Політологія для політика і громадянина: Монографія

4.3. Політологія в системі суспільних наук

На перших етапах свого розвитку політологія формувалась як державотворча дисципліна, покликана вивчати цілі та функ­ції державних і політичних феноменів, інститутів і процесів. Проте згодом дослідники політичної сфери суспільства дійшли висновку, що аналіз самих лише правових аспектів політичного життя не дає повної картини соціально-політичних процесів і явищ, що відбуваються в суспільстві. Це пов’язано насамперед з тим, що окрім правових норм-регуляторів функціонування полі­тичної сфери суспільства існують ще й соціальні та психічні нор- ми-регулятори.

Скажімо, порівнюючи структуру президентсько-парламент­ських інститутів у Туреччині та в Індії лише згідно з формаль­но-правовим підходом, можна було б сказати, що політичні сис­теми цих країн майже однакові. Але якщо проаналізувати до­датково, які саме конфесії домінують у цих країнах (соціальні регулятори) та які ментальні (психічні) характеристики прита­манні народам згаданих країн, можна переконатися, наскільки істотно відрізняються ці політичні системи.

Отже, перехід політологів на ширші рейки досліджень полі­тичної сфери суспільства сприяв залученню понятійно-катего- ріального апарату та методологічного інструментарію таких наук, як соціальна психологія, соціологія, етнографія, антрополо­гія, політична географія та багатьох інших, котрі “спеціалізува­лися” на дослідженні аспектів, що межують із політологією.

Загалом політологія виокремилась як самостійна наука після того, як політика перетворилася на самостійну сферу людської діяльності, де розмежовуються такі поняття, як “полі­тичне суспільство” і “громадянське суспільство”.

Сучасна політологія використовує надбання багатьох суспіль­них наук, даючи поштовх до розвитку останніх. Загальні уяв­лення про зв’язки політології з іншими науками дає рис. 3.