Основи політології: Навчальний посібник

9.4. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ПАРТІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Становлення політичної системи України визначається комплексом економічних та соціально-політичних чинників, що впливають на організацію партійних форм вираження групових і суспільних інтересів у сфері влади і політики, характер і зміст цілеспрямованої діяльності партій та їхні взаємини. Взаємодія політичних партій в Україні ґрунтується на співвідношенні національних та геополітичних складових ідеології – національних, проросійських та прозахідних пріоритетів. Важливу роль відіграє також визначеність партій з питань приватної власності, зокрема на землю.

Фактори та умови, що впливають на становлення партійної системи в Україні, можна поділити на три основні блоки:

1. Соціально-економічні – перехідний характер економіки, якісна зміна основ, принципів і цінностей існування, соціальна і політична поляризація суспільства, маргіналізація значної частини громадян країни; формування і функціонування впливової системи лобіювання корпоративних економічних інтересів у структурах законодавчої і виконавчої влади, зрощування економічної та політичної еліт, посилення впливу різноманітних економічних структур на процес виникнення і діяльність політичних партій.
2. Політико-правові – незавершеність процесу правової інституалізації системи державної влади, політико-правова невизначеність статусу, ролі та умов діяльності політичних партій, їхніх взаємин з Президентом, урядом України, більшістю парламенту; орієнтація масової політичної свідомості на персоніфіковані форми політики, загальна недовіра до політичних партій як до суб'єктів політики.
3. Політико-культурні – посттоталітарний характер суспільства, брак демократичних партійно-політичних державних традицій, досвіду і навичок політичної самоорганізації громадян, колективних форм захисту і реалізації суспільних та групових інтересів; тиск минулого досвіду політичної участі, посткомуністичні складові в політичній культурі та масовій суспільній свідомості населення.

Не тільки політики, але й суспільство поступово починають усвідомлювати необхідність розвитку партій. Тільки на партійній або на партійно-коаліційній основі можливе формування тієї команди, тієї більшості, яка здатна взяти не тільки владу, але й реальну відповідальність за те, що відбувається, і за перетворення в реальність конкретної програми дій.

Сьогодні в Україні практично немає партій, які б відповідали даному критерію. Навіть наймасовіші, порівняно з іншими, партії та партійні блоки сьогодні вельми далекі від можливостей отримати самостійну більшість у парламенті та вплинути на формування уряду. Водночас подальше проведення парламентських виборів на партійній основі буде сприяти підвищенню ролі партій, примусить політично визначитися частину владної номенклатури і, нарешті, наблизитися до загального для країн Європи механізму партійно-політичної конкуренції.

Відсутність в Україні партій з чіткою дисципліною щодо парламентського голосування значно знижує ступінь раціональності та керованості політичної системи в цілому.

Надмірне зростання кількості політичних партій в Україні є віддзеркаленням умов і розвитку постмонополістичного суспільства. "Справді плюралістичне громадянське суспільство все ще не з'явилося з руїн старої системи, в якій істотним розподілом були лише протилежність між номенклатурою і керованою нею аморфною масою решти суспільства".

Вагомим фактором стабілізації партійної системи в Україні стало створення достатньої правової бази існування партій. Хоча і з великим запізненням, лише на десятому році існування незалежної держави, 5 квітня 2001 р., Верховна Рада України прийняла Закон "Про політичні партії в Україні". Президент України Л.Кучма підписав закон 25 квітня 2001 р. Таким чином було закінчено політико-правову дискусію, яка тривала навколо визначення статусу політичних партій в Україні. Відповідно до нового Закону, політичною партією вважається "зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах".

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Рішення про створення політичної партії має бути підтримане підписами не менш як 10000 громадян України, які мають право голосу, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України.

Реєстрацію політичної партії здійснює Міністерство юстиції України. Протягом шести місяців з моменту реєстрації політична партія забезпечує утворення та реєстрацію в органах юстиції своїх обласних, міських та районних організацій у більшості областей України. У разі невиконання цієї вимоги або у разі виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих документах, а також у разі не висування партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Закон забороняє політичним партіям мати свої воєнізовані формування. Діяльність політичних партій може бути припинена лише на підставі рішення суду. Членство в політичній партії є фіксованим, при цьому обов'язковою є наявність заяви громадянина України про бажання стати членом цієї партії. Членами партії можуть бути громадяни з правом голосу на виборах (з 18 років), окрім суддів, працівників прокуратури, органів внутрішніх справ, співробітників Служби безпеки України, а також військовослужбовців. Не допускається створення та діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності. Зокрема можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань суспільного життя; обґрунтовувати та оприлюднювати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні та недержавні засоби масової інформації; вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розглядання відповідними органами в установленому порядку.

Таким чином, прийнятий закон створює сприятливі правові умови для регулювання чисельності та діяльності партій, формування оптимального балансу між ступенем правової регламентації та мірою їх внутрішньої саморегуляції.

Значний вплив на формування партійної системи України здійснює існуюча в державі форма правління. На погляд Дж. Сарторі, домінуюча думка, що число партій не має великого значення для визначення перспектив стійкої демократії..., ігнорує розходження між парламентською та президентською формою правління. Насправді комбінація президентського правління та багатопартійності ускладнює управління. Це пов'язане з тим, що у парламентській системі прем'єр-міністр створює свою більшість шляхом залучення кількості партій, необхідної для створення дієздатного коаліційного уряду. У президента немає такої можливості, і якщо його підтримує меншість у парламенті, то виникає багато проблем, і він повинен підбирати собі більшість при кожному повороті своєї діяльності. Тому двопартійна система більш придатна до президентських та напівпрезидентських форм правління, ніж багатопартійна.

Форма правління визначає ступінь впливу суб'єктивного фактору, що залежить від особистих якостей президента і структур, які реалізують його владні повноваження. Президентська і напівпрезидентська форми правління, як відомо, об'єктивно звужують роль партій у функціонуванні політичної системи, організації діяльності державної влади, здійсненні урядової політики. За цих форм правління у структурі вищої виконавчої влади зростають тенденції до персоніфікації, особистої форми вираження, тоді як за парламентської форми правління домінує партійно-групова форма володарювання.

Ще донедавна партійну систему України можна було кваліфікувати як типово атомізовану. І справді, політичних партій нараховується більше сотні, але лише декілька з них мають такий рівень чисельності, що дозволяє утворити дієві організації на місцях, такий рівень популярності, що дає змогу потенційним виборцям розрізняти партії між собою, такий рівень впливовості, що дозволив би партійним фракціям у парламенті чи у місцевих представницьких органах впливати на формування уряду та виконавчих структур на локальному рівні.

Оскільки атомізована система ніколи не буває стабільною і не залишається сталою протягом тривалого часу, то з часом вона трансформується у стабільніші системи. Прогресивним напрямком такої трансформації є розвиток атомізованої системи до системи поляризованого плюралізму або інших стабільних систем. А регресивним варіантом є ліквідація політичного плюралізму та створення гегемоністських систем.

Сьогодні на підставі аналізу процесів об'єднання політичних сил можна стверджувати, що розвиток партійної системи в Україні йде прогресивним шляхом трансформації атомізованої системи в систему поляризованого плюралізму.Як стверджує, наприклад, А. Білоус, сучасна партійна система країни є, фактично, перехідною від атомізованої до системи поляризованого плюралізму.

Таким чином, основним завданням розвитку партійної системи в Україні є підвищення її конструктивності, зниження конфліктності та посилення ролі політичних партій, як представників суспільних інтересів.