Рік видання: 2009 | Кількість сторінок: 500
У наш час, коли переглядаються окремі аспекти вітчизняної історії, слід глибше розглянути окремі події, що відбувались під час Першої світової війни. Однією з таких проблем є розгляд питання про перебіг військових дій на подільській землі.
Дослідженням Поділля періоду Першої світової війни й повоєнного часу займались дослідники В.П. Воловик, С.К. Гуменюк, М.П. Костриба, І.О. Пшук, І.Ф. Слизький Однак ще залишилось багато важливих питань, які потребують глибокого вивчення, нових підходів і оцінок.
Метою статті є дослідити маловідомі факти з історії Подільської губернії під час війни 19141918 рр. Минуло 94 роки після битви в Першій світовій війні під м.Городок. Ця сумна дата прямо пов’язана з історією невеликого районного центру Хмельницької області. Саме на західній околиці м. Городок відбулася перша велика битва і була здобута одна з блискучих перемог російської армії.
У 1914 р. світ був втягнений у Першу світову війну. 17 липня у Російській імперії було оголошено загальну мобілізацію. 18 липня Подільська губернія, як прикордонна з Австрією територія, її кордон проходив по р. Збруч, переведена на військове становище. 19 липня в Проскурів прибув генерал Олексій Брусилов, призначений командувачем Проскурівською групою військ, яка 28 липня перейменована у 8-му армію Південно-західного фронту (штаб армії розмістився у Проскурові).
1 серпня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Російській імперії. На наступний день біля міста Гусятина, розташованого менше ніж за три десятки кілометрів від Городка, австро- угорські війська перейшли прикордонний Збруч. Не зустрівши великого опору, 4 серпня австрійська кавалерія підійшла до Городка. 3 серпня О. Брусилов отримує наказ почати просування 8-ї армії від Проскурова до державного кордону на р. Збруч. Але в перший день цього просування, біля м. Городок, 2-га вільна козача дивізія змушена була вступити у бій з переважаючими силами австро-угорської кавалерійської дивізії.
Газета «Подолия» про ці події повідомляла: «3 серпня 1914 року австрійці перейшли на нашу територію біля м. Сатанів і о 15.00 відкрили по наших гарматний вогонь. 4 серпня австрійська кіннота з шаблями пройшла поруч села Турчинці і через село Раковець. Люди були налякані. Багато ховалося, тікали в інші села. Біля села Кузьмин австрійська кіннота зупинилася й почала грабувати. У той же день 4 серпня інша дивізія австро-угорських військ зіштовхнулася з нашими військами під Городком. Австрійців було 9 полків, угорської кінноти з артилерією, у нас 3 козачих, 2 піхотних полки та одна козача батарея. Страшна канонада тривала понад 6 годин. Австрійці були розбиті, втративши понад тисячу вбитими й пораненими. Серед убитих австрійців знайшли тіло ескадронного командира графа Дрозе. 5 серпня австрійці з-під Кузьмина відступили до кордону в паніці, залишивши в Сатанові 2 гармати, автомашину, понад 100 велосипедів, касу з грішми, 8 возів з провіантом».
Отже, перша битва закінчилася для австрійської армії дуже трагічно. За свідченнями очевидців, трупи на полі битви нагадували синьо-червоний килим, збирали їх три дні. Загиблих австрійських солдатів (угорських гусарів) захоронили на місці бою біля в’їзду в місто у великій братській могилі. Що ж стосується російських вояків, то загиблих було 87 чоловік і, за свідченнями очевидців, вони поховані були на міському кладовищі (район теперішньої церкви у м. Городку).
У цьому бою відзначилися підрозділи 2-ї вільної козачої дивізії генерал-майора Павлова. 16- ий та 17-ий Баклановський донські козачі полки, командир генерал Жигалі, 1-й лінійний полк кубанського козачого війська, 1-й Волзький полк Терського козачого війська. 8 серпня 1914 р. Російська армія без перешкод пересікає державний кордон і вступає на територію Г аличини.
У Городку місцеві жителі й селяни навколишніх сіл Мархлівка, Яромирка, Купин почали хоронити загиблих у велику могилу. За свідченням жителя м. Городка Б.А. Радомського, батько якого брав участь у похованні, «Російські солдати засіли біля теперішньої газорозподільної станції і далі до яру. Із сторони лісу надійшли австріяки, їм орієнтиром була фігура Матір Божої, що стояла при в’їзді у місто. Коли австрійські війська наблизились, російські солдати відкрили вогонь з кулеметів, а з лісу вискочила кавалерія. Поле було засіяне трупами. З настанням ночі рештки австрійських військ відступили. На наступний день жителі міста викопали 2 ями, в котрих поховали 81 загиблого. На місці поховання поставили величезний квадратний дерев’яний хрест, зверху оббитий бляхою. Хрест зогнив, але люди доглядали могилу до 70-х років XX століття.
Потім забули».
Ще до 1930-го року в Городок деколи приїздили з Австрії й Угорщини сім’ї загиблих, на могилах служилися панахиди. Після Другої світової війни багато разів підіймалося питання про спорудження на цьому місці пам’ятника, але в роки радянської влади такі питання навіть і не розглядалися.
Тим часом могили перетворилися в земляні насипи, які частково почали розорювати та використовувати під сільськогосподарські потреби. На початку 90-х років через Братську могилу пролягла навіть траншея з газовою трубою. У 2002 р. знову розпочалися земельні роботи з прокладання труб для води й людські рештки довгий час лежали на поверхні.
Постало питання про приведення в належний стан могили й спорудження пам’ятника. Сьогодні немає чого ділити воїнів першої світової війни «на свої і чужих». Так роблять у всьому цивілізованому світі: облаштовують могили, шанують пам’ять полеглих.
У 2002 році за ініціативою депутата міської ради В.М. Шевченка, міського голови В.А. Хоптинця, секретаря міської ради П.А. Кривого, методиста з охорони пам’яток історії І.В. Олійника розпочалася тривала робота зі збору матеріалів про битву під м. Городок. Листи- звернення були надіслані у великі архіви України, зокрема: Києва, Львова, Тернополя, Хмельницького, Кам’янця-Подільського. З архівів приходили невтішні повідомлення «даних немає, зверніться до Російського Державного військово-історичного архіву». Після звернення до архіву було підтверджено, що в архіві справді зберігається великий комплект документів про Г ородоцьку битву.
У 2003 р. міський голова В. Хоптинець направив звернення до австрійського «Чорного Хреста». 28 березня 2004 р. представники цієї організації Отто Яуз та Гайнц Де Флер приїхали до Г ородка. «Чорний Хрест» був створений після закінчення Першої світової війни і зараз працює під егідою уряду Австрії в країнах, які входили до Австро-Угорської імперії. Під час зустрічі була досягнута домовленість про проведення екс-гумації та перепоховання австрійських воїнів, що буде здійснюватись за рахунок міського бюджету. Виготовлення проекту меморіального комплексу та впорядкування Братської могили загиблих австрійських воїнів, за словами Отто Яуза, буде фінансувати австрійська сторона.
Через 90 років на місці бою закипіла пошукова робота. З 1 червня 2004 р. організували розкопки пошкодженої газопроводом могили й перезахоронення залишків вояків. Цю складну роботу взяли на себе Хмельницький ексгуматор і регіональний представник Львівського обласного товариства «Пошук» Ярослав Михайлівський та методист з охорони пам’яток історії та культури Ігор Олійник. Дозвіл на проведення робіт надала Державна Міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України.
Результати перших днів дослідження підтвердили розповіді старожилів про те, що в Братській могилі поховані австрійські вояки (угорські гусари). Могила мала вигляд довгої траншеї, де у два ряди у формі, але без бойового спорядження, спочивають тіла загиблих воїнів. Розміри могили: довжина - 7 м, ширина - 3,5 м та глибина - 1,80 м. Кістяки лежали головами до стінок могили, ногами до середини. Під час розкопок знайдено велику кількість ґудзиків різних видів, 2 курильних трубки, 1 люльку з написом «Будапешт», цифру «7» назва гусарського полку, 2 головних убори, 2 ложки, 6 релігійних медальйонів, 4 військових жетонів, 28 пар чоловічих шкіряних чобіт, декілька пляшок для зберігання води, ремінці, стрічку від нагороди, декілька гільз, кулі, дві зірки шестикутні, дзеркальце.
Дослідженням встановлено, що в бою під м. Городок брали участь 1-й, 6-й і 7-й полки гонведських гусарів угорської армії. Про це свідчать штампи на ременях залишків форми, а також особисті речі солдат. Джерела свідчать, що до початку Першої світової війни Австро-Угорська імперія була однією з небагатьох європейських країн, яка зовсім не мала досвіду ведення сучасної війни. Гонведські гусари 1914 року були зразка минулого XIX ст. Красива форма: світло-червоні штани, світло-синій з золотою смужкою верх, блискучі ботфорти - все це було потрібно для парадів, балів у Відні чи Будапешті. Але на полі бою в «кулеметну» епоху цей костюм перетворював свого власника у дуже зручну мішень. Під час пошукових робіт знайдено декілька солдатських медальйонів, але з плином часу та попаданням вологи вони повністю знищені. Вдалося встановити ім’я одного загиблого - це гусар 5-го ескадрону 7-го гонведського полку Георгій Халаш, 1892 р. народження, римо - католик, родом з села Банкіорі. Надіслані до посольства Угорщини в Україні дані про вояка не дали результатів, рідних і близьких не знайдено.
Розкопки завершені. Із землі піднято 32 угорських гусари, котрі поховані за християнським звичаєм і врешті-решт знайшли свій спокій на подільській землі. «Чорний Хрест» виділив гроші,
за які виготовлено пам’ятник з написом:
«ТУТ СПОЧИВАЮТЬ ВОЯКИ 7-ГО ГОНВЕДСЬКОГО ПОЛКУ 11 - ГО КОРПУСУ АВСТРО - УГОРСЬКОЇ АРМІЇ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В БОЮ 2 СЕРПНЯ 1914 р. ПІД М. ГОРОДОК. ВІЧНА ПАМЯТЬ ПОЛЕГЛИМ.»
Урочисте перезахоронення останків воїнів і відкриття меморіалу відбулося 9 жовтня 2004 року. На церемонії відкриття були присутні закордонні гості з Угорщини та Австрії. Пам’ятник нагадуватиме сучасним і прийдешнім поколінням про трагічні події, які відбулися на території подільської землі.
Отже, трагічні події, які розгорнулись під Городком у серпні 1914 р., є важливою та невід’ємною частиною як вітчизняної, так і світової історії.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. - Кам.-Под., 1993. - С. 106108; 2. Верстюк В.Ф. Історія України. - К., 1997; 3. Геранович В. Путеводитель по Подольской губернии. - Винница, 1919. - С.32; 4. Гунчак Т.К. Україна: І половина ХХ ст.: Нариси політичної історії. - К., 1993. - С. 210-215.; 5. Крестьянское движение в России в 1914-1917 гг.: Сборник документов. М. - Л., 1966. - Док. № 19; 6. Пам’ятна книжка Подільської губернії на 1911 р. - Кам.-Под., 1911.- С. 12.; 7. Подолія,1914. - 14 августа; 8. Матеріали розкопок у м. Городку. - 2004; 9. Свідчення очевидців м. Городка. - 2004.