Рік видання: 2004 | Кількість сторінок: 236
Під економічною політикою розуміють взаємопов´язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.
В політичному значенні економічна політика – це діяльність політичних суб´єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства.
Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики.
Суб´єктами економічної політики виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об´єднання, система лобіювання.
Об´єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки.
Структура економічної політики:
1. Структурна політика.
2. Фінансово-кредитна політика.
3. Інвестиційна політика.
4. Соціальна політика.
5. Зовнішньоекономічна політика.
6. Науково-технічна політика.
7. Податкова політика.
8. Бюджетна політика.
Призначення економічної політики держави – сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці.
Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кілька загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій економічній системі:
- економічне зростання:
- ефективна зайнятість:
- стабільний рівень цін;
- зростання економічної ефективності;
- захист і підтримка принципів економічної свободи;
- соціальна безпека і стабільність.