Рік видання: 2009 | Кількість сторінок: 500
Вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, який переріс у трагедію мільйонів людей, став для українського суспільства шоком. Сприйняття ним цієї соціально-економічної й фізико-технічної проблеми багато в чому формувалось під впливом представників інтелігенції, яка за умов радянського суспільства виявилась підпорядкованою політичній системі та її основному завданню - применшенню наслідків аварії та заспокоєння громадської думки як всередині країни, так і за її межами.
Аналіз «внеску» фахівців-атомників та заангажованих журналістів дає підстави твердити, що саме публікації на сторінках видань КПРС та Компартії України вміло відводили увагу від дійсно важливих питань післяаварійного буття. Так журнали «Агитатор» (Москва) [1] та «Трибуна лектора» (Київ) [2], вміщуючи замовні матеріали, поширювали відверту дезінформацію.
Більш виважений підхід до інформації про аварію та інформування населення про неї продемонстрував відомий науковець - біолог, тодішній директор ботанічного саду Академії наук УРСР в Києві академік АН УРСР А.Гродзинський, який на сторінках журналу «Знання та праця» відзначав необхідність широкого роз’яснення людям ситуації, що склалась після аварії: «Необхідно постійно інформувати населення про рівні радіоактивного фону і правила поведінки: на жаль, багато людей надто безпечні, не знають особливостей розподілу радіоактивних ізотопів та їх дії, інші ж - навпаки, готові вдатися до паніки. І в одному, і в другому випадках допоможе правильна, повсякденна інформація, вміло поставлена пропаганда. Систематично вести її серед населення - почесний громадянський обов´язок усіх учених й спеціалістів» [3].
Про колосальні можливості фахової інтелігенції в справі об’єктивного висвітлення подій чи поширення дезінформацій (свідоме чи несвідоме, через відсутність необхідної інформації) засвідчують нейтрально-заспокійливі виступи на сторінках журналу «Новое время»: директора Інституту США та Канади АН СРСР академіка Г.Арбатова, заступника Голови Ради Міністрів СРСР Б.Щербини, віце-президента АН СРСР академіка Є.Веліхова, голови Державного комітету СРСР з гідрометеорології та контролю навколишнього середовища члена-кореспондента АН СРСР Ю.Ізраеля та його заступника Ю.Седунова, першого заступника міністра охорони здоров´я СРСР Є.Воробйова. Ідеологічне протистояння двох політичних систем та методи, що використовувалися для заспокоєння світової громадськості та населення всередині країни, добре видно на прикладі цього журналу, який поширювався за кордонами СРСР. На його сторінках із заспокійливими матеріалами виступили й такі, зацікавлені в порятунку від дискредитації атомної енергетики, зарубіжні фахівці, як генеральний директор МАГАТЕ Х. Бликса, директор відділу ядерної безпеки цієї ж організації Н.Розена та Р.Ялоу, лауреата Нобелівської премії в галузі медицини з США [4].
Прикладом намагань популяризації дозовано об’єктивної інформації про ситуацію навколо ЧАЕС та стан постраждалих при ліквідації аварії можна вважати публікацію, підготовлену американським лікарем Р.Гейлом та головним лікарем відомої всьому світу московської лікарні №6, куди звозили вражених радіацією перших ліквідаторів, А.К.Гуськової (Новое время, 1986, №23). Цей же журнал є переконливим джерелом вивчення ставлення фахівців- ядерників до майбутнього своєї галузі. Так, незважаючи на масштабну ядерну аварію, яка переросла за своїми масштабами у катастрофу, вони відразу після неї взялися відстоювати ядерну енергетику та її право на існування та подальший розвиток. З цих позицій виступали в цьому журналі, зокрема, голова Державного комітету з використання атомної енергії СРСР академік А.М.Петросьянц та член-кореспондент АН СРСР, заступник директора Інституту атомної енергії ім. І.В.Курчатова Л.Феоктістов [5].
Важливою інформацією, яку намагались донести до широкого загалу країни журналісти, фахівці та безпосередні учасники подій став героїзм ліквідаторів та солідарність населення країни з їх зусиллями. До кінця 1986 р. багато хто писав про це [6].
Надалі, наприкінці 80-х рр. були опубліковані роздуми та спогади безпосередніх учасників, зокрема, широковідомого після чорнобильських подій генерала М.Д.Тараканова [7]. А до 10-ї річниці в Москві було опубліковано ще низку літературно-публіцистичних книг учасників робіт або колективних збірників їх спогадів. Серед авторів цих публікацій - фахова інтелігенція: військові, науковці, працівники Міністерства атомної енергії та журналісти. Всі вони знаходились безпосередньо в епіцентрі подій або були покликані, в силу своєї посади, вирішувати поставлені цією катастрофою проблеми, і тому їх бачення події ставали все ближчими до істини [8].
В Україні об´ємні літературно-публіцистичні твори та збірники спогадів, що відбивали бачення проблеми їх авторами, почали виходити з 1988 р. У 1989 р. було опубліковано документальну повість про героя-пожежника лейтенанта В.Правика відомої журналістки Лідії Віриної, що практично з перших днів аварії 1986 р. була поруч з ліквідаторами, та журнальна публікація - спогади й роздуми про події на атомній електростанції О.Коваленка і С.Троїцького [9]
Серед журнальних науково-популярних та публіцистичних публікацій 1987 р. [10] особливо цікавими були статті академіка Д.М.Гродзинського, в яких практично вперше було об´єктивно окреслено відомі на той час та прогнозовані реальні наслідки катастрофи та її можливі впливи на живе. Велика кількість журнальної публіцистики стала надбанням суспільства у 1988 та наступні роки. Серед них - публікації в журналах «Сільські обрії», «Наука і суспільство», «Природа» та «Знание - сила», літературних та суспільно-політичних журналах, авторами яких були представники різних груп інтелігенції [11], зокрема науковців АН України, які, проводивши значні науково-дослідницькі та практичні роботи на ЧАЕС та в зоні її впливу, нагромадили значні знання та намагались донести їх до широкого загалу.
Крім публікацій статей, представники наукової та творчої інтелігенції брали участь у круглих столах в редакціях, де обговорювалися Чорнобильська катастрофа та її наслідки. Проте такі заходи могли собі дозволити лише центральні, московські журнали [12], а отримання нового знання сприяло скороченню суто пропагандистських або популяризаторських публікацій. Серед найяскравіших публіцистичних матеріалів першої половини 90-х рр. слід відзначити публікації в українському екологічному журналі «Ойкумена» за 1991 р. матеріалів відомих науковців, громадсько-політичних та літературних діячів - Ю.Щербака та Ж.Медведєва, а в науково- популярному журналі «Наука і суспільство» - академіка Е.В.Соботовича. Літературний і суспільно-політичний журнал «Київ» у 1995 р. опублікував матеріал вже відомого автора - Ж.Медведєва [13]. Долучилися до осмислення проблеми й генеральний прокурор України, фахівець-атомник, міністр енергетики УРСР В.Ф.Соляров та колишній працівник ЧАЕС - відомий політик і поет - В.Шовкошитний [14].
У подальшому в Україні також публікувалися спогади, що розкривали роль і місце в ліквідації наслідків аварії представників різних фахових груп, зокрема працівників МВС, пожежників, журналістів, працівників комунального господарства та ін., в тому числі і по окремих регіонах [15]. Науковці, фахівці-медики й атомники та журналісти провадили також аналіз реалій постчорнобильської ери [16].
Визначальним стало бачення технічної інтелігенції такої складової величезної чорнобильської проблеми, як будівництво і функціонування об’єкта «Укриття» у справі усвідомлення загроз, що несе Україні зруйнований 4-й енергоблок, та розробки державної політики щодо нього. Незважаючи на значний обсяг суто технічних моментів, узагальнюючі книги про нього, підготовлені очевидцями і активними учасниками подій, навколо нього сприяють формуванню широкого уявлення про одну зі складових величезних зусиль з ліквідації аварії та її наслідків [17].
На жаль, ця тема стала, до певної мірі, предметом спекуляцій і заробітчанства. Підтвердженням цього є підготовлений на публіцистично-популяризаторському рівні цикл книг, виданих протягом 1996-2003 рр. відомим журналістом О.П.Гусєвим [18] Хоча ці публікації мають значне фактографічне наповнення, однак залучені до них матеріали дають підстави дивуватися ставленню автора до поняття інтелектуальної власності.
Поряд з популяризацією офіційного бачення причин аварії, шляхів її ліквідації, її наслідків та майбутнього атомної енергетики в цілому в світлі аварії на 4-му енергоблоці ЧАЕС, окремі представники наукової, фахової та творчої інтелігенції висловлювали альтернативні міркування критичного характеру про замовчування, що мали місце на початковому етапі аварії, перекручування інформації в наступні роки, її політичну заангажованість. Було також опубліковано альтернативні офіційній точки зору на розвиток атомної енергетики взагалі [19].
Особливо слід відзначити внесок у справу об´єктивного аналізу ситуації, замішаного на гіркому особистому досвіді, двох видатних українських журналісток: Любові Ковалевської та Али Ярошинської, на долі яких вплинув Чорнобиль. Їх громадянська мужність була високо оцінена. Л.Ковалевська за свої публіцистичні праці нагороджена міжнародною жіночою премією «За мужність в журналістиці», а Ярошинська А. - альтернативною Нобелівською премією «За життя, гідне людини» [20]. Просякнуті гіркотою й низка інших публіцистичних видань, що з´явились в Україні, зокрема до 10-ї річниці аварії [21].
З’явились в культурному середовищі Україні й літературні твори, покликані до життя Чорнобильською трагедією, тим сплеском емоцій і почуттів, які вирували в суспільстві. Вони яскраво відбивають породжену нею суспільну свідомість. На цю страшну подію відгукнулися письменники та поети, твори яких друкувалися у центральних виданнях та в областях України [22]. Прикладом високого рівня емоційного сприйняття трагедії є книга відомої письменниці С.О.Алексієвич, яка виходила багатьма мовами, в т.ч. українською [23]. Цей сплеск літературної творчості став предметом дослідження філологів й літературознавців, аналізувався на конференції «Чорнобиль - літературний апокаліпсис і дійсність: Література після Чорнобиля», що відбулася 24-26 квітня 1996 р. в Києві в Спілці письменників України за сприяння Гете- Інституту [24].
Публікації суспільно-політичного та науково-популярного характеру з окремих питань чорнобильської катастрофи демонструють неоднозначність оцінок в суспільстві і середовищі фахівців катастрофи та її наслідків. Такими антагоністами щодо оцінки й бачення ходу розвитку подій на ЧАЕС, ролі окремих особистостей в тих процесах, стали колишній багатолітній Голова Ради Міністрів України, нині покійний О.П.Ляшко та письменник і політик В.О.Яворівський, який свого часу, напередодні пуску першого енергоблоку ЧАЕС, опублікував захоплено-піднесений роман-хроніку «Ланцюгова реакція» про будівельників первістка атомної енергетики України. Після аварії на 4-му енергоблоці він же опублікував роман «Марія з полином у кінці століття», який образив багатьох ліквідаторів аварії, працівників станції. У подальшому він, на думку О.П.Ляшка, відчув і використав ситуацію і потрапив у хвилю настроїв необізнаної і переляканої подіями на ЧАЕС народної маси [25]. В усіх публікаціях 1991-92 рр., виконуючи обов´язки голови комісії Верховної Ради з питань Чорнобильської катастрофи вже в незалежній Україні,
В.Яворівський пропагував думку про незадовільні дії керівників держави і науковців республіки в ході вирішення проблем, породжених аварією [26], що при ретельному вивченні цього питання виявилося необгрунтованим. Звідси напрошується висновок про необхідність детального дослідження складної ситуації, яка склалась у зв’язку із вибухом на 4-му енергоблоці ЧАЕС, перш ніж робити категоричні висновки й помилкові заяви.
Іншим прикладом різного бачення причин аварії є її розуміння фахівцем ядерної техніки, документалістом і публіцистом Г.У.Медведєвим та заступником головного інженера ЧАЕС з експлуатації А.С.Дятловим. У своєму творі «Чернобильський зошит», широко роздрукованому у 1989 р., в тому числі і в Україні [27], Г.У Медведев звинувачував керівництво галузі та самої атомної станції в некомпетентності й несумлінному виконанні своїх виробничих обов´язків, що виявилось в непринциповості й поблажливості до розробників проекту, будівельників, постачальників обладнання та наукового супроводу й невимогливості до комплектування кадрів експлуатаційників що, на його думку, й стало передумовою аварії.
Звинувачений і засуджений до позбавлення волі, А.С.Дятлов, звільнившись з ув’язнення, перед своєю смертю встиг опублікувати книгу [28], в якій, ретельно проаналізувавши кожне твердження свого опонента, показав, на його думку, безпідставність і помилковість багатьох тверджень останнього, намагаючись захистити цією книгою честь і гідність працівників станції й особисто свою.
Такі ж принципові розбіжності склалися в оцінці медичних наслідків катастрофи: реальних й перспективних - між певною групою медиків й радіобіологів та значною частиною фахівців- медиків, підтримуваною широким громадським загалом. Особливо яскраво це протистояння демонструють публікації відомого науковця Л.А.Ільїна та відомої журналістки Л Ковалевської, колишньої мешканки міста енергетиків Прип´яті, що на своїй особистій долі відчула наслідки, в тому числі й медичні, трагедії 1986 р. [29].
Загалом проблема бачень Чорнобильської трагедії інтелігенцією радянського періоду та незалежної України має багато різних аспектів та потребує для свого висвітлення значного обсягу. Поза межами даного дослідження залишилась значна кількість різних форм проявів цього бачення представників різних груп художньої, літературної, технічної, наукової інтелігенції, зокрема істориків України. Попередній і далеко неповний аналіз бачень радянською та українською інтелігенцією Чорнобильської трагедії та їх впливів на формування об’єктивного бачення її причин та наслідків дає підстави твердити, що на цю проблему відгукнулися представники всіх груп наукової, виробничої та творчої інтелігенції. Однак внесок кожного з їх представників визначався його стосунками з політичною системою, громадянською мужністю та свідомістю. Можна зрозуміти появу в умовах СРСР політично заангажованих матеріалів як данину часові і традиціям, в яких перебувало радянське суспільство. Однак слід відзначити, що з часом ці бачення, що знаходили своє відбиття у різноманітних публікаціях, набули певної об’єктивності. При цьому їхнє вивчення засвідчує відсутність одностайної думки з низки спірних питань проблеми, що вимагає від науковців - фахівців атомної енергетики, радіаційної медицини, біології, екології тощо. - нових зусиль у з’ясуванні спірних питань. Величезний доробок творчої інтелігенції - публіцистика, прозові та поетичні твори - засвідчує емоційний вплив події на суспільство. Визначилося коло осіб, які з різних причин гостро сприйняли біль і гіркоту ситуації.
Нагромадження нового знання, що стало можливим, завдячуючи набуттю Україною незалежності, величезна емоційна та суто дослідницька робота дозволяє українській інтелігенції трансформувати своє бачення Чорнобильської трагедії та впливати відповідним способом на її сприйняття суспільством. Однак з жалем доводиться відзначати, що монополія на істину, що її має нині інтелігенція, що обслуговує владні структури і впливає на прийняття конкретних рішень, виключає можливість врахування цими структурами альтернативних думок, яких є чимало з різних питань проблеми.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1.Лужков Д. Кому и зачем нужна ложь о Чернобыльской аварии //Агитатор. - 1986. - №13. -С. 50; 2´ Корнієнко М.В. Надзвичайні обставини // Трибуна лектора. - 1986. - №11. - С.34; Юричко В.В. Що криється за їдкою пилюкою?.. Кому була потрібна аморальна пропагандистська кампанія навколо аварії на Чорнобильській АЕС! // Там само. - С.35; Базєєв Є.Т. На основі фактів, всупереч домислам // Там само. - С.39; 3. Гродзинський А. Чорнобиль: реальна небезпека й вигадки // Знання та праця. - 1986. - №9. - С. 12; 4. Чернобыль: быль и небыль. Ответы специалистов // Новое время. - 1986. - № 20. - С.8-11; 5. Феоктистов Л.. Предостережение Чернобыля. Ядерная эпоха требует нового мышления // Новое время. - 1986. - №22. С.4; Петросьянц А. Ядерная энергия после Чернобыля // Новое время. - 1986. - №36. - С.18; 6. Арапов В.Ф. Вахта (на ЧАЭС) продолжается // Радуга. - 1986. - №10; Білкун М. Чорнобиль: так відступила біда // Ранок. 1986. - №3; Брязгунов Ю. Протистояння // Дніпро. - 1986. - №8; Возіанов В. Подвиг братерства // Під прапором ленінізму. - 1986. - № 13; Гнатишин р. Чорнобиль ,червень,1986 р. // Прапор. - 1986. - № 9; Захаркевич С. Уміють працювати агробудівці // Сіл. будівництво. - 1986, -№11; Коломієць П. Подолання: репортаж з ЧАЄС // Людина і світ. - 1986. - №9; Конищев Ю. Экзамен на крепость: (О ликвидации последствий аварии на ЧАЭС) // Материально-техническое снабжение. - 1986. - №9; Кручик И., Мезенко Ю. Небо Чернобыля // Радуга. - 1986. - №9; Кузнецова С.О. Разом! (Про роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС)// Комуніст України. - 1986. - №7; Левада А. Мой причал - Припять //Радуга. - 1986. - №8; Скора І. Митці - Чорнобилю // Музика. - 1986. - №6; Сопельняк Б. Преодоление. (О работах по ликвидации последствий аварии на ЧАЭС) // Огонек. - 1986. - №42; Шкода В. Чернобыль: дни испытаний // Радуга. - 1986. - №10; Юхимович В. Чорнобиль, нехворощ, полин... // Україна. - 1986. - № 43; 7. Гощицкий Н. Упала звезда полынь... (Зап. участника группы по ликвидации последствий аварии на ЧАЭС) // Огонек. - 1987. - №38, №39; Брюханов В.П. Период полураспада: (беседа с В.П.Брюхановым: в сокращении) // Родина. - 1990. - №3; Иллеш А.В., Пральников А.Е. Репортаж из Чернобыля: записки очевидцев. Комментарии. Размышления. - М.: Мысль, 1988; Тараканов Н.Д. Чернобыльские записки или раздумья о нравственности. - М.: Воениздат, 1989; 8. Тараканов Н.Д. Две трагедии 20 века :[Взрыв ядерного реактора на ЧАЭС и землетрясение в Спитаке]: Докум. повести. - М.: Сов.писатель, 1992.; Чернобыль: Катастрофа. Подвиг. Уроки и выводы / А.А. Дьяченко (ред.), А.А. Дьяченко (авт.-сост.). - М.: Интер-Весы, 1996; Микеев А.К. Противопожарная служба в экстремальных условиях Чернобыля. -М., 1999; Ильин Л.А. Реалии и мифы Чернобыля. - М.: «АЪАЯА Limited», 1994; Легасов В.А. Из сегодня в завтра: Мысли вслух. Чернобыль и безопасность. М.:Аврора, 1996; Боровой А. Мой Чернобыль. (Воспоминания). - М.: ИздАТ, 1996; Чернобыль. Десять лет спустя. Неизбежность или случайность? / А.Н. Семенов (ред.). - М.: Энергоатомиздат, 1995; Кайбышева Л.С. После Чернобыля. - М., ИздАТ. - Т.1. - 1995; 9. Шкода В.Г.Чернобыль. Дни испытаний. - Кн. свидетельств: Сб. докум. публицист. и худож. произведений). - К., Рад. письменник, 1988; Вірина Л.А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь. - К., Молодь, 1989; Коваленко О., Троїцький С. Світло і тіні Чорнобиля: Спогади та роздуми про події на атомн. електростанції // Вітчизна. - 1989.- №11; 10. Барабаш Л. Чорнобиль //Укр. мова і літ. в школі. - 1987. - №11; Гродзінський Д.М. На Чорнобильській землі і навколо //Хлібороб України. 1987. - №7; Гродзінський Д.М. Чорнобильська земля // Наука і суспільство. - 1987. - №1; 11. Бевза П. У Чорнобилі //Прапор. - 1988. - №7; Гейл р. Люди повинні продовжувати жити нормально // Трибуна лектора. - 1988. -№8; Гродзинский Д.М. Чернобыль: интервью на одну актуальную тему // Знание-сила. - 1988. - №8; Гродзінський А., Гродзінський Д. Уроки Чорнобиля // Київ. - 1988. - №10; Губарев В. Заграва над Прип´яттю // Трибуна лектора. - 1988. - № 4; Чорнобильські сталкери // Знання та праця. - 1988. - №8; Кремінь Д. Тільки спогад Чорнобиля // Ранок. - - №1; Нагнойний ЯЛ. Чорнобиль: травень 1986-го // Комуніст України. - 1988. -№4; Науменко В. На цвинтарі машин під Чорнобилем // Прапор. - 1988. - №2; Хуган А. Мужество //Трезвость и культура. - 1988. №1; Щербина Б.Е. Впереди - более сложные задачи // Политическое образование. - 1988. - №10; Глушенок Д. Зони спустошення // Сільські обрії. -1989. - №10; Гонта В. Чорнобиль триває // Сільські обрії. 1989. -№6; Остапенко В. Чорнобильські відлуння // Сільські обрії. -1990. - №10; Гродзінський Д.М. Чорнобиль: У пошуках майбутнього // Наука і суспільство. - 1989. - №2; Сукманська Н. Під кодовою назвою «вектор» // Наука і суспільство. - 1989. -№12; Черкасова М. Терновый венец Чернобыля // Знание- сила. - 1990. - №4; Четыре года после взрыва // Природа. - 1990. - №11; Гродзінський Д. Ми всі живемо поблизу Чорнобиля // Всесвіт. -1989. -№4; Губин Л. Вокруг четвертого. День нынешний // Радуга. - 1989. - №6; Коваленко О., Троїцький С. Світло і тіні Чорнобиля: Спогади та роздуми про події на атомній електростанції // Вітчизна. - 1989. - №11; Скляр С. Чернобыль глазами киевлянина // Дружба народов. - -№6; Лепин Г. Память Чернобиля // Радуга. - 1990. - №4; Сатаєва Т. Злочинець номер один? // Ранок. 1990. - №4; Уривін С. Чорнобильські принцеси // Україна. -1989. - №17; Мойсієнко А. Куди вести печаль // Україна. - 1990. - №38; Єльцов О. Кінцева зупинка Чорнобиль// Соц. культура. - 1990. - №1; 12. Жертвоприношение: О последствиях аварии на Чернобыльской АЭС (Беседа за круглым столом) // Знание- сила. -1990. -№8; После Чернобыля. По матер. обсуждения // Наш современник. - 1990. - №1; 13. Щербак Ю. Чорнобиль як нове явище в історії цивілізації. Доповідь на конференції «Єврочорнобиль-2» // Ойкумена. 1991. -№ 3; Медведев Ж. Атомна енергетика після Чорнобильської аварії. - Там само. - №5; Соботович Е.В. Будем жити, не помрем: (розмова з проф. Е.В.Соботовичем про Чорнобильську аварію) // Наука і суспільство. - 1993. - №3/4; Медведев Ж.. Чорнобиль: крізь відоме і таємне. - Київ, 1995, № 2-3; 14. Потебенько М. Чорнобиль: прокуратура у тривожний квітень 86-го // Рад. право. - 1990. - №5; Токаревський В. Чорнобильські таємниці і багатоликість правди // Вітчизна. - 1992. - №9; Скляров В.Ф. Завтра був Чорнобиль: Докум. повість. - К.: Освіта: МП «Велес», 1991; Шовкошитний В. Тяжкий хрест. -К. : «Ехо- Восток», 1996; 15. Чорнобильська катастрофа в документах, фактах та долях людей. (Коваленко В.І. та ін.). - К.: РВВ МВС України, 1996; Виконуючи службовий обов’язок... : Десять років Чорнобильської трагедії / Управління МВС України в Житомирській області / В.І. Горностай (упоряд.). - Житомир: Льонок, 1996; Вогонь Чорнобиля. Книга мужності й болю: Літопис Чорнобильської трагедії у документах, фактах та свідченнях очевидців. - К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998; Открытая зона: Вспоминают журналисты-участники ликвидации последствий чернобыльской катастрофы / И.И. Заседа (сост.). - К.: Поэзия, 1998; Площенко В. Крізь призму Чорнобиля. - К.: ТВІМ ІНТЕР, 1998; Гонта В.С. Чорнобиль, яким я його бачив. - К.: Українська книга, 1999; Семенченко А. Чорнобиль: наперекір стихії: Спогади про участь водогосподарників у захисті від забруднення радіонуклідами басейну Дніпра 1986-1987 рр.. - К.: Хрещатик, 1999; Дзісь Г. В епіцентрі людської біди. - К.: «АртЕк», 2003; Дубов В. Будни Чернобыля (изд.2-е). - К.: УкрНИИпроект, 2004; За межами неможливого: Спогади працівників пожежної охорони Житомирщини, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у квітні - травні 1986 року / Б.А. Чумак (ред. кол.). - Житомир: М.А.К., 2000; Шелест О.Г.Чорний біль. Книга пам´яті: (розповіді про ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з Тростянецького р-ну Сумської обл.) - Тростянець: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2000; Вінничани у Чорнобилі: книга пам’яті (1986 - 2001): документи, факти, спогади, статті, нариси, фотознімки, художнє слово. - Вінниця: Консоль, 2001; Андрушків Б. Чорна скрижаль України. - Тернопіль: «Джура», 2001; 16. Федорищева А. і ін. Реалії постчорнобильскої ери // Вісн. АН України. -1992. - №9; Черкасова М. Чернобыль всюду // Знание-сила. -1992. -№9; Шидловська Т.В., Пашута А. Кожен з нас мічений // Наука і суспільство. - 1992. - № 1; Хрієнко М. Щоденник з Чорнобильскої зони // Сучасність. - 1992. - .№4; 17. Беляев А.И. Бетон марки «Средмаш»: [о сооружение «Саркофага» над разр. 4-го блоком ЧАЭС]. - М.: ИздАТ ,1996; Герасько В.Н., Ключников А.А., Корнеев А.А., Купный В.И., Носовский А.В., Корнеев А.А.. Объект «Укрытие». История, состояние и перспективы. - К., 1997; Каранда А. Саркофаг. - Чернигов, 1995; Объект «Укрытие». Преодоление. - К. : Золотые Ворота, 1995; 18. Гусєв О.П. Чорнобиль, біль наш довічний: Документально-публіцистична повість. - К. : Золоті ворота, 1996; Його ж: Чорнобиль усім нам болить (дещо з історії «Катастрофи сторіччя» і сьогоденної боротьби з її наслідками): Документально - публіцистична повість. - К. : Варта, 1997; Його ж: 3 Чорнобилем ми пов´язані на віки : Док.-публ. повість. - К.: Варта, 1998. На тит. л. Т. 3; Його ж: У заграві чорнобильських блискавиць. - К. : Варта, 1998. На тит. л. Т. 4; Його ж: Віч-на-віч з Чорнобилем-86 і Закарпаттям-98 - й майбутні покоління. - К.: Видавничий центр «ДрУк», 1999. На тит.арк.: Т.5; Його ж: Дамоклів саркофаг: Про ООН, Україну, Чорнобильську АЕС та її довкілля в історичному й сучасному ракурсах міжнародної донорської допомоги на тлі американської трагедії 2001 року. - К., Видавничий центр «ДрУк». 2002; Його ж: Протуберанці Чорнобиля.: Документи і факти про боротьбу України разом з міжнародною спільнотою з наслідками катастрофи на ЧАЕС: Документально-публіцистична повість. - К.: ЗАТ «Віпол» 2003; 19. Какая энергетика нужна человечеству ? // Молодая гвардия. - 1989. -№2; Атомная энергетика - надежды ведомств и тревоги общества // Новый мир. - 1989. - №4; Поліщук В.В., Багнюк В.М. Передбачувані загрози від атомної енергетики стають реальністю // Визвольний шлях. - 1997. - Кн.З; 20. Ковалевская Л Пороги Чернобыля: 35 БЭР за «нежизнь» // Радуга . -1991. - № 4; Ковалевська Л. Ядерне насильство. - Вітчизна. -1991, №5; Ковалевская Любовь. Чернобыль «ДСП». Последствия Чернобыля. - К.: Абрис, 1995; Ярошинська А. Якому ж начальству доповідав Ю. Ізраель? // Ойкумена. -1991. - №2; Ярошинская А.А. Чернобыль с нами: Докум. повесть. - М., 1991; Ярошинская А.А. Чернобыль. Совершенно секретно. - М.: Другие берега, 1992; 21. Борейко В. Чорнобиль у лабетах цензури // Вітчизна. - 1996. - №5-6; Гладун Л. Ядерный зонтик Чернобыля. Что он скрывает до сих пор // Молодая гвардия. - 1996. - №5; Крамер О. Чорна бувальщина: Чорнобиль // Березіль. - 1996. - №3-4; Ми, переможені Чорнобилем / Василь Бондар (авт.-упоряд.). -Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 1996; 22. Щербак Ю. Чорнобиль // Вітчизна. - 1988. - №4 - 10; Мужність і біль Чорнобиля. Збірник віршів. - 1988; Драч І. Чорнобильська мадонна // Вітчизна. - 1988. - № 1; Гущак І. Чорнобиль // Поезія. -1989. - Вип. .№1; Довгий О. Чорнобиль // Там само. - Вип.2; Луків М. Дощ у зоні Чорнобиля // Початкова школа. - 1989. - № 1; Чепурко Б. Невбиті вірші // Жовтень. - 1989. - № 8; Луків М. Дощ у зоні Чорнобиля // Поезія. - 1990. - Вип.1; Джуран В.Т. Чорнобиль. Афганістан. Сарапат: Поезії. - Заставна (Чернівецька обл.) : Птах, 1996; Микульский В.І. Чорнобиль : Вірші, поеми. - Львів: Плай, 1996; Алексієвич С. О. Чорнобиль: хроніка майбутнього / Оксана Забужко (пер. і післямова). - К.: Факт, 1998; Бойко Л. Документально-художня епіка Чорнобиля // Рад. літературознавство. - 1988. - №3; Безверха З.А. Жанрові та лексико-стилістичні особливості матеріалів преси з проблем Чорнобильської аварії на грунті їх кваліметричного та семантичного аналізу : Автореф. дис... канд. філол. наук / Київський ун-т ім. Т.Шевченка; Інститут журналістики. - К., 1997; Чорнобиль - літературний апокаліпсис і дійсність: Література після Чорнобиля = Tschemobyl - Literarische Apokaliptik und Wirklichkeit: Literatur naht Tschemobyl: Матеріали конф., що відбулася 24-26 квітня 1996 р. в Києві в Спілці письменників України. - Студії Гете-Інституту в Києві. -Вип. 1. - К., 1997; 25. Ляшко А.П. Трилогия «Груз памяти». Воспоминания. Кн. третья, часть вторая: На ступенях власти. - К., ИД «Деловая Украина», 1997, с. 290-310, 340-360, 427454; 26. Яворівський В. Усі ми жертви й винуватці катастрофи // Ойкумена. - 1991. - №2; його ж : Правда Чорнобиля: коло перше // там само. - №5; його ж : Хто запалив зорю Полин? // Наука і суспільство. - 1991. - №9; його ж : Правда Чорнобиля: коло перше // Молода Галичина. - 1991. - 26 грудня; його ж : Правда Чорнобиля: коло перше : Доповідь на сесії Верховної Ради України 11 грудня 1991 р. - Світловодськ : Слово, 1992; його ж: Чорнобиль: аварія, трагедія, катастрофа. - Інформаційно-видавничий центр «Кур´єр», 1992; 27. Медведев Г.У. Некомпетентность: страницы из «Черноб. тетради» // Коммунист. - 1989. -№4; Медведев Г. Чернобыльская тетрадь // Новый мир. - 1989. -№ 6; Медведев Г.У. Чернобыльская хроника. - М.: изд-во Современник, 1989; Медведев Г.У. Некомпетентність: Сторінки з Чорнобильського зошита // Агропром України. - 1989. - №7,8; 28. Дятлов А.С. Чернобыль. Как это было. - М.: Изд-во «Научтехлитиздат», 2001; 29. Ильин Л.А. Регламенты радиационного воздействия, лучевые нагрузки на население и медицинские последствия Чернобыльской аварии // Мед. радиология. - 1991. - Т. 36. -№ 12; Його ж кн.: Реалии и мифы Чернобыля. - М., 1996; Ковалевская Л.А Чернобыль «ДСП». Последствия Чернобыля. - К.:Абрис, 1995.