Політологія для політика і громадянина: Монографія

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Під соціальною політикою розуміють систему цілей і засобів їх досягнення політичними і державними інститутами з регулювання соціальної сфери суспіль­ства, соціальних відносин відповідно до сукупності політичних установок, принципів, рішень та ідей, спрямованих на задоволен­ня соціальних інтересів і потреб особистостей, соціальних груп, класів та ін.

Ефективність соціальної політики визначається ступенем задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Зрозумі­ло, що соціальна політика великою мірою залежить від резуль­татів здійснення економічної політики.

Суб’єктами соціальної політики виступають спеціалізовані ус­танови і організації, які реалізують соціальну функцію держави.

У соціальній державі, окрім державних інституцій, цією про­блематикою опікуються корпорації, підприємства, профспілки, релігійні та благодійні організації.

Об’єктом соціальної політики є суспільство, його класи, со­ціальні спільноти, окремі особистості.

Водночас ті ж самі соціальні спільноти є носіями соціальної політики, її суб’єктом.

Державна влада формує соціальну політику шляхом визна­чення завдань суспільного розвитку, законотворчою діяльністю, бюджетними асигнуваннями на соціальні цілі.

Соціальна політика — явище багатогранне, яке має економіч­ний, організаційний, правовий, культурологічний, екологічний, особистісний виміри. Вона охоплює своїми регулятивними функ­ціями відносини між державою та індивідом, класами, різними соціальними групами, націями, народностями та етнічними гру­пами.

Соціальна політика встановлює відносини між суспільством і особистістю переважно через регулювання відносин між осо­бистістю і соціальними групами, приналежність до яких визна­чає зміст соціальних інтересів людини.

У цьому зв’язку управління інтересами і через інтереси лю­дей має бути одним із провідних принципів здійснення соціаль­ної політики.

Надзвичайно важливим є також забезпечення захисної функ­ції соціальної політики, а відтак — і держави.

Насамперед мова йде про гарантування прожиткового міні­муму людини через встановлення мінімальної заробітної платні, пенсії, адресної допомоги або забезпечення елементарних потреб в галузі охорони здоров’я, безпеки життєдіяльності тощо.

Соціальна політика здійснюється шляхом розробки і прий­няття законодавчих актів у галузі соціальних відносин, ухвален­ня соціальних програм, конкретними рішеннями з окремих пи­тань соціального розвитку і т. ін.

Практична політика в сучасному світі аж ніяк не може обли­шити проблеми соціальної політики, оскільки соціальна стабіль­ність політичної системи великою мірою залежить від ефектив­ності соціальної політики. І якщо ми говоримо про показники прогресивності розвитку суспільства, то обов’язково повинні ро­зуміти, що розвинута соціальна політика є невід’ємною части­ною соціальної держави, побудова якої проголошена багатьма конституціями світу.