9.2. ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Багатоманітність історичних та соціокультурних умов політичного розвитку країн та народів привела до виникнення різноманітних партійних структур, що виокремлюються своєю структурою, функціями, діяльністю. Існує значна кількість критеріїв класифікації типів політичних партій.

Політичні партії розрізняються залежно від їхньої соціальної сутності, соціальної бази (особливостей тієї спільноти, інтереси якої вони представляють), від сповідуваної ними ідеології, поставлених цілей і тактичних пріоритетів, від принципів організації, побудови, місця, яке вони посідають у політичній системі.

З огляду на соціальну базу виділяють партії:

буржуазні;
дрібнобуржуазні;
селянські;
пролетарські тощо.

За ідеологічними особливостями розрізняють партії:

За ставленням до суспільних перетворень виділяють:

реформаторські;
радикалістські;
консервативні.

Останніми роками в ряді країн Заходу виникли так звані гуманістичні партії, які утворили навіть своєрідний Інтернаціонал.

Розрізняють також партії організаційно оформлені (їх ще називають масовими) і організаційно неоформлені (кадрові). Для перших є характерною наявність централізованого партійного апарату, що формується з функціонерів, які професійно займаються політичною діяльністю, чітка організаційна структура й наявність організаційного зв'язку керівних органів з низовими організаціями, оформлене членство, квитки, внески, обов'язковість статутних вимог, прийнятих рішень та партійної дисципліни. Значними повноваженнями у таких партіях наділене національне керівництво і безпосередньо лідер партії. Інший тип партій – кадрові – характеризуються відсутністю інституції офіціального членства, жорстокого організаційного зв'язку пересічних партійців та керівництва; тут немає квитків, членських внесків, не встановлюється партійна дисципліна. Головне в діяльності таких партій – виборча боротьба, "уловлення голосів" виборців, а основна мета – перемога на виборах. Відсутність офіційного членства тут компенсується наявністю розгалуженого апарату професійних партійних чиновників – основної сили у здійсненні політики партії. Класичними зразками партій такого типу є республіканська й демократична партії США.

Серед західних політологів визнано доцільним класифікувати політичні партії таким чином:

За організаційною будовою розрізняють:

децентралізовані партії (консервативні й ліберальні партії Західної Європи та США);
масові централізовані партії, для яких ідеологічні доктрини є більш істотними, ніж для партій першого типу (соціалістичні партії Європи);
строго централізовані партії, які мають систему вертикальних зв'язків, що забезпечує відносну ізольованість первинних осередків один від одного й гарантують дотримання суворої напіввійськової дисципліни.

За соціальною сутністю виділяють партії:

буржуазні;
дрібнобуржуазні;
напівпролетарські;
селянські.

З огляду на ідеологію розрізняють партії:

За внутрішньою структурою партії бувають:

воєнізовані;
автократичні;
демократичні.

За функцією та місцем у політичній системі суспільства розрізняють такі типи партій:

пануючі;
правлячі;
опозиційні.

Американський політолог Стівен Коен виокремлює чотири типи політичних партій:

Партії як політичний авангард певного класу, верстви (ленінська концепція).
Партії, створені, насамперед, для участі у виборчих кампаніях (інколи їх називають "машинами для голосування", їхнє завдання полягає в участі у передвиборній кампанії, проведенні своїх кандидатів на виборах (такими, приміром, є партії США).
Парламентські партії (характерні для європейських країн – Англії, Франції), виконують дві головні функції – підготовку виборців, схиляння їх на свій бік та контроль за здійсненням парламентського курсу.
"Партії-клуби" – масові партії, які об'єднують людей не за їх причетністю до якоїсь політичної лінії, а за спільністю поглядів, інтересів і запитів. Вони також беруть участь у політичних виборах.