Політологія для політика і громадянина: Монографія

СИСТЕМНІ МЕТОДИ

Системні методи використовують запозиче- ний з теорії систем і кібернетики системний аналіз, що характеризується цілісним сприйняттям об’єкта дослідження й комп­лексним аналізом зв’язків елементів у межах усієї політичної системи.

У цьому контексті важливе значення має поняття системи, що характеризується наведеними далі ознаками.

1. Система складається з елементів, що різняться.

2. Елементи перебувають у взаємозв’язках і загалом створю­ють структуру системи.

3. Система має видимі кордони з навколишнім середови­щем.

4. Вплив середовища на систему визначається як вхід.

5. Вплив системи на середовище визначається як вихід.

6. Між реакціями системи (виходами) та вхідними імпульса­ми відбувається певна взаємодія.

7. Характер впливу на входах модифікується через зворот­ний зв’язок на виходах.

Модель політичної системи унаочнює рис. 4.

Під елементами політичної системи можна розуміти державні інститути (представницьку, виконавчу, судову владу), суспільно- політичні структури (партії, організації, рухи, стани, спільноти, суспільні групи), політичну діяльність, політичну культуру сус­пільства, громадян, систему масової комунікації і т. ін.

Вхід системи — потреби, інтереси, вимоги, побажання та ін. Вихід системи — політичні рішення, що ухвалюються з метою підтримки функціональних характеристик системи.

Системний аналіз можна проводити на трьох рівнях.

1. Політичні системи як ціле: Організація Об’єднаних На­цій, Рада Європи, Північно-Атлантичний блок (НАТО), окрема країна.

2. Субсистеми: система місцевої влади, партійна система, су­дова система та ін.

1. Елементи політичної системи: партії, рухи, уряд, парла­мент, громадянин, у тому числі вхід і вихід політичної системи (політичні інтереси, рішення, дії, акти виборів, голосування на референдумах, опитування тощо).

Використання системного методу потребує пошуку й ана­лізу:

• критеріїв виокремлення систем, субсистем, елементів;

• чинників, які встановлюють ієрархію та впорядковують функціонування системи;

• критеріїв класифікації елементів за функціональними оз­наками;

• ролі зовнішніх імпульсів та імпульсів, що генеруються на виході системи.

Урахування зазначених аспектів сприяє адекватності карти­ни відображення політичних процесів, що відбуваються в сус­пільстві.