Політологія для політика і громадянина: Монографія

ПРАВОВА ПОЛІТИКА

Під правовою політикою будемо розуміти систему цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами, насамперед

державою у правовій сфері суспільства.

Здійснюється правова політика головним чином через орга­ни держави, закони та інші правові акти.

У широкому розумінні будь-які зміни законодавства є зміна­ми у правовій сфері. Але з погляду політології нас цікавлять лише такі закони і правові акти, які суттєво змінюють правовий статус суб’єктів і об’єктів політики, індивіда по відношенню до держави і суспільства.

До таких фундаментальних змін можна зарахувати консти­туційні зміни прав і свобод, реформи виборчого законодавства, сімейного і карного права тощо.

Правову політику варто розглядати насамперед в контексті правової держави, яка є організаційно-юридичним механізмом управління функціонування суспільної сфери. В такій державі система права покликана захищати громадян, їхнє життя, свобо­ду, власність, особисте достоїнство від будь-якого утиску згада­них вище прав і свобод.

Рівень цивілізованості правової держави залежить від ефек­тивності правових механізмів, які захищають права і свободи громадян, суб’єктів і об’єктів політики.

По суті ми можемо говорити про політико-правову модель правової держави як динамічну соціокультурну систему коор­динат, що змінюється у процесі розвитку політичної сфери сус­пільства.

У цьому зв’язку логічним є дослідження проблем правової політики через політико-правову культуру суспільства. Остан­ня може розглядатися через призму політико-правової культу­ри діяльності державних інституцій, структур громадянського суспільства (суспільно-політичних організацій та рухів, партій і т. ін.), окремих особистостей.

Правова політика реалізується у вигляді політико-правових документів та конкретних ідей, спрямованих на їх реалізацію.

Тому ми маємо підстави говорити про семіотичну (від грецьк. semeiotike — вчення про знаки) культуру правової по­літики.

Ця, на перший погляд, парадоксальна постановка цієї проб­леми обґрунтовується тими обставинами, що право є сукупністю знаків, за допомогою яких соціальна інформація фіксується і накопичується в пам’яті суспільства. І ця сукупна семіотична система політико-правової інформації у вигляді окремих своїх елементів та блоків інтегрується в локальні системи політико- правових цивілізацій, що відрізняються одна від одної напря­мами і сутністю правової політики.