11.2. СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ Й ОСНОВНІ РІВНІ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

До структури політичної культури входять:

1. Культура політичної свідомості (політичні установки, політичні уявлення і переконання, політичні традиції, звичаї, норми).

2. Культура політичної поведінки (культура політичної участі, культура політичної діяльності).

3. Культура функціонування політичних інститутів (культура прийняття і реалізації політичних рішень, культура електорального процесу, культура сприйняття і регулювання соціально-політичних конфліктів).

Функції політичної культури обумовлюються її сутністю і показують її дію і вплив на політичну систему суспільства. Найважливішими з них є:

Пізнавальна, котра полягає в озброєнні суб'єктів знаннями, необхідними для політичної діяльності, забезпеченні історичної наступності, нагромадженні і передачі досвіду від покоління до покоління.

Регулююча, забезпечує за допомогою ідеалів, правових і політичних норм певні взаємини між соціальними спільностями, громадянами і державою.

Виховна, сприяє інтелектуальному розвитку особистості, засвоєнню нею політичних норм, цінностей, формуванню інтересу до політичного життя, виробленню певних установок на суспільно-політичну діяльність.

Інформаційна, спрямована на задоволення потреб особистості, політичних зведень, що висвітлюють явища, які відбуваються у світі події, процеси.

Прогностична, полягає в тому, що знання ціннісних орієнтацій дозволяє передбачати можливі варіанти розвитку подій.

Суб'єктами формування політичної культури виступають:

Політичні суб'єкти:

– держава;

– політичні партії і політичні рухи;

– засоби масової інформації.

Неполітичні суб'єкти:

– родина;

– система освіти;

– церква;

– ділові кола, світ бізнесу;

– наукова і культурна еліта суспільства.

До факторів, які впливають на формування політичної культури, відносять:

– політична символіка (гімн, герб, прапор), державні ритуали;

– політичний режим країни;

– характер зовнішніх відносин країни;

– географічний фактор;

– мову.

В політичній культурі відокремлюються три основні рівні політичної культури:

–світоглядний;

–цивільний;

–політичний.

Світоглядний рівень є базовим. На цьому рівні відбувається самовизначення людини у світі політики, вибір нею тих чи інших політичних орієнтацій і норм політичної поведінки.

Такий вибір залежить від життєвих позицій людини, від надання переваги нею індивідуальним чи колективістським цінностям, від визнання нею норм західної чи східної цивілізації, від її релігійного чи матеріалістичного світосприйняття, від її ставлення до ідеології, насильства тощо.

Цивільний рівень. На цьому рівні формується «ядро» політичної культури. Даний рівень характеризує відношення людей до влади як до публічного центру панування і примусу. Людина, стикаючись зі світом політики або вступаючи до нього, неминуче формує своє ставлення до влади, до її можливостей і повноважень. А на основі сприйняття влади людина визначається стосовно своїх цивільних прав і обов'язків.

Політичний рівень. На даному рівні складається ціннісне ставлення людини до власне політичних явищ, від держави і міждержавних зв'язків до самосприйняття як суб'єкта політики. Остаточно “прояснюються” взаємини людини і політики. Визначається роль політики в житті людини. Ціннісні орієнтації матеріалізуються в політичну (або аполітичну) поведінку.

Досягнувши цього рівня, люди активно включаються в політичне життя суспільства чи свідомо усуваються від політики. При цьому певна частина людей займають і позицію “спостерігачів”. Вони воліють сподіватися на те, що їхні проблеми коли-небудь вирішить хтось інший.