13.1. СУТНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Політичні технології існують дуже давно. Практично у всіх історичних суспільствах правителі використовували спеціальні засоби і прийоми для підвищення свого авторитету та поширення впливу. Але тільки у сучасному суспільстві політичні технології набувають масштабного характеру. Це пов'язане з деякими важливими процесами, що отримали бурхливий розвиток у ХІХ-ХХ століттях.

Перший з них – це зміна ролі мас в політичному житті суспільства. Як стверджував зокрема іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет, на зміну суспільствам, де всі рішення приймалися аристократичною меншістю, а більшість мас була інертною, прийшли суспільства, де "маси перестали слухатися цих самих меншин; вони не підкоряються їм, не слідують за ними, не поважають їх, а навпаки, відсторонюються та витісняють їх".

Другий – лібералізація та демократизація масової свідомості, ствердження цінностей свободи особистості, громадянських та політичних прав, рівності всіх перед законом, політичного плюралізму та народовладдя. Управління свободною людиною потребує особливої майстерності, необхідно навчитися контролювати дії особистості, не підриваючи її віру в свободу власного вибору.

Третій – демократизація суспільства, яка знайшла відображення в ствердженні принципу розподілу функцій влади, виборності основних органів держави, приорітетності прав людини над правами держави, багатопартійності тощо. Особливе значення для розвитку політичних технологій мав такий елемент демократизації суспільства, як введення всезагального виборчого права. Саме в ході передвиборчої боротьби створювалися та відточувалися технології політичного впливу на маси.

Четвертий – перетворення політичних партій, суспільних організацій, груп тиску на самостійних суб'єктів політичної діяльності. Ці організації, на відміну від держави, не мають можливостей для створення загальнообов'язкових норм та використання легітимного примусу, тому політичні технології стають для них єдиною можливою формою впливу на маси.

П'ятий – розвиток електронних засобів масової комунікації, які зробили можливим не тільки інформувати людей, але й впливати на емоційне сприйняття інформації, формувати масові настрої. Багато політичних технологій, що використовуються для впливу на політичну поведінку, стали можливими завдяки радіо та телебаченню, які можуть підсилювати вплив передаваємої інформації.

Під впливом вищеназваних процесів значно підвищився інтерес різних політичних сил до розробки та використання ефективних політичних технологій, які дозволяють вирішувати політичні завдання без фізичного насильства, дають можливість підвищувати результативність державного управління без репресивних санкцій.

Політичні технології представляють собою сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату. Вони включають в себе послідовно діючі процедури, прийоми і способи діяльності, спрямовані на найбільш оптимальну й ефективну реалізацію цілей і завдань конкретного політичного суб'єкта у визначений час у конкретній ситуації.

Потреба у формуванні політичних технологій виявляється там, де існують повторювані, часом навіть стереотипізовані дії та цілком визначені вимоги до умов і результатів певного виду діяльності.

До причин появи політичних технологій можна віднести:

Необхідність визначення найбільш раціонального способу реалізації практичних цілей і завдань, що стоять перед різними учасниками політичного процесу.
Потреба в застосуванні економічних засобів управління державним майном, кадровими і технічними структурами.
Необхідність додання стійкості взаєминам учасників того чи іншого політичного процесу.
Прискорення навчання персоналу, співробітників політичних структур, розширення можливостей досягнення цілей великою кількістю людей у різних, але схожих умовах.
Можливість визначення критичних ситуацій, за межами яких суб'єкт втрачає можливість раціонального керування.

Таким чином,основне завдання – оптимізація політичної діяльності суб'єктів. Політичні технології можуть розглядатися також як сукупність прийомів і процедур цілеспрямованої діяльності, що закріплюють черговість дій, виробляють певні алгоритми поведінки суб'єктів. Алгоритми – це своєрідна квінтесенція цілеспрямованої активності суб'єкта, наслідок раціоналізації, спрощення та стандартизації прийомів і процедур.

Розглядаючи сутність політичних технологій, необхідно відокремити їх від механізмів, технік та засобів діяльності. Технології – це процес застосування технік, способів і прийомів взаємодії, це підсумок певної взаємодії цих прийомів діяльності, що має місце тоді, коли дії по досягненню цілей продемонстрували більш оптимальні й економічні способи розв’язання.

Технології розглядаються також як форма політичної інженерії, що обумовлюється як властивостями діючого суб'єкта, так і ресурсами, і технічними компонентами, що використовуються.

У сфері політичної влади постійно виникають різного роду спроби створення таких засобів взаємодії структур й інститутів влади, які за формальними ознаками технологічного удосконалення процесу, скажімо, узгодження галузевих інтересів, приховують засоби досягнення зовсім інших цілей (наприклад, прикриття приватного підприємництва чиновників). Тому політичні технології нерідко свідомо імітуються, за зовнішніми формами існують зовсім інші цілі та завдання.

Політичні технології поширюються на всю сферу політичної влади і державного управління, тому вони містять у собі як легальні процеси застосування влади, так і нелегальні, що припускають застосування прийомів і процедур, прямо заборонених або невідповідних політичним традиціям (технології підривних акцій, тероризму, проведення фіктивних виборів, маніпулювання суспільною думкою).