Політологія для політика і громадянина: Монографія

11.4. Депутатська діяльність

Найважливішим видом політичної діяльності в демокра­тичному суспільстві е депутатська, насамперед професійна депу­татська, діяльність.

Залежно від конкретних соціально-політичних, економічних і психологічних умов (законодавство, соціально-економічний устрій країни, політична культура та ментальність), рівня пред­ставницького органу (парламент, органи місцевого самовря­дування) депутатська діяльність може набувати різних форм. Відповідно депутати мають різні повноваження, права та обо­в’язки.

Наприклад, депутат національного парламенту передусім має займатися законотворчістю. Аналізуючи цей аспект депутат­ської діяльності, соціопсихологи Одеського педагогічного уні­верситету виокремили структуру депутатської діяльності, в якій виділили такі блоки: гностичний, конструктивний, про­ектувальний, організаційний і комунікативний.

Серед гностичних умінь одеські науковці насамперед виокре­мили чітку, коректну постановку завдань діяльності, формулю­вання нових ідей, аналіз причин, що перешкоджають депу­татській діяльності, вивчення, аналіз, синтез і узагальнення ідей з наукової та іншої літератури. До проектувальних умінь вони віднесли вибір необхідних методів для вирішення поставлених завдань, формулювання результатів роботи та їх передвиборну оцінку. Найважливішими організаційними змінами науковці вважають організацію проведення роботи депутатського загалу і членів експертних робочих груп, побудову інформаційного банку таким чином, щоб ним можна було користуватися після завершення роботи. До комунікативних умінь були віднесені вміння формулювати чіткі й зрозумілі запитання перед ауди­торією, будувати короткі, логічно складені повідомлення про наслідки діяльності, ефективно й коректно висловлювати свою думку про діяльність інших і т. ін.

Певною мірою результати цього дослідження, автори якого виходили з постулату, що депутатська діяльність полягає в на- працюванні нових ефективних законів держави, дають уявлен­ня про роботу парламентаріїв. Однак це — лише один аспект депутатської діяльності. Потрібно згадати про роботу депутата з виборцями: прийом громадян, надання їм конкретної допо­моги, лобіювання інтересів як виборчого округу, регіону зага­лом, так і конкретних людей зокрема. Слід сказати і про звіту­вання депутатів перед виборцями, зустрічі з ними, обмін соціа­льною інформацією. Таке спілкування дуже потрібне депута­тові, оскільки під час перебування в законодавчому органі він має підтримувати зв’язок з тими, хто делегував йому свою полі­тичну владу. Це допомагає йому, по-перше, приймати відпові­дальні політичні рішення (у тому числі під час голосування з конкретних питань), по-друге, виборці, можливо, виявлять ба­жання продовжити термін його перебування в парламенті. Водночас потрібно пам’ятати й про суто політичні аспекти де­путатської діяльності, оскільки парламент є не тільки держав­ним, а й політичним органом, а народні обранці здебільшого є представниками певних політичних партій, рухів, суспільних організацій, які сповідують часом протилежні ідеологічні й по­літичні погляди.

Виходячи з цього розуміння депутатської діяльності розши­рюється. Скажімо, до зазначених вище гностичних умінь можна додати аналіз, селекцію та узагальнення ідей і пропозицій, які надходять з різних джерел інформації. (Такими джерелами мо­жуть бути зустрічі депутата з виборцями, звернення виборців до депутата, пропозиції фахівців, колег по політичній партії, суспільній організації і т. ін.) До проектувальних умінь варто додати попередню політичну оцінку можливих парламентських або інших рішень (тобто прогноз можливої ситуації). Органі­заційні вміння слід доповнити за рахунок організаторських да­них щодо згуртування різних верств виборців свого виборчого округу, їх консолідації навколо певних ідей, проектів тощо, роз­ширення впливу на них.

Комунікативні вміння треба доповнити вмінням спілкува­тися з виборцями не лише під час безпосереднього контакту, а й у засобах масової інформації (преса, телебачення, радіо). До речі, на цих аспектах депутатської діяльності варто зробити особливий наголос, оскільки імідж політика значною мірою залежить від його вміння працювати саме за допомогою мас-медіа.

Законотворчий аспект (хоч і не в таких обсягах) притаман­ний і діяльності депутатів місцевих рад народних депутатів.

І це зрозуміло. Тут так само, як і в парламенті, важливо вміти скласти проект рішення або постанови. А для цього, зрозу­міло, треба знати закони, бути обізнаним у політології, еко­номіці, зрештою, знати елементарне діловодство та процедури прийняття рішень. Але на місцевому рівні депутатська діяль­ність потребує більшої уваги до конкретних проблем вибор­ців, виконання їхніх наказів. Оскільки депутати місцевого та регіонального рівня ближчі до людей, життя вимагає від них і більш конкретних, але не менш важливих для виборців рі­шень. Звичайно, це реалізується в межах повноважень орга­нів місцевого самоврядування та статусу народних депутатів цього рівня.

Комунікативні вміння депутатів різних рівнів відрізняються мало, оскільки знаходити спільні погляди однаково необхідно депутатам як парламенту, так і місцевих органів самоврядуван­ня. Цього потребують і процедури прийняття рішень, і процедури узгодження політичних, економічних, регіональних інтересів, і процедури реалізації зазначених рішень і постанов.

Однак замало лише вивчити і врахувати найважливіші проб­леми суспільного життя на різних рівнях державного та місце­вого самоврядування, а також прийняти відповідні рішення. Не менш важливо контролювати їх виконання. І тут стануть у при­годі такі людські якості, як наполегливість, принциповість, умін­ня організувати перевірку виконання того чи іншого закону, по­будувати дійову систему контролю, певних правових санкцій за невиконання законодавства.

Окрім того, важливо формувати суспільну свідомість, політич­ну та правову культуру виборців, з тим щоб вони виконували за­кони не тільки під загрозою переслідування з боку держави та її відповідних інституцій, а й свідомо, розуміючи необхідність дотримання прийнятих у суспільстві “правил гри”.

Отже, депутатська діяльність — це важливий чинник суспіль­ного життя, оскільки вона продукує суспільні (насамперед пра­вові) норми поведінки громадян. Тут важливим є професійний підхід, бо участь у суспільному управлінні потребує відповідних знань, умінь і навичок, а також відповідних особистих якостей політичних діячів, яким виборці довірили від свого імені буду­вати суспільне та державне життя.