Політологія: курс лекцій

Рік видання: 2004 | Кількість сторінок: 236

17.1. Поняття етнонаціональної політики

Соціально-економічні та політичні зміни сприяють зростанню національної самосвідомості народів, поглиблюють почуття національної гордості, але водночас подекуди призводять до сплесків войовничого націоналізму. Неврегульованість відносин між націями як в окремих країнах (особливо багатонаціональних), так і між різними країнами загострює національні проблеми які спричиняють тривалі конфлікти, війни, потоки біженців. Як наслідок — національна проблема набуває глобального, планетарного характеру. Тому з´ясування причин загострення міжнаціональних відносин і віднайдення способів розв´язання проблеми самовизначення народів є одним із найважливіших завдань політичної науки.

Національна проблема існувала завжди. А гноблення та експлуатація одних народів іншими і визвольна боротьба властиві були ще рабовласницькому ладові й тривали в епоху феодалізму. Проте гостро національне питання постало в період розпаду феодалізму та утвердження капіталізму, коли відбувалося становлення націй. Донині проблема етнонаціональних відносин є однією з провідних у складній гамі соціально-політичних відносин.

Науково-обгрунтована етнонаціональна політика є необхідною умовою процесу державотворення в усіх багатонаціональних країнах. Її ефективність залежить від того, наскільки правильно її принципи відображають стан етнонаціональної ситуації, вміння правлячих кіл враховувати етнонаціональні інтереси та сприяти їх гармонії.

Етнонаціональна політика тісно пов´язана з економічною, соціальною, демографічною, культурною та іншими видами політики.

Етнонаціональна політика – це цілеспрямована діяльність з регулюванням відносин між етносами, націями і етнонаціональними групами (народами), що виявляється у свідомому впливі державних і суспільних організацій на розвиток міжнаціональних та міжетнічних взаємин з метою їх нормалізації, стабілізації та гармонізації.

Об´єкт етнонаціональної політики:

- нації;

- етноси;

- етнонаціональні групи;

- міжнаціональні та міжетнічні відносини.

Суб´єкт етнонаціональної політики:

• держава (її органи);

• політичні партії;

• громадські організації тощо.

Головна мета етнонаціональної політики – узгодження етнонаціональних стосунків, демократичне розв´язання міжнаціональних суперечностей і конфліктів.

Основні принципи етнонаціональної політики:

- демократизму;

- національної єдності;

- взаємоповаги та взаємодовір´я між націями;

- толерантності у стосунках різних національностей;

- поваги до національних традицій, звичаїв, віросповідань;

- самовизначення націй тощо.

Етнонаціональна політика в тій чи іншій державі має врахувати:

- географічні фактори, демографічні процеси, історичні особливості формування певної нації або народності, її національної державності;

- національний склад населення;

- співвідношення корінного і некорінного населення, релігійність, особливості національної психології, національні традиції, звичаї, взаємовідносини певної нації з іншими етносами.