7.1. ПОНЯТТЯ ДЕМОКРАТІЇ

Демократія в тій або іншій формі існує стільки ж, скільки й людство. Сутність держави становить демократія, бо виникає вона внаслідок суспільного договору, неможливого в принципі без демократичної організації суспільства. Задовго до нової ери в багатьох державах існувала досить розвинена демократія як форма державного правління, але й сьогодні жодна країна світу не досягла ще такого розвитку демократії, який би дозволив її громадянам констатувати справжнє народовладдя. Ось чому такою актуальною в наш час є проблема сутності демократії, критеріїв демократичності та шляхів подальшої демократизації суспільних, у першу чергу – політичних, відносин.

Поняття демократії в сучасній політології використовується в декількох значеннях. По-перше, його використовують для позначення форми державного правління, що визнає народ як джерело державної влади. В основі демократичної форми правління лежать такі принципи конституційного устрою, як народовладдя, невідчужуваність прав людини, політичний плюралізм, свобода і рівність громадян. По-друге, воно використовується для позначення такої форми організації влади в будь-яких організаціях, яка припускає рівноправність усіх її членів і прийняття рішень за більшістю голосів. У цьому сенсі демократія може існувати в будь-яких організаціях, здатних забезпечити таку рівноправність. У результаті з'являються такі феномени, як партійна, профспілкова, виробнича, інші різновиди так званої суспільно-політичної демократії. По-третє, поняття демократії використовується для позначення заснованого на визначеній системі цінностей соціального ідеалу і відповідного йому політичного світогляду.

Демократія як політичний світогляд являє собою напрям думок, не сумісний з догматизмом, схематизмом, нетерпимістю. Як політичний світогляд вона заперечує авторитаризм, тоталітаризм, усякого роду репресивний суспільний порядок. В основі демократії як політичного світогляду лежить демократія як політичний ідеал. По-четверте, поняття демократії може використовуватися для позначення соціально-політичного руху за народовладдя, спрямованого на здійснення демократичних цілей та ідеалів.

Демократія як рух виникла під прапором боротьби проти абсолютизму за ліберальні цінності і була представлена соціальними силами, що виступали за права людини як природні й природжені права, а також за демократичну організацію політичної системи суспільства. Найбільш широкі сучасні демократичні рухи представлені соціал-демократами, лібералами, християнськими демократами тощо. Становлення сьогодні в Україні демократії як політичного руху можливе за допомогою об'єднання всіх політичних сил, що мають часом незбіжні чи навіть протилежні інтереси, на основі визнання демократичних цінностей, об'єктивно необхідних для забезпечення соціального порядку і соціального прогресу. Таке визнання демократичних цінностей повинне набрати форми переходу від авторитарного правління до правової держави. Демократія як політична цінність, політичний світогляд не може бути реалізована поза правовою державою, без чітко розроблених правових норм, що регулюють відносини власності, виробництва й розподілу, взаємини індивідів між собою і з державою.

На сьогоднішній день найбільш важливим і актуальним є розгляд демократії як форми державного правління, заснованої на визнанні народу джерелом державної влади й, отже, існуючої у формі республіки.

Оскільки республіки бувають перш за все президентськими і парламентськими, з перевагою або у бік демократизму, або у бік авторитаризму, то існує велика розмаїтість прихильників і супротивників усіляких поєднань того чи іншого. Це істотно позначилося на уявленнях вчених і політиків про демократію як форму державного правління. Найчастіше вчені дають дуже просте і загальне визначення демократії, розуміючи під нею таку форму державного правління, яка заснована на визнанні народу джерелом державної влади та на принципах рівності й свободи.

Таке визначення, як неважко помітити, дозволяє вважати будь-яку республіку демократичною. Адже під рівністю розуміється насамперед політичне право обирати і бути обраним, а під свободою – свобода політичної участі, що практично в усіх сучасних республіках забезпечується громадянам у більш-менш достатній мірі. Мало що додають й інші варіанти визначень демократії, фактично спрямовані на уточнення наведеного вище визначення. Так, Лінкольн під демократією розумів "правління народу, обране народом і для народу", Ленін – державу, яка визнає підпорядкування меншості більшості, Шумпетер – форму правління, засновану на конкуренції потенційних керівників за довіру виборців, що виявляється на виборах. Жодне з наведених визначень не залишає сумніву у тому, що республіканська форма правління і демократія як форма правління – синоніми. Не ставлять дані визначення і проблем, пов'язаних з подальшим розвитком демократії, оскільки лише констатують досягнутий у республіках рівень демократизму, демонструючи при цьому загальний підхід до демократії.

Серед різних визначень демократії виділяється визначення, сформульоване в навчальному посібнику "Основи демократії", що став фактично першим посібником з демократії в сучасній Україні: "Демократія – це суспільне самоврядування, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору (голосування)". Демократія, пишуть автори посібника, заснована на прагненнях людей, що роблять вільний вибір, а не на спущеній згори меті. Якщо ж хтось (партія, вождь) накреслює мету, до якої маси "прямують колонами", то це не демократична, а авторитарна система.

За демократії громадянин має можливість і необхідність чинити вільний вибір. У книзі "Демократія під запитанням" С. Соловейчик пише: "Сутність і сіль демократичної влади в тому, що вона і не є владою у звичному розумінні слова. В умовах демократії найбільша влада належить не державі, не органам і організаціям, а людині. Але це влада не над людиною, а над самим собою. Управління собою". Демократія – це насамперед суспільне самокерування, самостійність людини і суспільства.

Серед підходів до визначення демократії виділяються переш за все два основних: нормативний і емпіричний. Поняття демократії як народовладдя є нормативним, оскільки передбачає побудову категорії демократії, виходячи з людських ідеалів, цінностей та побажань. Демократія при такому підході характеризується як ідеал, що будується на таких основоположних цінностях, як свобода, рівність, повага до людської гідності, солідарність тощо. Саме власному ціннісному змісту демократія завдячує своєю популярністю в сучасному світі. Сила такого уявлення про демократію полягає в привабливості тих цінностей, які містяться в ньому, здатності захопити багатьох людей практичними діями, спрямованими на здійснення демократичного ідеалу.

Але такий підхід до визначення демократії недостатній. Абсолютизуючи його, люди відриваються від дійсності. Адже реальна демократія ніде і ніколи ще не була справжньою владою народу. Будучи перш за все формою організації державної влади, демократія в цій якості постає практично в усіх країнах частковою і фрагментарною. Далеко не всі види основоположної державної влади, які, будучи зосередженими в руках окремих посадових осіб, перетворюють цих осіб на панів, а класи таких панів – на пануючі в суспільстві класи, знаходяться в руках демократичних органів, і тому демократичні органи виявляються недостатньо сильними, щоб визначати характер державної влади на сучасному етапі розвитку людства.

Такий стан суспільства говорить про те, що перехід до демократії повинен бути поступовим, а визначення демократії повинні відображати реальний стан співвідношення демократизму і авторитаризму в реальній системі державної влади. Ось чому, наприклад, деякі автори, відображаючи реальний стан сучасної демократії, визначають демократію як таку форму правління, яка заснована на конкуренції потенційних керівників за довіру виборців. Це визначення реальної демократії фактично підтверджує той факт, що сучасна демократія багато в чому зводиться поки що до особистої влади всенародно обраних керівників, тобто, по суті, справжньою демократією не є. Але ж і теорії демократії, яка б ставила під сумнів необхідність такої моделі демократії в сучасному суспільстві, пропонуючи більш-менш прийнятну альтернативу, теж практично немає.

Враховуючи великі розходження нормативного та емпіричного підходів до демократії, видатний американський учений Роберт Даль та його однодумці запропонували ввести для позначення систем влади в сучасних державах замість поняття "демократія" поняття "поліархія". Поліархія, за Р. Далем, є правління меншості, що обирається народом на конкурентних виборах. Вона поширюється також на античні поліси, середньовічні республіки, сучасні конституційні держави із загальним виборчим правом та суперництвом політичних партій за державну владу. Що ж стосується демократії, то вона, стверджують ці вчені, є ідеалом, який передбачає рівну участь усіх громадян в управлінні державою і суспільством, і поки що не існує.

Однак з такою точкою зору важко погодитись, оскільки наявність демократії в сучасному суспільстві не викликає ніяких сумнівів. Треба лише тверезо оцінювати рівень її теоретичного розвитку і реальний рівень демократизації основоположних видів влади, а також не робити кроків, спрямованих на демократизацію тих або інших видів державної влади, без всебічного наукового їх обґрунтування, бо як показала суспільно-політична практика, форм, систем та всіляких моделей демократії в історії людства було безліч, і всі вони зникли, не витримавши конкуренції з іншими формами організації влади. Щоб створити справді розумну демократичну систему державної влади, потрібна велика наукова робота багатьох учених. Стихійний розвиток демократії незмінно призводить до помилок і лише компрометує чергову модель демократії в очах суспільства, віддаляючи той час, коли елементи демократизму стануть нарешті переважати елементи авторитаризму і система демократії почне відігравати в суспільстві належну їй провідну роль.