3.3. Оцінка ефективності програм

Оцінка ефективності варіантів програми може здійснюватися декількома шляхами:

—через побудову системи економіко-математичних моделей і розрахунок варіантів за ними на EOT;

—застосування експертної оцінки;

—поєднання економіко-математичного моделювання з експертною оцінкою.

Вибір варіантів заходів повинен здійснюватись шляхом порівняння результативності програми та витрат на її реалізацію. Оптимальною буде та програма, яка забезпечить найвищий соціально-економічний ефект:

Де E_t- величина соціально-економічного ефекту від реалізації програми за певний період часу t; P_t- узагальнююча величина результатів від реалізації програми за певний час t; З_t - витрати на реалізацію програми протягом певного періоду t.

Економічний ефект обчислюється відповідно до Методичних рекомендацій з комплексної оцінки ефективності заходів, спрямованих на прискорення науково-технічного прогресу.

Формалізувати процес оцінки й добору варіантів програми за критерієм економічної доцільності можна, використавши методи бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами за формулою:

де Е - величина узагальнюючого показника економічної ефективності; a_і- ваговий коефіцієнт і-го часткового показника; x_і- бальна оцінка і-го часткового показника; т - кількість галузей народного господарства, які використовують результати розробки програми.

Для формалізації процесу оцінки та відбору варіантів програми за узагальнюючим науково-технічним критерієм можна використовувати методи бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами, які присвоюються показникам групою експертів за формулою:

де р - показник ймовірності отримання очікуваного результату у визначені терміни (має значення: 1 - при позитивному, 0 - при негативному значенні); N - показник науково-технічного рівня (має значення: 1 - при відповідності, 0 - при невідповідності); b_i - бальна оцінка і-го показника; y_i - ваговий коефіцієнт і-го показника.

Варіанти прогнозу добирає група експертів. Пріоритетний варіант повинен мати максимальну оцінку в кожній групі узагальнюючих критеріїв.

Для формалізованого добору варіанта програми можна використати формулу:

де Е_е- узагальнююча оцінка показників соціальної ефективності (має значення 1); Е_ek., E_H.m.- узагальнююча оцінка за групою показників відповідно до економічної та науково-технічної ефективності.

Соціальний ефект можна оцінити кількісно шляхом зіставлення соціальних умов до і після реалізації варіанта програми. Соціальні наслідки деяких заходів оцінюються лише якісно. В такому випадку оцінка і добір варіанта програми здійснюються експертно. Для зіставлення соціальних результатів варіантів програми використовують показник суспільної соціальної ефективності витрат на її реалізацію, який визначається так:

де Е_сі- соціальна ефективність витрат і-го виду; Р_сі - соціальні результати і-го виду; З_і- - витрати на виконання варіанта програми; і = 1,2,3...п - вид соціального ефекту.

Узагальнююча величина результатів від реалізації програми обчислюється як сума від економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних результатів:

Р = Р… + Р + Р… + Р

Витрати на реалізацію програми визначаються методами експертної оцінки, аналога і нормативним.

Метод експертної оцінки передбачає оцінювання групою експертів витрат на реалізацію програми в цілому та її окремих етапів, а також узагальнення експертних висновків.

Витрати за другим методом визначаються за аналогією з урахуванням зміни витрат залежно від деяких факторів:

З_t = З_анК_п ± ДЗ_І7

де З_ан- витрати на виконання аналогічних програм, реалізованих раніше, тис.грн.; К_п- прогнозований коефіцієнт зміни витрат залежно від рівня інфляції, зміни величини оплати праці, вартості ресурсів, продуктивності праці виконавців тощо; ДЗ₁₇- зміна витрат на реалізацію програми з урахуванням ступеня відповідності програми, яка розробляється, тій, що вже була реалізована, тис. грн.

Нормативний метод передбачає визначення витрат на реалізацію програми за допомогою нормативів витрачання матеріальних, технічних, трудових, фінансових та інноваційних ресурсів.

Правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць закріплені в Законі України від 23 березня 2000 р. "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України".