Політологія для політика і громадянина: Монографія

15.2. Сутність, типологія і методи політичного прогнозування

Прогнозування політичного розвитку е, очевидно, одним із найважливіших завдань політології, позаяк мати науково обґ­рунтовані прогнози означає передбачати ті чи інші політичні по­дії, явища і процеси, а відтак — і приймати адекватні до ситуації політичні рішення.

Поняття прогноз (від грецьк. — передбачення) означає влас­тивість свідомості віддзеркалювати дійсність з випередженням.

Прогноз принципово відрізняється від пророцтва та утопізму, оскільки ґрунтується на науковому передбаченні.

Наприклад, соціальні і політичні утопії Т. Кампанелли і Т. Мора (XVI ст.) А. Сен-Сімона, ПІ. Фур’є, Р. Оуена (XIX ст.), звичайно, містили деякі реальні риси майбутнього, але у своїй більшості були наповнені фантастичними картинами.

У наші плани не входить розгляд ірраціональних аспектів пророцтва та утопізму, замішаного на міфах і видіннях. Тому ми з вами розглянемо проблеми наукового прогнозування, які до­сліджуються на основі використання гіпотез, законів і теорій, що вже напрацьовані політологією та суміжними суспільними нау­ками.

Отже політичне прогнозування — це процес науково обґрун­тованого отримання інформації про можливий стан політичної сфери суспільства (політичних структур, політичних відносин, політичної діяльності та політичної свідомості) в майбутньому на основі вже відомих знань про минуле і сьогодення.

Семантичний аналіз (А. Моль) виокремлює два види прогно­зу: екстраполяційний і цільовий [130].

Екстраполяційний (пошуковий) прогноз передбачає майбутнє, яке самоорганізується, методом продовження (екстраполяції) закономірностей із сьогодення в майбутній період.

Цільовий (нормативний) прогноз передбачає майбутнє, яке свідомо організоване, методом реалізації намічених раніше планів.

Досвід показує, що всього не екстраполюєш і всього не орга­нізуєш. Отже, реальне політичне життя характеризується гар­монічним (несиметричним) поєднанням екстраполяційного і цільового прогнозування.

Екстраполяційний (пошуковий) прогноз описує можливий стан політичної події, явища, процесу з урахуванням керівного впливу. Він прагне відповісти на запитання, що найвірогідніше відбуваються в майбутньому, якщо збережуться існуючі нині тен­денції розвитку політичної сфери.

Цільовий (нормативний) прогноз пов’язаний з постановкою цілей, описом параметрів суспільства або суб’єкта політики, шляхів і засобів їх досягнення. Цей вид прогнозу покликаний дати відповідь на запитання, якими шляхами досягти бажаного результату, наприклад, переконати громадян певним чином про­голосувати на референдумі.

За термінами виокремлюють такі прогнози:

• оперативні (1-3 місяці), які стосуються поточних політич­них подій і явищ;

• короткострокові (1-2 роки), пов’язані з прогнозуванням результатів виборів, розвитку політичної кризи тощо;

• середньотермінові (5-7 років), пов’язані з розвитком дер­жав, блоків, системи міжнародних відносин;

• довгострокові (до 20 років), які торкаються загальних про­блем глобального політичного розвитку;

• стратегічні (понад 20 років), які розраховані на подальшу перспективу, коли очікуються значні якісні зміни і т. ін.

Політичне прогнозування використовує такі методи:

• метод експертних оцінок, коли підбираються експерти, го­туються відповідні анкети, збираються експертні висновки, що аналізуються і оцінюються з погляду достовірності;

• “метод дельфійського оракула”, або “метод Дельфі”, який поєднує об’єктивну інформацію з урахуванням великого досвіду та інтуїції експерта. Найбільше використовується в короткотермінових прогнозах;

• метод екстраполяції, спрямований на побудову динаміч­них показників процесу (статистичних або логічних ря­дів), що прогнозується з використанням теорії ігор, ймовір­ностей;

• метод аналогії, який використовує методологію порівняль­ної політології;

• методи імітаційного моделювання, коли вибудовується імітаційна математична модель політичного об’єкта (сис­теми міжнародних відносин, політичної системи держави і т. ін.), яка досліджується за допомогою ЕОМ з викорис­танням альтернатив, зміни параметрів досліджувальної системи і т. ін. [86].

Оскільки політична сфера суспільства є надзвичайно склад­ним об’єктом для дослідження, політичне прогнозування розроб­ляється, як правило, у вигляді альтернатив розвитку, що мають вірогідний характер.

Алгоритм політичного прогнозування передбачав етапи:

• предпрогнозний (розробка програми дослідження);

• побудова базової моделі (методом системного аналізу);

• збирання даних прогнозного фону (тенденції соціально- економічного розвитку, соціальна, міжнародна, міжнаціо­нальна обстановка, громадська думка);

• побудова пошукових прогностичних моделей;

• побудова нормативних (реальних) моделей;

• оцінка достовірності і точності прогнозу;

• вироблення рекомендацій для політичного рішення;

• критичний аналіз прогнозу.