12.1. Суть, цілі та принципи зовнішньоекономічної діяльності

Всі держави світу пов´язані між собою складними схемами зовнішньоекономічних відносин - торгівлею, переміщенням капіталів, робочої сили, валютними операціями тощо. Зовнішньоекономічні відносини будь-якої країни розвиваються на основі міжнародного поділу праці та відкритості економіки.

Зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність відносин суб´єктів господарської діяльності України та іноземних суб´єктів господарювання, побудованих на принципах взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотримання положень міжнародного права.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності суб´єктів господарювання сприяє включенню національної економіки в світові господарські процеси, підвищенню її конкурентоспроможності на світових ринках, підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню всіх ресурсів, ліквідації дефіциту, підвищенню рівня життя населення, розв´язанню багатьох соціальних та екологічних проблем.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб´єктів господарювання в різних країнах.

Мета державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у:

— сприянні забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

— стимулюванні прогресивних структурних змін в економіці;

— створенні найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн;

— захисті економічних інтересів суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності;

— створенні рівних можливостей для всіх суб´єктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності;

— заохоченні до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері.

В основу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності покладені принципи:

— адекватності національним інтересам та забезпеченню економічної безпеки країни;

— врахування вимог сучасного світового розвитку, поділу праці, глобалізаційних процесів;

— формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку, зорієнтованої на європейську інтеграцію, набуття повноправного членства в ЄС;

— забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальних параметрів відкритості національної економіки;

— паритетності у відносинах з іншими державами;

— демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв´язків;

— підтримки експортного виробництва на основі критеріїв ефективності та конкурентоспроможності.

Основними видами (об´єктами) зовнішньоекономічної діяльності є:

Зовнішня торгівля (експорт, імпорт товарів, послуг).
Наукова, науково-технічна, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб´єктами господарської діяльності.
Міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами.
Кредитні та розрахункові операції між суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном.
Підприємницька діяльність, пов´язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об´єктів власності.
Організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, ярмарок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, які здійснюються на комерційній основі;
Товарообмінні (бартерні) операції.
Орендні операції.
Операції з придбання, продажу, обміну валюти на валютних аукціонах, біржах, міжбанківському валютному ринку.
Роботи на контрактній основі фізичних осіб.
Інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Суб´єктами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності виступають: держава; недержавні органи управління, економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки тощо), які діють на основі статутних документів; безпосередньо суб´єкти зовнішньоекономічної діяльності (підприємства, фірми, організації); міждержавні та міжрегіональні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності (СОТ, ГАТТ, ЄБРР, МВФ).

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: відповідних законів України; засобів тарифного і нетарифного регулювання; економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного); рішень недержавних органів управління економікою; укладених угод між суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з Законами і відповідно до ситуації на території України для іноземних суб´єктів господарювання можуть запроваджуватися такі правові режими діяльності:

— національний режим, який забезпечує рівні умови (права та обов´язки) з українськими суб´єктами господарювання;

— режим, найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб´єкти господарювання мають більше прав, преференцій та пільг щодо мита, податків, зборів, ніж інші учасники зовнішньоекономічної діяльності;

— спеціальний режим, який застосовується до територій, означених як спеціальні економічні зони, до території митних союзів та в окремих випадках.

Найвищим органом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Верховна Рада України. До її компетенції, крім прийняття, зміни, скасування законів, належить затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики держави.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до реалізації, координації зовнішньоекономічної діяльності; укладає міжурядові договори, забезпечує їх виконання; формує платіжний баланс, зведений валютний план держави.

Національний банк України здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву та інших коштовностей, регулює курс національної валюти до грошових одиниць інших держав, виконує облікові та представницькі функції.

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, здійснює заходи нетарифного регулювання, проводить антидемпінгові розслідування тощо.

Державна митна служба України забезпечує митний контроль, Антимонополъний комітет та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виконують функції регулювання та контролю відповідно до своїх повноважень.

На регіональному рівні управління та регулювання зовнішньоекономічної діяльності виконують органи місцевого управління цієї сфери в межах своєї компетенції.