Політологія для політика і громадянина: Монографія

СУСПІЛЬНИМ КОНСЕНСУС

Досягнення суспільного консенсусу (збігу в поглядах і діях суб’єктів політики) з тих чи інших питань є надзвичайно важливою проблемою для будь-якого суспільства. Треба знайти такі механізми його досягнення, які б запобігали гострій конфліктній стадії політичного процесу. Для цього необхідно постійно працювати у двох напрямах:

• удосконалювати механізми виявлення та кристалізації суспільних настроїв, соціальних настанов і потреб;

• створювати механізми запобігання перетворенню неанта­гоністичних суперечностей (конфліктів) в антагоністичні і відповідні суперечності (конфлікти).

Перший напрям передбачає насамперед постійне вивчення громадської думки (моніторинг). Для цього потрібно регулярно проводити вибори, референдуми, опитування громадської думки з найважливіших питань суспільного життя, аналізувати соці­альну інформацію, що надходить через державні канали інфор­мації, засоби масової інформації, а також звернення громадян до органів представницької, виконавчої та судової гілок влади. Найважливішу інформацію можна дістати з допомогою соціоло­гічних і соціопсихологічних досліджень.

За чітко налагоджених технологій збирання й аналізування соціальної інформації, її вірогідності створюються об’єктивні умови для врахування реалій під час розв’язання суспільних суперечностей.

Сприяють цьому й відповідні суспільні інститути, які аку­мулюють соціальну інформацію, аналізують її та передають по щаблях ієрархії влади. Такими інститутами є представницькі та виконавчі органи, партійно-політичні, громадські, професійні структури та ін. При цьому не варто забувати, що окремі кон­цепції розв’язання політичних суперечностей і конфліктів від­дзеркалюють різні інтереси широкого спектра суспільних груп.

Отже, вибір суспільством конкретних способів розв’язання суперечностей і конфліктів залежить від рівня політичної куль­тури, орієнтацій різних політичних сил і характеру політико- ідеологічної боротьби.

Суб’єкти політики (індивіди, соціальні групи, партії, народи, етноси, держави та ін.) у процесі політичних відносин об’єдну­ються в певні організаційні структури. Це дає їм змогу каналі­зувати певні суспільні інтереси через політичні відносини, а отже, утримувати певний баланс у функціонуванні політичної сфери суспільства, зокрема її невід’ємної складової — політич­ної системи.

Звідси й важливість соціальних функцій політичних від­носин.

1. Об’єднувальна— полягає в поєднанні політичних струк­тур (державних, місцевого самоврядування та суспільно-полі­тичних) і політичної культури (політичної свідомості та стан­дартів політичної діяльності) в єдину політичну систему.

2. Координаційна— координує діяльність різних органів і організацій, що сприяє нормальному функціонуванню політич­ної сфери суспільства.

3. Соціально-політичного творення— сприяє оновленню ор­ганізаційних структур і наповненню новим змістом суб’єктів політичного життя суспільства.

4. Діяльнісна— забезпечує функціональну активність полі­тичної системи суспільства, її вдосконалення та збагачення форм і змісту політичної діяльності.