1.1.4. Сполучені Штати Америки в 1877-1914 pp.

Економічне становище. Перемога передової капіталістичної Півночі у Громадянській війні 1861-1865 pp. над рабовласницьким Півднем, ліквідація латифундій та прийняття гомстед-акта прискорила економічний розвиток. На середину 90-х pp. XIX ст. США вийшла на перше місце в світі за обсягами промислового виробництва, технічним оснащенням підприємств і продуктивністю праці. Підприємства СІЛА виплавляли більше чавуну, сталі, видобували більше кам´яного вугілля, ніж Великобританія, Німеччина та Франція разом узяті. Перетворенню США в світового індустріального лідера сприяло освоєння багатих природних ресурсів Американського континенту, щедрі субсидії з боку держави, особливо в залізничне будівництво. На початок XX ст. залізниці з´єднували всі штати, а їхня сумарна довжина перевищувала аналогічний показник усіх країн Європи і становила половину світової залізничної мережі.

Інтенсивно відбувався процес концентрації виробництва та капіталу і монополізації в особливо централізованих формах. Головну роль у промисловому виробництві відіграли великі підприємства — вони становили 2,2%, але виробляли майже половину обсягу промислової продукції. Вони об´єднувалися у монополії. Були засновані сталева корпорація Карнегі, електротехнічний трест «Дженерал електрік», корпорація Дж. Рокфеллера «Стан-дард Ойл» та інші. У банківській сфері наймогутнішими банками були «Нешнл сіті банк» Рокфеллера, банки Моргана, Меллона та інші. Важливу роль відіграє постійний приток європейського капіталу та іммігрантів з Європи. У США один відсоток населення зосередив у своїх руках половину національного багатства.

Дрібний та середній капітали були залучені до сфери торгівлі та послуг. Динамізм розвитку американської економіки надавала вільна конкуренція.

В аграрному секторі США капіталізм розвивався «фермерським» шляхом. Фермери отримали сотні мільйонів акрів земель на Заході і не були обтяжені феодальними пережитками. Рівень технічного облаштування сільського господарства був значно вищий за європейський, за виробництвом сільськогосподарської продукції США посідали перше місце в світі. Розширення кордонів, освоєння нових територій та приплив іммігрантів сформували широкий внутрішній ринок, що стимулював подальший економічний розвиток США.

Політичне становище. Основи державного устрою США на початку XX ст. залишались незмінними з кінця XVIII ст. коли США були першою державою, яка прийняла конституцію, що проголошувала свободу, рівність, народовладдя і на її основі утверджувала поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову. Президент США обирався на 4 роки, був главою уряду, виконавчої влади, призначав міністрів тощо. Законодавча влада належала Конгресу, що складався з Палати представників і Сенату. Виборче право мали лише чоловіки. США — країна політичного плюралізму, де двохпартіина система відіграла важливу роль у політичному житті країни. Найбільшими політичними партіями були Республіканська (з 1854 р.) і Демократична (з 1828 p.). Республіканська партія виражала інтереси крупної промислової буржуазії та фінансистів, а Демократична — великих землевласників і буржуазії Півдня. Принципових відмінностей між партіями вже не існувало, а політична боротьба точилася лише з окремих проблем внутрішньо- і зовнішньополітичного життя (ставлення до протекціонізму, питання про тарифи, митні збори, антимонопольне законодавство і т. д.).

У кінці XIX ст. вплив трестів позначився на житті всього американського суспільства: зростали ціни, посилювалась експлуатація, розорялися дрібні та середні підприємства. Держава змушена була рахуватися з невдоволенням широких верств населення. У 1890 р. Конгрес прийняв антитрестівський «закон Дж. Шермана», що проголошував заборону трестів, але закон міг тлумачитися по-різному та інколи використовувався для боротьби з профспілками. Початок XX ст. ознаменував початок «прогресивної ери» — проведення ряду реформ, ініціатором яких став президент Т. Рузвельт. Основна суть реформ полягала в забезпеченні ролі держави як регулятора економічних і трудових відносин між працею і капіталом, що дало змогу уникнути загострення соціальних конфліктів і революції. Розпочато політику «чесного курсу», передбачено боротьбу проти монополій, арбітраж у відносинах між підприємцями і робітниками тощо. Серед прийнятих у цей час законів необхідно відзначити закон про введення державного контролю над виготовленням ліків і харчових продуктів; закон про контроль тарифів на залізницях, контроль над умовами праці на скотобійнях тощо. Низку великих ділянок землі було оголошено державними заповідниками, створювалися комісії по охороні навколишнього середовища тощо.

У 1912 р. президентом США був обраний демократ В. Вільсон, який проголосив «еру нової свободи». Головними законами його адміністрації було запровадження загальнонаціональної банківської системи, встановлення високого прогресивного податку на прибуток, сприяння свободі особи, вільній конкуренції, зміна порядку виборів до сенату. Якщо раніше сенатори призначалися законодавчими зібраннями сенатів, то тепер вони обиралися шляхом народного голосування.

У зовнішній політиці США сконцентрували увагу на Латинській Америці і Далекому Сході. США оголосили свою виключну відповідальність за справи американських країн. У результаті війни з Іспанією до США перейшли Філіппінські острови, о. Руам, Пуерто-Рико. Куба опинилася під контролем США, хоча формально залишалася незалежною. На Далекому Сході США прагнули, використовуючи свою економічну перевагу, витіснити конкурентів з Китаю. З цією метою вони проголосили доктрину «відкритих дверей і рівних можливостей», що вимагала рівних прав у торгівлі для всіх західних держав. Під час російсько-японської війни США підтримали Японію, щоб таким чином послабити позиції Росії. Опорні методичні матеріали

І. Вищі органи влади США

II. Президенти США

1869-1877 — Улісс С Грант (республіканець)

1877-1881 — Раттерфорд Б. Хейс (республіканець)

1881-19.09.1881 (вбитий) — Джеймс А. Гарфілд (республіканець)

20.09.1881-1885 — Честер А. Артур (республіканець)

1885-1889 — Гровер Клівленд (демократ)

1889-1893 — Бенджамін Гаррісон (республіканець)

1893-1897 — Гровер Клівленд (демократ)

1897-14.09.1901 (вбитий) — Уїльям Мак-Кінлі (республіканець)

14.09.1901-1909 — Теодор Рузвельт (республіканець)

1909-1913 — Уїльям Т. Тафт (республіканець)

1913-1921 — ВудроВільсон (демократ)