Політологія для політика і громадянина: Монографія

ЗМІШАНІ ВИБОРЧІ СИСТЕМИ

Змішані виборчі системи базуються на комбінації елементів пропорційної та мажоритарної систем. Найхарактернішим прикладом може бути виборча система Федеративної Республіки Німеччини. Во­на відрізняється тим, що одна половина депутатів бундестагу (національного парламенту) обирається за принципами одноман­датної мажоритарної системи, інша — за пропорційною систе­мою згідно зі списками кандидатів, які подають партії в кожній з федеральних земель.

У першому випадку використовується кваліфікаційний бар’єр для блокування партій, які наберуть менше 5 % голосів вибор­ців. До речі, під час розподілу мандатів на основі голосування за списками голоси, які були подані за партії, що не подолали 5-від- соткового бар’єра або не перемогли хоча б у трьох виборчих ок­ругах, не враховуються.

Такий спосіб побудови виборчої системи сприяє стабільності партійно-політичної структури суспільства, тому що прихиль­ники “малих” партій змушені голосувати за одну з “основних” партій політичного спектра країни.

Але за умов неструктурованості суспільства, якщо більшість партій не подолає кваліфікаційного бар’єра, може виникнути си­туація, коли загальна кількість голосів, поданих за партії-переможниці, буде меншою, ніж у невдах виборчого марафону. По­дібна ситуація склалася 1995 р. в російській Думі (нижній па­латі парламенту), коли кваліфікаційний бар’єр подолали кілька партій, які загалом отримали менше половини виборців. Зро­зуміло, що в такій ситуації використання цієї виборчої проце­дури призводить до значного, цілком легального перекручення волі виборців, а відтак — і до сумнівів щодо легітимності обра­ної у такий спосіб влади.