Політологія для політика і громадянина: Монографія

16.1. Поняття маркетингу. Функції і види політичного маркетингу

Власне, термін “маркетинг” походить від англійського слова market — ринок. Запроваджений він був представниками Гар­вардської економічної школи США, які, вивчаючи процеси сти­хійності та непередбачуваності капіталістичного ринку, дійшли висновку, що саме ці його характеристики спричиняють еко­номічні та політичні кризи в суспільстві. Не виходячи за межі основних постулатів ринкової економіки, вони розробили осно­ви механізму управління та планового регулювання, що дістав назву “маркетинг”. На їхню думку, маркетинг — це система за­ходів щодо управління операціями збуту та торгівлі, регулюван­ня ринкових процесів і вивчення кон’юнктури й закономірнос­тей функціонування ринку.

Політична діяльність за будь-яких умов, суспільно-політич­них систем і типів державного устрою також спрямована на за­воювання та утримання контролю над ринком, але ринком спе­цифічним — ринком влади, а через нього — над політичною та іншими сферами суспільства. За тоталітарних і диктаторських режимів боротьба точиться переважно силовими методами, аж до фізичного знищення опонентів.

В умовах більш-менш демократичного суспільства, за наявнос­ті демократичних механізмів і процедур формування представ­ницької, виконавчої та судової гілок влади в державі, відповідної політичної культури та ментальності політична діяльність також може розглядатися як змагання за певними правилами за конт­роль над ринком влади. Зрозуміло, ці правила мають бути зафік­совані в нормах законодавства, традиціях політичної поведінки виборців і претендентів на політичну владу.

Отже, за умов цивілізованого змагання за право управляти політичною сферою суспільства підполітичним маркетингомми будемо розуміти сукупність форм, методів і технологій до­слідження, проектування, регулювання та впровадження у суспільно-політичну практику тих чи інших настанов сус­пільної свідомості з метою завоювання та утримання конт­ролю за ринком влади.

Дослідження суспільно-політичних структур, політико-пси- хологічної та правової культури суспільства, інформаційного банку лідерів проводиться передусім з метою виокремлення, описування, класифікації та аналізування політичних і соціаль­но-психологічних настанов електорату, політичної та правлячої еліти суспільства.

Відповідно до цих настанов розроблюють і впроваджують адекватні іміджі певних соціальних, політичних інститутів, ок­ремих лідерів, особистостей, ідей, доктрин, програм і т. ін.

Під регулюванням правовими, адміністративними, політич­ними та іншими засобами політичних відносин у процесі функ­ціонування політичної сфери суспільства насамперед розуміють вибір норм представництва та процедур обрання законодавчих, виконавчих і судових органів влади.

Інакше кажучи, під політичним маркетингом розуміють дослідження суспільної свідомості з метою “упаковки” й “про­дажу” їй таких характеристик суб’єктів політики, які різні соціальні групи населення готові “купити” за певну соціальну ціну.

Ґрунтуючись на базових характеристиках ринку влади (демо­кратичного чи тоталітарного), виокремлюють відповідно політич­ний маркетинг демократичного й тоталітарного суспільств.

Урахувавши ці специфічні особливості політичної діяльності в таких суспільствах, назвемо такі функції політичного марке­тингу.

1. Формування інформаційного банку, що складається з да­них статистики, різних форм урядової й неурядової звітності, результатів досліджень у галузі економіки, політики, психології, демографії тощо.

2. Розроблення методів аналізу та обробки даних інформа­ційного банку, виокремлення ключових показників, що найпов­ніше характеризують об’єкти та суб’єкти політики.

3. Оцінювання й аналізування умов політичного ринку, мар­кетингового середовища (мікро й макро). (Під мікросередови- щем розуміють сукупність сил, які діють під безпосереднім контролем або керуються цією партією, соціальною групою, лі­дером і т. ін. А під макросередовищем — глобальні чинники: економічні, соціальні, політичні, психологічні, демографічні та ін.)

4. Аналізування ринкових можливостей тих чи інших пар­тій, суспільних інституцій, ідей, особистостей.

5. Розроблення оцінних і прогнозних моделей політичного попиту, життєвого циклу об’єктів і суб’єктів політики (партій, програм, ідей, лідерів) і політичної поведінки останніх.

6. Аналізування ефективності політичного маркетингу, ко­ригування обраних форм і методів політичної діяльності і т. ін.

Виходячи з типології політичних об’єктів і суб’єктів виок­ремлюють політичний маркетинг політичних, державних та ін­ших інституцій, окремих організацій, політичних лідерів, а та­кож ідей, програм, концепцій, доктрин тощо.

Отже, узявши до уваги вищезгадане, розглянемо найважли­віші види та невід’ємні складові політичного маркетингу як дослідження політичного ринку (через вивчення громадської думки), виборчу інженерію і політичне рекламування, які є важ­ливими інструментами політичної боротьби за будь-яких сус­пільних умов і політичних режимів.