2.3.2. Великобританія 1918-1939 pp.

У результаті перемоги у Першій світовій війні Великобританія отримала мандат на більшу частину німецьких і турецьких колоній (2,6 млн км²), розгромивши головного противника — Німеччину. Однак перемога далася дорогою ціною. У війні загинуло 875 тис. осіб, близько 2 млн. було поранено, країна втратила більше 1/3 національного багатства, 70% торгового флоту, зменшився обсяг промислового виробництва, більш ніж у 2 рази скоротився зовнішньоторгівельний оборот. Зі світового кредитора Великобританія перетворилася на боржника.

Внутрішня політика коаліційного уряду Девіда Ллойд Джорджа полягала у подоланні повоєнних кризових явищ, структурній перебудові економіки, запровадженні державного регулювання економічних і соціальних процесів. У зовнішній політиці Великобританія брала участь в інтервенції проти Радянської Росії. Британські домініони Канада, Австралія і Південно-Африканський Союз отримали статус автономних держав у складі Британської імперії, а Ірландія отримала статус домініона (1921 p.). Уряд виявився неспроможним подолати економічні і соціальні проблеми. Після кризи 1920-1922 pp. економіка Великобританії вступила в смугу тривалого застою.

Парламентські вибори 1923 р. дали змогу лібералам і лейбористам сформувати уряд на чолі з Р. Макдональдом (лейборист). Уряд удосконалив систему соціального забезпечення і страхування, скоротив податки, встановив дипломатичні відносини з СРСР. Проте задовольнити потреби різних верств англійського суспільства лейбористам не вдалося, і в жовтні 1924 р. Р. Макдо-нальд подав у відставку.

Усередині 20-х pp. економічна криза загострила соціальні суперечності. Особливо гострий конфлікт виник між власниками вугільних шахт і гірниками. У травні 1926 р. розпочався загальний страйк, у якому взяло участь понад 5 млн осіб. Семимісячна боротьба англійських шахтарів закінчилася поразкою. Уряд С Болдуїна прийняв ряд антипрофспілкових законів, які ускладнили становище робітників.

Унаслідок світової економічної кризи 1929-1933 pp. обсяги промислового виробництва скоротилися на 15%, зовнішня торгівля — вдвічі, безробіття у 1932 р. досягло 30-35%. Найбільше постраждали вугільна та металургійна промисловості. Упродовж 1929-1931 pp. лейбористи сформували однопартійний уряд на чолі з Р. Макдональдом. Спроби подолати кризу зменшенням державних податків, допомогою приватному капіталу виявилися марними. Для подолання цілковитої депресії в 1931 р. Р Макдональд сформував «Національний кабінет», залучивши до нього консерваторів і лібералів. Уряд реалізував план стабілізації економіки і раціоналізації бюджетних видатків. Для цього було збільшено податки, скорочено видатки на освіту і соціальні потреби, зменшено зарплату службовцям, здійснено ряд протекціоністських заходів. Лише в 1934 р. Великобританія вийшла зі стану економічної кризи, а обсяг її промислового виробництва досяг рівня 1929 p. (9,8% у світовому промисловому виробництві). У наступні три роки темпи розвитку економіки значно підвищилися. Але безробіття залишалося високим.

Причиною економічного підйому кінця 30-х pp. було збільшення капіталовкладень у промисловість, політика протекціонізму, розширення військового виробництва, підвищення ефективності виробництва.

Зовнішня політика Великобританії в 30-х pp. фактично потурала агресії Німеччини та Італії. Уряд Н.Чемберлена дав можливість Німеччині створити військово-морський флот, не протидіяв загарбанню Італією Ефіопії, під час громадянської війни в Іспанії проводив політику «невтручання», що сприяло італійсько-німецькій інтервенції. У 1938 р. за сприяння Великобританії Німеччина приєднала до себе Австрію, а у вересні в результаті Мюнхенської угоди Н.Чемберлен і французький прем´єр Е. Делад´є погодилися на розчленування й окупацію Чехословаччини. Унаслідок такої політики міжнародне становище Великобританії перед початком Другої світової війни ускладнилося.

Щоб зберегти позиції в колоніях, в 1931 р. англійський парламент прийняв «Вестмінстерський статут», який декларував юридичну рівноправність метрополії і домініонів.

Опорні методичні матеріали

І. Правляча династія

Саксен-Кобур-Готська і Віндзорська династії

1910-1936 pp. - ГеоргУ

1936 p. - Едуард VIII

1936-1952 pp. - ГеоргVI

ІІ. Прем´єр міністри Великобританії

1916-1922 pp. — Д. Ллойд Джордж (коаліційний уряд)

1922-1923 pp. — А. Бонар Лоу (консерватори)

1923-1924 pp. — С. Болдуїн (консерватори)

1924 p. — P. Макдональд (лейбористи)

1924-1929 pp. — С. Болдуїн (консерватори)

1929-1931 pp. — P. Макдональд (лейбористи)

1931-1935 pp. — P. Макдональд (коаліційний уряд)

1935-1937 pp. — С. Болдуїн (коаліційний уряд)

1937-1940 pp. — Н.Чемберлен (коаліційний уряд)