Державне регулювання економіки: Навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 2006 | Видавець: Київ: Знання | Кількість сторінок: 435

13.5. Державне регулювання якості та конкурентоспроможності продукції

Якість промислової продукції характеризується системою показників, які відображають її найважливіші властивості і параметри. До таких показників належать: призначеність, надійність, енергомісткість, довговічність, точність, естетичність, безпечність тощо. На їх основі можна визначити комплексний показник якості товару за формулою:

 f47

де аі - параметричний індекс якості за і-м показником; бі - вагомість і-го показника для споживача; т - кількість показників-параметрів, які аналізуються.

Якщо Кяк  і=1, то новий вид продукції має вищий технічний рівень порівняно з аналогом.

За умов скорочення внутрішнього попиту на промислову продукцію вагомим чинником оздоровлення промислового виробництва та економіки в цілому може стати розвиток її експортного потенціалу. Нині зростання експорту промислової продукції відбувається в основному за рахунок сировинних галузей. Однак, імпортуючи значні обсяги енергоносіїв, Україна значну їх частину використовує для виробництва первинної сировини і напівфабрикатів, реалізуючи їх без вигоди для вітчизняної економіки.

Низька конкурентоспроможність вітчизняної промисловості стоїть на перешкоді розширення експортного потенціалу. Тому основним завданням промислової політики в сфері зовнішньої торгівлі має стати розробка заходів та створення умов підвищення конкурентоспроможності промислової продукції. Панівною стратегією в промисловості повинна бути стратегія протекціонізму щодо розвитку пріоритетних галузей та виробництв. Реалізація конкурентної стратегії України вимагає:

— вивчення факторів ефективної конкуренції в секторах національного ринку та відповідних галузях інших країн;

— проведення активної реструктуризації підприємств та прискорення розвитку конкурентоспроможних галузей;

— підвищення ефективності промислового виробництва, зменшення матеріало- та енергомісткості продукції;

— забезпечення узгодження інтересів державного та приватного секторів промислового виробництва;

— розвитку ринкової інфраструктури, підвищення кваліфікації фахівців;

— удосконалення та стабілізації нормативно-правової бази конкуренції відповідно до світової практики;

— відмови від надання прямих та прихованих субсидій збитковим підприємствам.

В цілому довгострокова стратегія розвитку промислового сектора передбачає як стимулювання нарощування експортного потенціалу, так і забезпечення потреб внутрішнього ринку у промисловій продукції за умови розширення внутрішнього попиту держави, суб´єктів господарювання і населення.

Основним завданням державної промислової політики на середньостроковий період є обґрунтований вибір певної кількості підприємств, які за умов незначних фінансових вкладень зможуть стати точками стабілізації промислового розвитку, а з часом трансформуватися у центри зростання індустріальної складової національного виробництва. При цьому орієнтиром повинні бути галузі високих технологій, розвиток яких дасть можливість поступово інтегруватися у світове економічне середовище, зберігаючи та примножуючи інноваційний та технологічний потенціал промислового розвитку.

Перспективним варіантом успішної реалізації державної конкурентної стратегії є застосування кластерної моделі розвитку промисловості. Кластерна модель розвитку промислового комплексу - це модель співробітництва підприємств однієї галузі в регіоні або за технологічним виробничим ланцюгом, що дає змогу об´єднаним підприємствам легше пристосовуватися до змін зовнішнього середовища, спеціалізуватися на виробництві конкурентоспроможних товарів, з меншими витратами впроваджувати інновації та ефективно використовувати залучені інвестиції.

Державне регулювання якості продукції здійснюється через систему стандартизації та сертифікації. Державна система стандартизації спрямована на забезпечення якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства. Державну політику стандартизації розробляє Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації. Державні стандарти розробляються на вироби загальномашинобудівного застосування, продукцію міжгалузевого призначення, продукцію для населення та народного господарства. На промислову продукцію при відсутності державних стандартів розробляються галузеві стандарти, а на продукцію, яка використовується лише на конкретному підприємстві, - стандарти підприємства.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов´язкову та добровільну. Обов´язковій сертифікації підлягають: побутове устаткування, світлотехнічна продукція, радіоелектронна побутова апаратура, відео-, телевізійна техніка, будівельно-монтажний електрифікований інструмент, технологічне устаткування для харчової, м´ясо-молочної промисловості, іграшки, мийні засоби, медична техніка.

Обов´язкова сертифікація включає перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Орган із сертифікації видає певним замовникам сертифікати на право маркувати свою продукцію спеціальним знаком відповідності.