2. Міфологічне мислення як спосіб пізнання

Ряд науковців дотримується думки про співіснування двох типів мислення: логічного та образно-міфологічного, що діють за принципом взаємодоповнення.

Не так давно європейська наука відкидала феномен міфологічного як властивості "дитинства людства", тим самим прихильники раціоналізму створили фантом Homo rationalis, якому вже недалеко до безликого бездуховного "супермена".

Сутність міфологічно-образної структури мислення полягає в ідеальному освоєнні дійсності. Впорядковуюча дія міфу здійснюється шляхом позначення явищ реальної дійсності за принципом "позитивний - негативний", в основі якого лежить універсальне для всіх культур бачення світу через зіставлення "космос - хаос". Аналізуючи залишки архаїчних культур (фольклорні пам´ятки, ритуали, обряди тощо), можна виявити міфологічно-образну структуру етнічного (О. Лосєв, К. Леві-Строс, М. Попович, В. Топоров).

Міфологія є універсальною формою моделювання світу. Основні параметри реальності (просторово-часові, персонажні, причинні) по різному представлені в етнічних картинах світу, але сутність їх одна - пошук гармонії буття, впорядкування хаосу.

Міфологічна форма моделювання світу має тісний зв´язок з мовою свого етносу. В результаті фіксації мовою етнічної картини світу, основою якої є міфологічні образи (напр., Батька-Неба, Матері-Землі), виникають етнічні лексичні одиниці зі сталим семантично-асоціативним навантаженням, наприклад українські: "дощ іде, гай щумить, коник вороний, дівчина як калина" тощо. Сукупність таких лексичних одиниць або "гнізд" складає мовну картину етнічного світу.

Сучасні етнологічні дисципліни не повинні нехтувати вивченням феномена міфологічного моделювання світу. Уявлення про Добро і Зло, Право як Вищу Справедливість, Праведність, Любов, Щастя, різноманітні морально-етичні настанови складають етнічно-духовну картину світу. Таким чином, елементи етнічної картини світу, маючи образно-міфологічну природу, зачіпають глибинні смисложиттєві орієнтації представників етнічної спільноти та є ґрунтом національної ментальності.

Що ж сталося з міфологічною формою моделювання світу після примусової християнізації народів? Базова система християнських цінностей виявилась радикально протилежною природнім цінностям етнічних релігій.

Поняття Добра і Зла перевернулися з ніг на голову, що на перших етапах християнізації породило безліч протестів, непорозумінь, навіть кривавих розправ з прихильниками традиційних етнічних релігій та народної звичаєвості.

Ось кілька прикладів з книги В. Істархова "Удар руських Богів": за християнським світоглядом поняття Бог має моральну оцінку "дуже хороший", однак викликає емоцію - "страх" (пор., за етнічним язичницьким світоглядом, Бог вважається Предком, Прабатьком, а отже другом і захисником, що і викликає емоцію "любов, вдячність"). Те саме з поняттями смирення, що в християнстві вважаються добром і викликає емоцію "схвалення", або гординя, що християни вважають поганим і супроводжують емоцією "неприязнь" (пор. за етнічним світоглядом, смирення розглядалось як пораженство, зрада ідеалів свободи, духовна і тілесна слабкість і викликало емоцію засудження, а поняття гординя - навпаки вважалось проявом достоїнства, людської гідності, бо стосувалось переважно воїнської касти захисників своєї землі, і викликало почуття пошани; у Велесовій Книзі згадується ім´я боярина Гордині).

Таким чином, глобальні явища руйнують природній шлях розвитку етносів, деформують етнічний світогляд і дезорієнтують людство, штовхаючи його в прірву світового хаосу.

Завданням провідної верстви етносу є насамперед очищення ідеолоґії від хибних стереотипів мислення і поведінки. А це справа нелегка, і вимагає тривалого часу для переосмислення широкими масами свого минулого. Тому для цього необхідна спеціальна державна програма, залучення наукових та інформаційних структур і установ різних рівнів, створення художньо-мистецьких засобів впливу на масову свідомість (особливо кінофільмів, книг, картин, скульптури, храмів етнічних релігій). А що ж ми маємо натомість? Самі державні діячі досі перебувають під гіпнотичним впливом примітивних християнських міфологем, що заколисують їхні розумові здібності, доводячи до цілковитого абсурду їхні "благодійницькі" акції (напр., інтенсивне церквобудівництво, коли на площі 0,5 км зводять аж три церкви підряд). Так, у Києві, між двома великими християнськими храмами - Софіївським і Михайлівським (відбудованим) соборами планують будувати ще й третю церкву! При тому комусь дуже вже хочеться знищити єдину в Києві символічну пам´ятку етнічної релігії - копію статуї слов´янського Бога Світовида, яка дуже сильно муляє очі комусь із "власть імущих".

Поки чужинська міфологія впливає на світосприйняття правителів, відродити етнічні цінності видається неможливим.

Міфологічне мислення - це образне уявлення про навколишню дійсність, яке ґрунтується на етнічному моделюванні світу, традиціях зіставлення явищ у системі "космос - хаос" та вираження його власними етнічними мовними, образними та символічними засобами.