Політологія для політика і громадянина: Монографія

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МЕТОД

Цей метод спирається на концепцію політичної системи, що належить Д. Істону [275]. Зазначена концепція оперує такими поняттями, як політична система, субсистеми, структура, культу­ра, а також поняттями, що використовуються під час описуван­ня функціональних аспектів політичної системи.

У цьому контексті привертає увагу концепція розвитку, яка базується на поняттях структурної диференціації та культурної секуляризації. Якщо перше поняття віддзеркалює процес функ­ціональної спеціалізації й автономізації політичних та інших структур, то друге полягає в раціоналізації політичної діяльнос­ті людей, розвитку аналітичного мислення та емпіричних нахи­лів останніх. Спираючись на згадані концепції, можна викону­вати порівняльний аналіз різних політичних систем, які мають певні загальні споріднені характеристики.

Стимули політичного розвитку, на думку прихильників цієї концепції, походять із таких джерел:

• міжнародного середовища (загроза або ведення війни);

• внутрішнього середовища (поява нових політичних сил, які претендують на перерозподіл влади);

• політичної еліти (перебуває всередині самої політичної сис­теми).

Г. Алмонд, зокрема, вказував на такі типи стимулів політич­ного розвитку:

• створення державності;

• національне становлення;

• участь у суспільних справах, особливо у процесі прийнят­тя рішень;

• розподіл цінностей, його регулювання та контроль за ним [246].

У концептуальному плані структурно-функціональний ана­ліз доповнив і розвинув системний підхід, оскільки досліджує чинники, що діють не тільки всередині політичної системи, а й поза її межами. Однак існують і недоліки, передусім загроза за­хоплення аналізом загальної соціальної системи за рахунок не­можливості розібратися, який же чинник є вирішальним і най­важливішим.