Рік видання: 2009 | Кількість сторінок: 500
І.Ю. Данілова
Із здобуттям Україною незалежності питання історії розвитку протестантських церков, їх діяльності, відносин з партійно-державною владою у післявоєнне десятиліття посіли вагоме місце серед актуальних і дискусійних тем сучасної української історіографії.
Тривале панування у суспільній свідомості догматичного, ідеологічно спрямованого підходу до оцінки будь-яких явищ, особливо релігійного характеру, робило неможливим публічне правдиве висвітлення та аналіз питань суспільно-політичного життя країни. До того ж, багато джерел та архівних матеріалів, що торкалися питань релігії, були засекреченими та недоступними для істориків і дослідників. Представлена ними картина розвитку релігійної мережі виявилась дещо спотвореною, оскільки пануюча в країні адміністративно-командна система наклала жорстке табу на висвітлення та аналіз багатьох подій релігійного життя, особливо культового віросповідання.
Сьогодні перед дослідниками розкритий широкий спектр джерел, що дає можливість об’єктивного висвітлення проблеми державно- протестантських відносин, розкриття масштабів репресій та переслідувань віруючих, повноцінного опису життя та побуту релігійних протестантських громад у радянській державі 1940-х - 1950-х років.
Джерельну базу з історії українського протестантизму складають неопубліковані (архівні) та опубліковані джерела.
До основної групи неопублікованих джерел відносяться матеріали і документи фондів державних архівів. Широкий спектр інформації містять архівні фонди Вінницької, Харківської, Полтавської, Київської, Рівненської, Хмельницької областей та центральних архівів України у м. Києві.
Усі джерела можна умовно розподілити на дві групи.
По-перше, центральні архіви України, до яких відносяться Центральний державний архів вищих органів влади та управління України - ЦДАВО України (колишній Центральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади та органів державного управління- ЦДАЖР України) і Центральний державний архів громадських об’єднань України - ЦДАГО України (колишній Партійний архів Інституту Марксизму- ленінізму при ЦК Компартії України). В них зосереджені документи республіканських партійних та державних установ, матеріали, що надійшли з місць.
Переважна кількість документів, що торкаються питань релігії в Україні, зосереджені у фонді 4648 ЦДАВО України, який довгий час був позначений грифом таємності і не допускався до наукового обігу та у фонді І ЦДАГО України, що зберігає протоколи засідань політбюро, секретаріату та президії ЦК.
По-друге, регіональні державні архіви України, зокрема, Вінницької (ДАВО), Харківської (ДАХО), Полтавської (ДАПО), Київської (ДАКО), Рівненської (ДАРО) та Хмельницької (ДАХмО) областей. Ці установи зберігають документи місцевих органів влади, інструкції та розпорядження щодо питань боротьби з релігією, інформаційні довідки про релігійну ситуацію, мережу церков і діяльність релігійних організацій.
Архівні матеріали дозволяють широко розглянути та розкрити основні принципи державної політики стосовно питань релігій в Україні у післявоєнний період. Та вони вимагають критичного ставлення науковців, оскільки радянських бюрократичний апарат, маніпулюючи фактами, корегував існуючу ситуацію відповідно до політичною моделі. Виходячи з цього, використання цих документів ретельного вивчення та співставлення з іншими джерелами для досягнення об’єктивності даних.
Для достатнього розкриття проблеми життєдіяльності протестантських релігійних організацій та їх взаємовідносин з керівним апаратом країни необхідні матеріали наступних архівних фондів: Центрального комітету комуністичної партії України (ЦДАГО — Ф.1), уповноваженого Ради у справах релігійних культів при РМ УРСР (ЦДАВО України. — Ф. 4648), а також виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих (ДАКО - Ф.Р.880), уповноваженого Ради у справах релігійних культів при РМ УРСР (ДАКО - Ф.Р.4830), уповноваженого Ради у справах релігійних культів при РМ УРСР Полтавської області (ДАПО - Ф.Р. 4085), Полтавського обласного комітету комуністичної партії України (ДАПО - Ф.П. 15), виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих - уповноваженого Ради у справах релігійних культів при РМ УРСР (ДАХО - Ф.Р.3858), Харківського обласного комітету комуністичної партії України (ДАХО - Ф.П. 2), Харківського міського комітету Комуністичної партії України (ДАХО - Ф.П. 69), Вінницького обласного комітету комуністичної партії України (ДАВО - Ф.П.136), виконавчого комітету Вінницької обласної Ради депутатів трудящих - уповноваженого Ради у справах релігійних культів при РМ УРСР (ДАВО - Ф.2700), виконавчого комітету Рівненської обласної Ради депутатів трудящих - уповноваженого Ради у справах релігійних культів при РМ УРСР (ДАРО - Ф.Р. 204), виконавчого комітету Кам’янець - Подільської (Хмельницької з 1955р.) обласної Ради депутатів трудящих (ДАХО - Ф.Р.330, 338), виконавчого комітету Новоушицької районної ради депутатів трудящих (ДАХО - Ф.Р.1469), Хмельницького обласного комітету комуністичної партії України (ДАХО - Ф.П. 487).
Регіональні державні архіви містять документи місцевих органів влади, інформаційні довідки, статистичні дані та звіти уповноважених щодо релігійної ситуації, діяльності релігійних об’єднань, церковної мережі та заходів владних структур по викоріненню релігії в цілому.
Документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління, що торкаються питань релігії в Радянському Союзі та Українській республіці 1945-1955 рр., можна умовно поділити на 3 основні групи:
Документи вищих органів влади:
а) постанови ЦК КПРС і ЦК КПУ, директивні постанови уряду СРСР і УРСР, циркуляри, укази президії Верховної Ради СРСР і УРСР, інструктивні листи Ради у справах релігійних культів (РСРК), інструкції та накази союзних і республіканських міністерств, інформації центральних партійних органів, що стосувалися життєдіяльності протестантських релігійних організацій, віруючих і служителів культів;
б) інформаційні звіти уповноважених РСРК, звіти, довідки, висновки щодо форм та методів діяльності релігійних організацій уповноважених РСРК в областях України, які містять багатий статистичний матеріал про кількість, чисельність, соціальне становище, освітній рівень віруючих протестантських релігійних громад, листування керівництва РСРК з уповноваженими Ради Міністрів УРСР та уповноваженими областей;
в) рішення, постанови обласних і районних комітетів Рад депутатів трудящих про закриття молитовних будинків, довідки прокуратури СРСР та УРСР про притягнення до відповідальності віруючих.
Документів церкви АСД набагато менше. За своєю структурою вони аналогічні до матеріалів церкви ЄХБ. У них відсутні лише протоколи з’їздів конфесії, бо такі зібрання в означений період не проводилися. Документальна база церкви ХЄВ теж не велика, тому що конфесія офіційно була заборонена та існувала нелегально.
Центральний державний архів громадських об’єднань України має інформативно насичений пласт джерел, що допомагають проаналізувати партійну державну політику щодо розвитку конфесійної діяльності та її реалізацію. Тут зберігаються постанови Комуністичної партії України, протоколи засідань політбюро, президії і секретаріату Центрального комітету комуністичної партії України.
Офіційні законодавчі акти радянської влади, що стосувалися релігійних організацій є головним джерелом з історії взаємовідносин держави та церковних організацій. Законодавчі документи зосереджені у спеціальних збірниках, таких як «Законодательство о религиозных культах» [1], «Про релігію і атеїстичне виховання. Збірник документів і матеріалів» [2], «О религии и церкви. Сборник документов» [3], «Збірник законів Української РСР і указів Президії Верховної Ради Української РСР. 1938 — 1973» [4], «Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР» [5], «Об идеологической работе КПСС. Сборник документов» [6], «Коммунистическая партия и советское правительство о религии и церкви» [7], «Хронологическое собрание законов, указов Президиума Верховного Совета, постановлений и распоряжений правительства Украинской ССР» [8].
Джерельну базу збагатили і матеріали періодичних видань. Особливу цінність для нас мають повоєнні конфесійні видання: «Братский весник» (1945 — 1977 рр.), «Вісник спасіння» (1964 — 1975 рр.), «Братський листок» (1964 — 1975 рр.), «Християнин» (1968 — 1973 рр.), «Бюлетень родичів в’язнів ЄХБ» (1965 — 1976 рр.), у яких висвітлювалися шляхи поширення протестантського руху в Україні.
Важливими джерелами інформації щодо розкриття проблеми взаємовідносин релігійних організацій та держави стали радянські офіційні періодичні видання такі, як газети «Правда», «Известия», «Радянська Україна», «Правда України».
Сьогодні історія релігійних громад, розвиток конфесійної діяльності, віровчення та повсякденне життя віруючих знайшли своє відображення на сторінках таких періодичних видань, як «Українське релігієзнавство», «Релігійна свобода», «Релігійна панорама», «Щорічник свідків Ієгови», «Християнське слово», «Християнин», «Сопричастя», «Євангельська нива», «Християнська думка», «Релігії світу». Проблеми сучасного становища протестантської релігії в Україні та історія розвитку конфесійної мережі містяться у журнальних виданнях: «З архівів ВУЧК - ГПУ - НКВД - КГБ», «Людина і світ», «Український історичний журнал», «Наука. Релігія. Суспільство.», «Сучасність».
Специфічним джерелом з історії протестантизму в Україні стали мемуари Г.Вінса [9] та А. Коркосенка [10]. Автори розповідають про долю видатних церковних лідерів-протестантів, а також історію окремих громад. У мемуарах детально описане життя засуджених віруючих, здебільшого євангельських християн-баптистів, у місцях позбавлення волі. Ці роботи дають можливість проаналізувати становище протестантських церков у Радянському Союзі і в Україні.
Існуюча джерельна база містить відомості про конфесійну політику радянської влади у післявоєнний період, заходи та методи її здійснення на місцях, простежуються закономірності впливу державних органів на розвиток і діяльність протестантських громад, форми протидії віруючих щодо засобів реалізації антирелігійних планів високо посадовців. Це дає можливість констатувати, що джерельна база визначеної проблематики представлена в достатньому обсязі, хоча на сьогодні не існує ґрунтовного, об’єктивного та системного дослідження даної проблеми.
Повністю розкрити сутність і проаналізувати механізм державної політики, визначити принцип діяльності та особливості розвитку кожної протестантської конфесії післявоєнної України, можливо лише за умов фундаментального опрацювання існуючих документальних матеріалів.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА