Політологія для політика і громадянина: Монографія

ПОНЯТТЯ І ФУНКЦІЇ КЕРІВНИХ ГРУП СУСПІЛЬСТВА

Керівні групи суспільства — це елі-тарні об’єднання людей, які визначають мету політичної діяльності, ухвалюють рішення про її форми та засоби, керують колективною полі­тичною діяльністю, а також реалізують певні владні функції.

Керівні групи є об’єктивними виразниками інтересів окремих великих суспільних груп, хоча вони й нав’язують свою волю цим суспільним групам і суспільству загалом.

Виокремлюють такі типи керівних груп у суспільстві.

1. Керівні центри суспільних рухів і формальних інституцій (партій, об’єднань, блоків).

2. Групи лобіювання інтересів великих спільнот.

3. Транснаціональні формальні керівні групи (комуністич­ний, соціалістичний, християнсько-демократичний інтернаціо- нали, церковні об’єднання та ін.).

4. Транснаціональні неформальні керівні групи (“Велика сімка”, “Тристороння комісія”, “Римський клуб”, об’єднання ма- сонів, які контролюються керівними колами сіонізму та ін.).

Керівні центри суспільних рухів і формальних політичних інституцій формуються великими суспільними групами на ос­нові волі, активної чи пасивної підтримки цієї спільноти. Вони мають певні завдання та повноваження, сфери діяльності, спря­мовані на реалізацію планів та сподівань своєї спільноти, і пев- ною мірою підконтрольні їй, а в межах законодавства — дер­жаві.

У межах керівних центрів можуть виокремлюватись і нефор­мальні керівні групи (фракції, угруповання), які необов’язково збігаються з формальними керівними органами цих керівних центрів.

Скажімо, у формально обраному правлінні партії чи суспіль­ної організації можуть з’явитися внутрішні групи, пов’язані особистими або іншими зв’язками. Такі внутрішні групи мо­жуть мати певний авторитет у суспільстві й даній спільноті, здатність мобілізовувати свою спільноту, нав’язувати їй свою во­лю, соціальні стандарти, регулювати та контролювати поведінку нижчих рангом.

Існують й інші неформальні керівні групи. Такі, скажімо, як “Велика сімка” (об’єднання найбільших країн Заходу, лідери яких регулярно зустрічаються задля обговорення нагальних проблем розвитку перспектив). Це неформальна керівна група формальних, легітимно обраних лідерів країн.

А “Тристороння комісія”, що була створена свого часу з ме­тою координації дій капітанів великого бізнесу капіталістичних країн (СІЛА, Європи і Японії), є об’єднанням неформальних лідерів світу — бізнесменів, науковців, політиків, громадських діячів переважно масонського напряму.

До найвпливовіших керівних центрів належать і церковні структури, масонські ложі тощо, вплив яких на суспільне життя важко переоцінити, оскільки вони генерують керівні імпульси своїм прихильникам у багатьох країнах світу.

Узагалікерівні центри виконують такі функції:

1. Згуртовують свої спільноти, створюють внутрішні зв’язки задля реалізації їх цілей.

2. Маніпулюють структурними підрозділами спільноти, об­межують їх свободу дій або самореалізацію з метою збереження єдності структури та досягнення їх вищих інтересів.

3. Формують перспективні цілі й завдання, добирають форми, методи та засоби діяльності.

4. Організовують роботу внутрішніх структур спільноти, роз­поділяють функції, визначають завдання та контролюють їх ви­конання.

5. Ухвалюють рішення з конкретних питань.

6. Нав’язують виконання ухвалених рішень у межах певної групи і на цій основі — у всьому суспільстві.

7. Репрезентують ці спільноти у відносинах з іншими спіль­нотами й центрами влади в державі.

8. Організовують політичну боротьбу та співпрацю з іншими спільнотами, створюють широку електоральну підтримку своїй групі.

9. Забезпечують існування та функціонування своєї спільно­ти через постійну підтримку організаційно-інституціональних зв’язків, формальних структур, генерування соціальних наста­нов, цінностей, стандартів поведінки, політичних гасел тощо.

До речі, однією з основних функцій керівної групи є ідеоло­гічна, на основі реалізації якої розгортається виконання орга- нізаційно-політичних заходів керівної групи й очолюваної нею великої суспільної групи або спільноти.