Автор: Лозко Г.С. | Рік видання: 2001 | Видавець: Київ: АртЕК | Кількість сторінок: 304
Китайський мудрець Конфуцій висловився про мову так:
"Якщо мова є неправильна,
то вона не означає того, що має означати.
Коли ж вона не означає того, що має означати,
то не буде зроблене те, що має бути зроблене.
А тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати,
справедливість зійде на манівці -
і всі впадуть у стан безладного хаосу".
Дійсно, нині ми переживаємо такий час, коли чимало понять, названих у свій час якимись словами, переосмислюються, часто втрачаючи свої первісні значення, водночас набуваючи нових, часом навіть протилежних своїй первісній сутності, значень. Чи так важливо це? - спитає наш пересічний сучасник. Мабуть, що важливо. Чому б тоді наші Пращури так дбайливо зберігали свої питомо слов´янські слова, чинячи опір впровадженню іноземщини. Як бачимо, подібні проблеми існували й в інших народів, як у китайців ще за часів Конфуція (VІ-Vтис. до н. ч.). Мабуть у мові народу споконвіку криється якийсь глибинний смисл, який наші Прадіди намагалися передати нам, нащадкам.
А що каже сучасна наука? Національна мова розглядається як етнокультурний феномен, бо вона:
1) існує в людському суспільстві, від якого вона походить (рід, плем´я, народ, нація);
2) існує в свідомості членів суспільства, реалізується в процесі мовлення (усного), зберігається (консервується) в писемних мистецько-літературних та інших зразках;
3) у мові відображаються знання народу про світ, про життя;
4) тому й світ людина пізнає через призму мови;
5) мова - це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним і спрямований у майбутнє;
6) мова є матеріалом створення культурних цінностей: фольклор, художня література, театр, пісня.