Політологія для політика і громадянина: Монографія

СУСПІЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ

Зміст політичних відносин визначають суперечності між різними суспільними групами, їхніми потребами, інтересами, суспільними сподіваннями, побажання­ми, мріями, напрямами соціальної активності і т. ін. Ці супереч­ності постійно виникають на всіх етапах суспільного розвитку, хоча і в різних формах та з різною мірою активності. Взагалі суспільні суперечності е рушійною силою розвитку суспільства та його політичної системи.

Отже, суперечності е взаємодією протилежних тенденцій і напрямів, що взаємовиключають один одного, у розвитку взаємо­пов’язаних предметів, подій, явищ, є джерелами руху, об’єктив­ного розвитку світу та людського пізнання.

Філософія поділяє суперечності на внутрішні й зовнішні, антагоністичні й неантагоністичні, основні й неосновні.

Така класифікація може бути використана і під час дослід­ження й аналізування суспільних суперечностей, які є однією з форм суперечностей загалом. Отже, цей методологічний підхід можна застосовувати і для аналізування політичних супереч­ностей, які, у свою чергу, є поняттям, що входить до поняття сус­пільних суперечностей.

Скажімо, якщо одна суспільна група експлуатує іншу, при­власнює продукти праці, створювані останньою, зрозуміло — йдеться про антагоністичні відносини. Взаємини партій-парт- нерів з передвиборної або урядової коаліції є неантагоністич­ними.

Основні суперечності можуть бути пов’язані, скажімо, з по­глядами на питання власності (приватна чи колективна), дер­жавного устрою (президентська чи парламентська республіка, диктатура чи монархія і т. ін.). До неосновних можна зараху­вати суперечності в поглядах, наприклад, монархістів (конститу­ційна чи абсолютна монархія) або прихильників президентської форми правління (міцна чи слабка модель президентства).

Будь-який суб’єкт політики (як і будь-яке суспільство) має повний набір суперечностей.

За марксистською доктриною, антагоністичних суперечнос­тей можна позбутися, лише ліквідувавши привілейований стан у процесі революції. Але тоді з’являється новий привілейова­ний стан — і все починається спочатку. Отже, шлях революцій, постійного насильства не найкращий. Набагато привабливішою е ідея еволюційного вичерпання антагоністичних та інших супе­речностей, постійної модернізації суспільних відносин правовим, демократичним шляхом.

Розглянемо наступні базові категорії — суспільний (полі­тичний) конфлікт, компроміс і консенсус.