Політологія для політика і громадянина: Монографія

2.5. Соціалізм

Як революційний виклик індивідуалізмові, приватній влас­ності, жорстокій державі та лицемірній релігії виникла кон­цепція утопічного соціалізму, основоположниками якої були Томас Мор (1478-1535) і Томмазо Кампанелла (1568-1639) [10; 218].

Ця доктрина пропагувала колективізм, істинну віру та спра­ведливу державу. Вона передбачала виборність і колективне ке­рівництво суспільством, обов’язкове виконання громадянами со­ціальних норм співіснування. Це, на думку утопістів, мало за­безпечити рівність, справедливість і загальне щастя людей.

Отже, політичну діяльність громадян вони розглядали через парадигму комунітарних принципів організації суспільства. Попри певні проблеми, пов’язані з домінантою колективного, концепція утопічного соціалізму несла в собі паростки парла­ментського демократизму.

Характерно, що Т. Мор і Т. Кампанелла пройшли абсолютно різними життєвими шляхами, які, втім, не можна назвати лег­кими.

Т. Мор після навчання в Оксфордському університеті зробив блискучу кар’єру після обрання в 29-річному віці депутатом британського парламенту. Він обіймав різні впливові державні посади, був спікером парламенту, а 1529 р. став першим світ­ським лордом-канцлером. Проте Т. Мор мав активну позицію щодо релігійних питань. Зокрема, він активно підтримував анг­лійського короля Генріха VIII у боротьбі з реформізмом. Але коли Генріх VIII відійшов від папи, Т. Мор залишив свою посаду, відмовившись присягти королю як главі англіканської церкви, за що й був страчений (канонізований римсько-католицькою церквою 1935 p.).

Головним твором Т. Мора є “Утопія”, яку вперше було на­друковано латиною 1516 р. Утопія — це острів, на який потра­пив випадково моряк, котрий розповідає про тамтешні звичаї. Життя нагадує монастирське, з докладним регламентуванням усіх його аспектів. Суспільство уявлялось автору як автори­тарне, ієрархічне і патріархальне, де існують народні збори й сенат. Останній таємним голосуванням обирає правителя, яко­го висуває народ. Його посада є довічною, якщо він тільки не виявляє нахилів до тиранії. Найважливіші посадові особи оби­раються з числа вчених. Лише ця група людей мала право не працювати, решта громадян мусили працювати по шість годин щодня.

Т. Кампанелла 27 років провів у в’язниці, де й написав біль­шість творів. Брав активну участь у боротьбі за звільнення Іта­лії від іспанських завойовників.

Найпопулярнішим твором Т. Кампанелли є “Місто Сонця” (1602), в якому він змальовує ідеал суспільного устрою, засно­ваного на спільній власності, спільній праці. І тут, до речі, Вер­ховний правитель (Сонце, або Метафізик) і три його співпра­вителі Пон (Міць), Сін (Мудрість) і Мор (Любов) є незамінними, якщо тільки з власної волі не передадуть свої повноваження іншим. Решта ж посадових осіб виборні. На кожну з цих посад обираються ті, кого ще у школі визнали найбільш придатними до неї.

Отже, і Т. Мор, і Т. Кампанелла не передбачали існування ви­борності посад на всіх рівнях державної ієрархії, вважаючи, що найвищі посадові особи мають керувати довічно. (Цей прин­цип, до речі, був реалізований на практиці в країнах “реального соціалізму”, в яких члени політбюро йшли зі своїх посад тільки “вперед ногами”.)

Ідеї утопічного соціалізму було розвинено у працях Сен- Сімона, Фур’е та Оуена, які з лівих позицій критикували лібера­лізм і капіталізм, пропонуючи власні проекти розвитку суспіль­ного життя без гноблення й несправедливості.

Автор концепції “індустріального суспільства” Клод Анрі де Рувруа Сен-Сімон(1760-1825) пояснював розвиток суспільства зміною панівних філософсько-релігійних і наукових ідей, вва­жав, що кожна суспільна система поступово розвиває свої ідеї та форми власності, що домінують, після чого доба “органічна” (роз- будовна) змінюється “критичною” (ринковою), яка веде до побу­дови більш розвиненого суспільства [196].

На думку автора, тоді як у феодальному, “мілітарному” сус­пільстві типовою формою суспільних зв’язків між людьми є на­сильство, в індустріальному такі зв’язки будуються на принци­пах домовленості й співпраці.

З розвитком індустрії, під якою він розумів не тільки мате­ріальне виробництво, а й усі види творчої діяльності, має зрос­тати значення організаційно-управлінського чинника в суспіль­ному житті.

З погляду управління суспільством, на думку К. Сен-Сімона, духовна влада має бути в руках учених, світська—у руках власників, політична—всього народу, який обирає вождів люд­ства.Крім того, він запропонував чимало цікавих ідей, що були реалізовані згодом у політичній практиці. Зокрема, поширення в Європі моделі парламентського устрою Англії, створення Єв­ропейського об’єднання і т. ін.

У сучасному розумінні соціалістом він не був, оскільки ні­коли не писав про антагонізм між власниками і робітниками, яких розглядав як єдине “історичне об’єднання”.

Франсуа Марі Шарль Фур’є(1772-1837) був переконаний у тому, що суспільство складатиметься з мережі фаланг чисель­ністю до 2 тисяч осіб кожна, яка охопить увесь світ. Буде досяг­нута співдружність праці та капіталу за збереження певної при­ватної власності.Ідеал цього мислителя-мрійника—загальна рівність, всебічний розвиток особи, подолання суперечностей між містом і селом, розумовою і фізичною працею. Саме Фур’є винайшов відому формулу вимірювання прогресивності будь- якого суспільного ладу його ставленням до жінки.

Роберт Оуен (1771-1858), англійський мислитель, підприє­мець і суспільний діяч, вважав, що необхідно сприяти, аби при­родні закони безперешкодно реалізовувались у суспільному житті, для чого потрібно усунути нераціональні чинники.

Полемізуючи з економістами, які стверджували дієвість приватного інтересу як рушія суспільного прогресу, Р. Оуен пропонував розглядати не прибуток, а прирівняну цінність і працю як купон праці (нагадує трудодень у колгоспах СРСР, чи не так?). Купони, на його думку, мають замінити гроші. У сус­пільстві, яке перетворилося б на об’єднання кооперативів, мали б діяти банки, котрі членам цих кооперативів виділяли б ку­пони для купівлі необхідних товарів. Отже, нове суспільство, на думку Р. Оуена, мало будуватися вже не на індивідуалістичних, а на соціалістичних принципах. (До речі, 1827р. вперше по­няття “соціаліст” було застосовано саме до послідовників Р. Оуена.)

Соціалістичне суспільство, як вважав Р. Оуен, має бути дос­конало та геометрично організованим. Мають існувати вихов­ний план, колективні служби, раціональний поділ праці. Крім того, він виступив проти приватної власності, релігії та форми шлюбу, що існувала тоді, запропонувавши створити нову сис­тему “єдності суспільної власності і кооперації”. Йшлося про “поселення спільноти”, які утворять федерації в національних масштабах і об’єднаються на загальних засадах у світовому масштабі.