4.2. Основи методології індикативного планування

Під методологією індикативного планування потрібно розуміти систему принципів і вимог до його розробки. Методологія індикативного планування передбачає основні принципи, методи розробки та логіку складання планів на певні періоди, ланки та рівні народного господарства.

Теорія і практика державного регулювання економіки виробила основні принципи індикативного планування, до яких належать:

—поєднання аналітичних і прогнозних методів з метою вивчення соціально-економічних явищ, визначення конкретних об´єктів державного впливу та вибір засобів впливу;

— широке інформування суб´єктів господарювання про перспективи соціально-економічного розвитку держави, територій, галузей і сфер, які можуть використовуватися при виборі особистих рішень;

— застосування здебільшого непрямих регуляторів, обов´язкових для всіх суб´єктів господарювання.

Індикативний план містить три типи показників: директивні, прогнозні та розрахункові. Директивні показники затверджуються, і до них належать ліміти, соціально-економічні нормативи, показники цільових комплексних програм, податки, держзамовлення (контракти). Прогнозні показники визначають можливі орієнтири розвитку економіки, окремих сфер та елементів ринку. Розрахункові показники відображають аналітичні й фінансові аспекти плану.

У процесі розробки державного плану економічного і соціального розвитку використовуються такі прогнозні та розрахункові показники: обсяги виробництва найважливіших видів продукції; поставки продукції до країн СНД; обсяги експорту та імпорту продукції; міжрегіональні поставки продукції; виробництво валового національного продукту (чистої продукції); використання трудових ресурсів та зайнятість населення; розмір грошових доходів населення; введення в дію об´єктів соціальної сфери; завдання з приватизації державного майна; розміри цін на продукцію державних підприємств; завдання з охорони навколишнього середовища.

При формуванні індикативного плану обираються ті державні інструменти, за допомогою яких підприємства націлюються на виконання плану. До них належать: соціально-економічні нормативи (мінімальна заробітна платня, розміри пенсій, стипендій, допомог, норми амортизації, нормативи забезпеченості соціальними закладами тощо); податки і податкові пільги; державні кредитні ресурси і кредитна політика; регламентація ціноутворення; державні замовлення (контракти); мито та митні податки; бюджетні асигнування і дотації; ліцензії, квоти.

Показники індикативного плану об´єднані в окремі блоки, які визначають структуру плану економічного й соціального розвитку. Державний план економічного і соціального розвитку України розробляється за такою структурою:

Розділ 1. Соціально-економічна й екологічна ситуація.

Розділ 2. Основна мета, завдання та пріоритети економічного й соціального розвитку.

Розділ 3. Зведені макроекономічні показники та пропорції соціально-економічного розвитку України (зведені макроекономічні показники, баланс виробництва і споживання основних видів ресурсів, показники структурних зрушень в економіці, показники економічної ефективності виробництва).

Розділ 4. Соціальний розвиток і рівень життя населення (населення, праця і кадри, цільові орієнтири, пріоритети, соціальні норми і нормативи, напрями соціального розвитку, рівень життя, забезпечення житлом, охорона здоров´я, культура, освіта, баланс грошових доходів і витрат населення, зведений баланс трудових ресурсів, баланс ринку праці, регулятори для розв´язання соціальних завдань).

Розділ 5. Економічний розвиток (цільові орієнтири, пріоритети, завдання, узагальнюючі показники і пропорції економічного розвитку, структурні перетворення в народному господарстві, напрями економічного розвитку машинобудівного, військово-промислового, паливно-енергетичного, хіміко-лісового та будівельного комплексів, АПК, легкої промисловості, транспорту, державне замовлення (контракт), науково-технічний прогрес, регулятори для розв´язання економічних завдань).

Розділ 6. Розвиток ринкових відносин (діяльність та розвиток ринкових структур і форм господарювання, роздержавлення, приватизація та демонополізація, підтримка підприємництва, функціонування та розвиток ринкової інфраструктури).

Розділ 7. Зовнішньоекономічна діяльність (розвиток зовнішнього ринку, зовнішньоторговельний оборот, експорт, імпорт, сальдо зовнішньоекономічних операцій, платіжний баланс, торговельний баланс, розвиток спільного підприємництва, використання іноземних інвестицій та кредитів).

Розділ 8. Охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів (цільові орієнтири, пріоритети, норми і нормативи, узагальнюючі екологічні показники і регулятори досягнення завдань у сфері охорони довкілля).

Розділ 9. Бюджетно-кредитне планування (фінансово-кредитна політика, зведений план приросту грошової маси, зведений баланс фінансових ресурсів, узагальнений баланс бюджету).

Розділ 10. Інвестиційна діяльність (баланс централізованих капітальних вкладень, капітальні вкладення на цільові комплексні програми, введення в дію об´єктів виробничої та соціальної сфери).

Розділ 11. Соціально-економічний розвиток областей, районів, міст (програми розвитку за рахунок централізованих ресурсів, регулятори територіального розвитку).

Розділ 12. Забезпечення досягнення показників плану (економічні норми і нормативи, податки і податкові пільги, завдання цільових комплексних програм, бюджетні асигнування і дотації, регулювання грошової маси, кредити, ціни, цінні папери, антимонопольні заходи, резерви).