Рік видання: 2009 | Кількість сторінок: 500
Оскільки серед панів-землевласників Поділля XVIII - XIX ст. переважали польські родини, які були тісно родинно, культурно та матеріально пов’язані з історичною Польщею, чимало документів з нашого регіону можна зустріти в архівах Республіки Польща. Зокрема, у зібранні Головного Архіву Давніх Актів (AGAD) з м. Варшава вирізняються кілька самостійних збірок такого значення1.
Серед них відзначимо два підрозділи Архіву Господарчого Віланівського (AGW) - Архів Головний Потоцьких (AGP) та Головне управління маєтностей і інтересів Августа Потоцького (ZGDIAP). У першому з них є документи стосовно Пиківських маєтностей; у другому - 45 справ з Теплицько-Бубнівецьких «ґрунтів» (Гайсинського повіту) 1830-60-х рр.
Вперше Теплицько-Бубнівські маєтності опинилися в одних руках у Станіслава Щенсни Потоцького, який купив у Северина Потоцького у 1797 році Бубнівський ключ. Землі, які визначалися, як Теплицькі помістя, входили до Уманського ключа і були раніше ним успадковані від батьків.
Наступною власницею цих земель стала Софія Потоцька, яка внаслідок угоди про тимчасовий поділ маєтків покійного чоловіка, укладеної в Тульчині 18.10.1807, отримала Теплицький ключ, а саме: Теплик, Бджільну, Сокиряни, Лозувату, Пологи, Велику й Малу Мочулки, Мишарівку, Хмарівку, Раківку, М’якохід, Чорну Греблю, Залужжя, Завадівку, Красносілку, Вищий і Нижчий Ташлики, Росошу, Кам’янку, Комарівку, Янів, Розкошівку, Стражгород; і Бубнівський ключ: Бубнівку, Антонівку, Ярмолинці, Брідок, Дмитренки, Басаличівку, Метанівку, Орлівку, Петрашівку, Побірку, Шиманівку. До неї відійшли й села з того ж ключа, але розташовані в Уманському повіті Київської губернії - Кожухівка, Сичівка, Сем’ярка, Талаївка, Обозівка, Заячківка, Шельпахівка, Ухожа, Орадівка2. Очевидно, цей список можна вважати повним переліком сіл маєтку.
Яким чином ці землі перейшли до наступного власника, детально нам невідомо. Однак вони все-таки повернулися від Софії до дітей Станіслава Щенсного від іншого шлюбу. Можливо, був укладений новий розподіл спадку, або, що більш ймовірно, ці землі були викуплені у неї або її нащадків.
У середині століття маєтками володіла Олександра Потоцька (1818-1892) - дочка Станіслава і Катажини з Браницьких, внучка Станіслава Щенсного. Вона одружилася в 1839 р. з Августом Потоцьким, але їхній шлюб був бездітним. Саме період цього володіння знайшов своє відображення у документах, що зберігаються у фонді Головного управління маєтностей і інтересів Августа Потоцького в AGAD.
Кінцевою межею існування об’єднаного господарського організму - Теплицько-Бубнівських маєтностей можна, очевидно, вважати 1892 р. , коли небіж Олександри (син кузена) Константи Юзеф Потоцький (1846-1909) утворив Теплицько-Ситковецьку ординацію, об’єднавши в один маєток Теплицький і Ситковецький ключі (Липовецький повіт).
Документи управління Теплицько-Бубнівецьких маєтків зібрані в архівній збірці Головного управлінні маєтностей і інтересів Августа Потоцького окремою колекцією, яка охоплює сигнатури №№ 163-208. Проведений нами аналіз цього зібрання дозволяє систематизувати справи за основними видами.
Одиниця зберігання № 163 - «Загальна кореспонденція з маєтків Теплицько-Бубнівецьких, характеристика стану й заможності селян маєтку (1850 р. )» - нараховує 169 аркушів і охоплює 1840-1857 роки.
Справа № 164 містить подібні матеріали, щоправда, за наступний хронологічний період - 1857-1866 роки. «Родзинкою» цієї збірки документів є проект побудови цукроварні в Соболівці, датований 1859 роком. Дата у цьому випадку має значення, оскільки понад 20 років до 1854 р. Соболівку та Брідок орендував у Олександри Потоцької Генрик Ліпковський3. Відповідно, планування побудови нової цукроварні розпочалося після повернення села з оренди. Обсяг цієї справи складає 34 аркуші.
Узагалі значну частину матеріалів з цієї збірки формує різноманітне листування. Це й зрозуміло, оскільки Олександра Потоцька була власницею ще й Віланівського маєтку під Варшавою, де переважно і проживала. Ефективне управління віддаленими землями на півдні Поділля можна було забезпечити лише за допомогою активного листування. Тому і маємо справи під титулом «Кореспонденція Головного управління маєтків Теплицько-Бубнівецьких» за 1855- 1861 рр.(Спр. №170), «... по м. Теплику і торговому с. Соболівці» за 1843-1859 рр.(Спр. 173) та інші. 165-та одиниця зберігання включає кореспонденцію, що стосується офіціалістів, як зазначено у титулі, «в губернії Подільській». Датується вона 1840-1859 роками і нараховує 77 аркушів.
Близька за змістом до цієї справа № 167, у якій розглядаються фінансові питання стосунків з найманими фахівцями та слугами - «Про виплату грошей офіціалістам і челяді» за 18401861 рр.(52 арк.).
Одним з головних методів ведення господарства у маєтку була здача окремих сіл у оренду. Саме тому найбільш масову групу документів з архівної збірки становлять різноманітні папери, що стосуються укладання оренд тих чи інших сіл. Ось перелік цих справ: № 182 - «Акти стосовно здачі в державу села Теплика і фільварку Шиманівки» - 1843-1850 рр.- 8 арк.; № 183 - «...с. Бджільної і фільварку Басаличівки» - 1844-1860 рр.- 9 арк.; № 184 - «...Залужжя і Сажі» - 18431854 рр.- 6 арк.; № 185 - «...Стражгорода і Розкошівки» - 1839-1854 рр.- 13 арк.; № 186 - «...с. Сичівки Київської губернії» - 1842-1854 рр.- 8 арк.; № 187 - «Akta tycz№ce sk wydzieruawienia wsi Bubnуwki i Dmytrenek w dobrach teplicko-bubnowieckich» - 1844-1853 рр.- 14 арк.; № 188 - «...Побірки, Орлівки і Петрашівки» - 1845-1860 рр.- 12 арк.; № 189 - «... с. Ярмолинець, Великої і Малої Мочулки» - 1850-1859 рр.- 16 арк.; № 190 - «... с. Нижчого Ташлика» - 1844-1852 рр.- 7 арк.; № 191 - «...с. Вищого Ташлика» - 1843-1857 рр.- 3 арк.; № 193 - «.сіл Антонівки і Метанівки» - 1839-1859 рр.- 12 арк.; №194 - «... Соболівки і Брідка» - 1839-1857 рр.- 18 арк.
Невелика кількість аркушів у кожній з цих справ свідчить, що тут відклалися лише основні матеріали, пов’язані з подібними трансакціями - договори, розрахунки. Детальна документація по селах переважно залишалася поза цими збірками. Хоча, наприклад, у Спр. 186 є й невеликий люстраційний інвентар с. Сичівки за 1842 рік. Інвентарі маєтків - один з найбільш відомих видів господарської документації. Широке географічне, хронологічне і змістовне використання терміну «інвентар» дозволяє нам лише загально визначити цей документ як господарський опис сільськогосподарської економії. Вони постають від кінця XV ст., щоразу частіше у міру зростання значення феодальної ренти. Спочатку з’явилися інвентарі костельні, далі - королівські, шляхетські й міські. Завдання їх полягало у реєстрації нерухомості, належної феодалу, а також селянської, із зазначенням накладених на них повинностей4.
Цікавий інвентар зберігається у од. зб. №177 - тут є переліки меблів, посуду, вина, скла. бібліотечний реєстр з маєтку, укладені у 1838-1853 роках.
Статистичні матеріали були важливою частиною господарського справочинства. Вони концентруються у кількох справах з фонду; № 174 - «Документи, пов’язані з шпиталем сестер милосердя у Теплику» за 1843-1853 рр.(42 арк.); № 179 - «.пов’язані з церковними справами» за 1843-1860 рр.- 37 арк.; №180 - «.пов’язані з будівлями» за ті ж роки - 35 арк., та зібрання (№181) матеріалів такої ж хронології, що стосувалися ведення лісового господарства у маєтку - 30 аркушів.
Господарський характер має й невелика збірка (11 арк.) документів під номером 205 - «Akta tycz№ce sk Magazynu Gromadzkiego w Dobrach Teplicko-Bubnowieckich» за 1849-1860 рр.На початку вона містить різноманітні таблиці, у яких відображена економічна інформація - скільки в якому селі засипано збіжжя. Вказана і градація за сортами сільгоспкульту р. Таблиці стосуються 22 сіл ключа.
Далі йдуть записи на 6 аркушах під титулом «Rozchуd», у яких відображені грошові й майнові виплати різним особам та економічним інституціям. Ці відомості мають значення для дослідження структури видатків та загального вивчення економіки маєтків. Водночас, тут натрапляємо й на окремі записи, у яких вказані конкретні одержувачі виплат. Це підвищує значення матеріалів для вивчення приватної історії, історії родин, генеалогії. Наприклад, серед колективних виплат - стражникам, хлопцям при бляхарні - зустрічаємо й такі: «Bernarzowi Hawrywwi Czebarakowi.» або «Strycharzom za robienie cegіy - Selwestrowi Kowalowi, Andrzjowi Beniowskiemu».
Інколи записи детально пояснюють, за яку саме роботу йде платня. Так у 1850-му році із сільських запасних магазинів Теплицького маєтку отримали плату зерном: Трохим і Клим Муркуни з с. Пчільної за сторожування при теплицькій касі, яке вони виконували понад 2 роки «без грунту»; Гарасим Цюндик з Метанівки і Ларіон Козоріз з Соболівки - за догляд селянської худоби, виведеної з села у часи епідемії; Яків Легкий з Теплика - за охорону громадського току5.
Згадана архівна одиниця містить ще один «Рахунок» за пізніший період - від 13 січня 1851 р. до 13 березня 1853 р. У ньому також згадуються імена окремих селян - трьом особам було «дароване» певне майно, а п’ять бідних родин отримали допомогу «на прогодування дітей.»
Останні з названих записів свідчать, що у збірці, яку ми оглядаємо, містяться документи не тільки економічного, але й соціального характеру. Такою є досить об’ємна (56 арк.) справа № 195, де зібрані папери щодо розгляду різноманітних прохань, звернень, скарг осіб, які проживають у маєтках. Зрозуміло, що переважна їх кількість вийшла не з-під пера кріпаків, а різноманітних службовців - грамотних і більш свідомих своїх прав. Хронологія цієї архівної одиниці охоплює період від 1841 по 1860 рік.
Надзвичайно цікавий опис процесу про спробу виходу з селянського стану містить справа №203.
Перш ніж детально розглянути обставини цього провадження, оцінимо загальний стан з правом селян здобути особисту свободу. Темою багатьох судових і адміністративних справ часів кріпацтва було юридичне визначення привілею на володіння невільними селянами. Переважно проблематика таких збірок полягає у встановленні спадкового права6 або права внаслідок угод купівлі-продажу7. Зустрічаємо тут і купчі8 (окремі або об’єднані у спеціальних книгах), і справи про відшукування особистої свободи9. Остання категорія документів є доволі поширеною і зустрічається у різних фондах багатьох архівів10. Хронологія цих збірок охоплює період до знищення кріпаччини, часом переходячи у судову тяганину і після 1861 року. Парадоксально виглядає дата однієї з таких справ з фонду № 135 «Подільська палата Карного і Цивільного суду» ДАХО - 1878 рік11. Адже, на цей час не тільки кріпосна система, але й сама ця судова установа були ліквідовані. Очевидно, йдеться про справи, взяті до розгляду палатою, а завершені вже окружним судом.
Знаходимо провадження щодо звільнення з кріпацтва і у складі інших фондів. Очевидно, найбільшу збірку таких документів становить фонд Подільського губернського правління (ДАХО.- Ф. 227). Після перших років встановлення нової влади та усвідомлення населенням особливостей її бюрократичного апарату почалися особисті12 й колективні13 звернення селян з метою здобути особисту свободу. Однак особливо зростає кількість таких звернень з кінця 1830-х років, коли до влади з цієї проблеми починають писати представники специфічної частини селянського населення краю - однодвірці14.
Така масовість пояснюється кількома чинниками: невідповідністю правових і соціально- станових систем Польщі і Росії; наявністю у регіоні великої кількості представників дрібної шляхти, записаних у Російській імперії однодвірцями; втратою або відсутністю документів. Частіше довести свій неселянський статус намагалися саме етнічні поляки, які не зуміли вчасно знайти доказів своєї особистої свободи.
Однак неправильно буде розглядати такі справи тільки як джерело з історії польської меншини та певних видів соціально-майнових відносин. Чимало православних українців також вишукували особисту свободу. До того ж, за відсутності документальних підтверджень таких вимог, важливого значення набували свідчення односельців, особливо старшого віку.
Питання звільнення окремих осіб і родин з кріпацтва розглядалося у багатьох інстанціях різного рівня. У губернському місті навіть існувала спеціальна Комісія у справах осіб, які вишукували вільності. Щоправда, з її документальної спадщини збереглася тільки одна збірка за 1826 р. : про звільнення селян Захарія та Семена Данькевичів15.
Проблема звільнення кріпаків стосувалась інтересів трьох суб’єктів правовідносин: самого селянина; держави, яка мусила через свої органи вирішувати це питання; поміщика, який втрачав власність і джерело прибутку. Тому окремі справи подібного штибу відклалися у збірках документації панських економій. Переважно йдеться про оригінали звернень владних структур і посадовців та про копії судових розглядів чи рішень щодо подібних питань.
Саме таким є витяг з рішення подільської Цивільної Палати 1835 року щодо намагання жителів с. Соболівки братів Івана і Василя (Григорія) Тишкевичів (вони ж Припики) звільнитися з підданства володарки Теплицького маєтку графині Олександри Потоцької16.
З’ясувати суть цієї досить заплутаної справи на основі тільки зазначеного витягу непросто.
Відомо, що дід прохачів - Тишкевич приїхав до Соболівки «понад 60 років тому» разом з двома синами. Після його смерті вдова Мар’яна одружилася з Степаном Припиком - кріпаком. Батько прохачів Олександр був приписаний до родини вітчима і такий статус передав своїм дітям, зафіксованим, як залежні селяни, ревізіями 1811 року (двір № 4), 1816 р. (двір № 3) та 1834 р. (двір № 39). Як Олександр, так і його сини займалися віспощепленням, що ними трактувалося як додаткова ознака вільного стану. Однак позитивному рішенню цієї справи зашкодили свідчення рідного брата Олександра - селянина Орлівки Остапа Степановича Припика. Він засвідчив, що
Олександр - дійсно його старший брат і рідний син Степана Припика, «.но чтобы они были людьми свободного состояния, того от родителей он не слышал». Гайсинський повітовий суд розглянув цю справу і відмовив Василю і Григорію у задоволенні їх подання. Прокурор подав апеляцію до Цивільної Палати, яка, розглянувши документи й свідчення, відмовила прохачам у визнані статусу вільних людей і залишила в силі аналогічне рішення Гайсинського повітового суду.
Запропонований огляд невеликої архівної збірки документів щодо Теплицько-Бубнівських маєтків Гайсинського повіту середини ХІХ ст. демонструє нам істотну цінність матеріалів з історії Східного Поділля, що перебувають на збереженні у різноманітних установах Республіки Польща. Відтак перед сучасними українськими істориками нагально постає завдання активізувати роботу щодо виявлення подібних пам’яток, їх опису та введення до наукового обігу.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Ці збірки постійно привертають увагу дослідників історії Поділля. Див.: Трубчанінов С.В. Документи головного архіву давніх актів у Варшаві - важливе джерело для вивчення історії Поділля XV - XVIII ст. // Матеріали ІХ-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. - Кам’янець-Подільський, 1995. С. 173-174; 2. Колесник Вікторія. Відомі поляки в історії Вінниччини. - Вінниця, 2007. - С. 515; 3. Там само. - С. 348; 4. Szymaсski Jуzef. Nauki pomocnicze historii. - Warszawa, 2004. - s. 59; 5. Achiwum Gіуwny Akt Dawnych w Warszawie (далі - AGAD). - Archiwum Gospodarcze Wilanowskie. - Zarz№d gіуwny dуbr i interesуw Augusta Potockiego. - Sign. 205; 6. ДАВО. - Ф. 468. - Оп. 1. - Спр. 300. «Справа про встановлення права спадкування на кріпосних селян дворянина Камінського Франца» 1848-1852 рр. ; 7. ДАВО. - Ф. 473. - Оп. 1. - Спр. 336 «Справа про продаж селян с. Рогізної поміщиком Шаровим» 1858-1868 рр. ; 8. ДАВО. - Ф. 473. - Оп. 1. - Спр. 13. «Купчі кріпості Брацлавського повіту на право власності» 1836 р. ; 9. ДАВО. - Ф. 470. - Оп. 2. - Спр. 24 «Про звільнення від кріпосної залежності селянина с. П’ятничан Качурівського Івана» 1818-1819 рр. ; 10. Див: РДІА. - Ф. 797 «Канцелярія Обер-прокурора Синоду». - Оп. 2. - Спр. 7755. «Про звільнення від влади поміщика Ямпільського повіту с.Стрільників пономаря Григорія» 1825 р. ; 11. ДАХО. - Ф. 135. - Оп. 17. - Спр. 300. «Про селян, які відшукують свободу»; 12. ДАХО. - Ф. 227. - Оп. 1. - Т. 1. - Спр. 510. «Про Станіслава Карасевича, який відшукує вільність з підданства поміщиці Ястрембської». 1821 р. ; 13. Там само. - Спр. 680. «За зверненням селян с. Кричунової Балтського пов. Пуркана Костянтина і інших про звільнення їх від кріпосної залежності», 1811 р. ; 14. Див.: Там само. - Спр. 886. «За скаргою шляхтичів Хмарів на поміщиків Навроцьких за зарахування їх у селянство». 1817-1839 рр. ; 15. ДАХО. - Ф. 647. - Оп. 1. - Спр. 1; 16. AGAD. - Archiwum Gospodarcze Wilanowskie. - Zarz№d gіуwny dуbr i interesуw Augusta Potockiego. - Sign. 203. «Акти, що стосуються селян, які домагаються звільнення в володіннях Т еплицько-Бубнівецьких».