Політологія для політика і громадянина: Монографія

МЕТОДИ ТЕОРІІ ГРУП

Основні ідеї теорії груп (А. Бентлі, С. Фрейд, А. Джордж, І. Джейніс, А. Семмел, Д. Мініх) полягають у розгляданні як об’єкта політичного аналізу не інди­віда, а сукупностей індивідів, а також впливу їх один на одного. Поняття “група” використовується тут як певна кількість гро­мадян, котрі беруть участь у масовій діяльності, яка, втім, не за­важає їм займатися іншими видами групової діяльності. Кожна група має свої інтереси, які вона прагне реалізувати.

Методологія теорії груп полягає в аналізі політики через призму зіткнення груп тиску в процесі прийняття політичних рішень. Проте це лише одна з форм групової діяльності. Крім неї досліджують проблеми політичного лідерства, неорганізова­ної суспільної думки, формальних інститутів, політичних партій і рухів, законодавства і т. ін.

Прихильники теорії груп оперують термінами “потенційні групи”, “приховані (неорганізовані) інтереси”, “мажоритарні гру­пи (електорат)”, “офіційні групи (особи, які виконують формаль­ні функції)” та ін.

Вплив груп на політичну діяльність і процеси в різних краї­нах може вивчатися в розрізі:

• загальнонаціонального або регіонального характеру груп;

• універсальності та специфічності останніх;

• характеру структури й членства;

• існуючих лідерів і ресурсів;

• використовування методів мобілізації громадської думки;

• ступеня й характеру взаємодії з партіями та іншими сус­пільними організаціями;

• рівня та ступеня автономії й характеру внутрішньої ор­ганізації.

Загалом, використовуючи численні емпіричні дослідження, прихильники теорії груп істотно вплинули на розвиток полі­тичних досліджень, особливо в межах політичного біхевіоризму [285; 293; 303; 338; 351].

Отже, варто зазначити певну невизначеність і неузгодже­ність у політологічних рядах щодо методологічної та мето­дичної бази політології. Але будьмо оптимістами. Можливо, читачам вдасться примирити сучасних класиків і запропону­вати власну унікальну парадигму цієї дуже корисної й цікавої науки.

Наостанку зазначимо, що при ухваленні політичних рішень надзвичайно важливе значення має інформаційно-аналітична база їх підтримки.

Ця технологія потребує:

• оцінок рівня інформування учасників ухвалення політич­них рішень та їх впливу на можливі рішення;

• політичний моніторинг і раннє передбачення небажаних сценаріїв розвитку ситуації;

• політичний контекст — аналіз позицій прихильників і про­тивників цього рішення;

• прогнозування можливої долі цього політичного рішення тощо.