Політологія для політика і громадянина: Монографія

СІОНІЗМ

Єврейський релігійно-націоналістичний рух. Сіонізм отримав своє найменування від гори

Сіон поблизу Єрусалима.

Автором терміну вважається письменник Натан Біренбойм, а політична програма була сформульована австрійським худож­ником Теодором Герцлем (“Єврейська держава”, 1896), який сформулював основоположні тези доктрини сіонізму про:

• існування “єдиного єврейського народу”;

• “виключну” роль євреїв у світовій історії;

• необхідність концентрації євреїв на одній території;

• “одвічність антисемітизму” і т. ін.

Всесвітня сіоністська організація була створена 1897 р. в Базелі (Швейцарія), а до складу її на сьогодні входять сіоніст­ські політичні партії з більш як 50-ти країн світу, а також між­народні рабинські (релігійні) організації трьох основних дено- мінацій іудаїзму (ортодоксальної, реформованої і консерватив­ної).

Основна ідея сіонізму полягала в утверджені єврейської дер­жави в Палестині, хоча розглядалися на перших етапах угандійський (Африка), аргентинський (Латинська Америка), крим­ський (Україна) та інші проекти.

На досягнення цієї мети була спрямована не тільки пропа­гандистська діяльність та фінансова допомога переселенцям, а й збройна боротьба проти арабського населення Палестини.

Саме терористична діяльність сіоністів проти палестинців, підтримана міжнародними сіоністськими та підконтрольними їм масонськими організаціями, і спричинила невиконання резо­люції Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1947 р. про створен­ня на території британської підмандатної території — Палестини двох незалежних держав: арабської і єврейської з виведенням Єрусалима під міжнародну протекцію.

Окрім державного або політичного сіонізму, заснованого Т. Герцлем [53], виокремлюють практичний, релігійний, соціа­лістичний, ревізіоністський, загальний, власне сіоністський і духовний сіонізм.

Наприклад, практичний сіонізм, який уособлював Хаїм Вейцман, вважав, що заселення Палестини євреями має відбува­тися ще до створення єврейської держави. Практичний сіо­нізм і державний сіонізм утворили об’єднаний сіонізм.

Духовний сіонізм — політична течія, яка пов’язує націо­нальне відродження євреїв зі створенням духовного центру в Ізраїлі, що має підтримувати євреїв діаспори від загрози асимі­ляції. Засновником духовного сіонізму є Ахад Гуам (справжнє ім’я — Амер Гінзберг (1856-1927) з м. Сквира Київської об­ласті).

Ця течія з’явилася на підґрунті хасидизму — релігійно- містичної течії іудаїзму (яка на початку була опозиційною до офіційного іудаїзму — рабинату, але згодом наблизилася до ньо­го), і ультраортодоксальної законспірованої секти хасидизму — Хабада, побудованої за клановим принципом. Очолюється Ха- бад Любавичським Ребе (від м. Любавичі — колишня територія України, а нині Смоленська область Росії). Нині Хабад має по­тужні політичні і фінансові ресурси, мета якого — всесвітня ек­спансія [228].

Сучасний сіонізм, який відповідно до провідної тези іудаїзму спрямовує своїх послідовників на глобальне панування світом насправді є формою єврейського нацизму і расизму [186].