Рік видання: 2009 | Кількість сторінок: 500
За період незалежності розпочато дослідження багатьох проблем історії України. Так, розглянуто питання про роль Вінниччини у період національно-визвольної війни 1917-1920х рр.
У статті висвітлюється аналіз джерел та досліджень науковців цього періоду. Головна увага зосереджена на таких питаннях: політичне життя Поділлі у 1917-1920 хрр.; наслідки приходу до влади Центральної Ради; Гетьманський переворот і Вінниччина; часописи Поділля доби Директорії; політичні портрети провідних діячів Української революції з Вінниччини. Стаття являє собою історіографію Вінниччини у 1917-1920 х рр.
Ключові слова: Центральна Рада, Гетьманат, Поділля.
Сьогодні в Україні відбуваються докорінні політичні зміни, тому події 1917-1920 рр. є актуальними, особливо це стосується врахування їх уроків, негативних і позитивних сторін. Правдиву історію нині мають знати всі, а особливо політична еліта, урядовці, депутати. У статті основним завданням є проаналізувати період визвольних змагань 1917-1920 рр. у дослідженнях науковців цього періоду.
Падіння самодержавства, демократизація суспільства сприяли піднесенню національно-визвольних процесів. Виникла можливість самовизначення України й відродження її державності. За ініціативи Товариства українських поступовців була утворена Центральна Рада. Її діяльність завершилась прийняттям чотирьох універсалів, початком формування української армії. Із досліджень Йолтуховського [16, №15] дізнаємось і про формування української армії на Поділлі.
Питання української революції на Поділлі знайшли своє відображення в дослідженнях В.П. Воловика. [7, с. 3-4], П. Мельниченко [25, с. 53-54], А. Лисого [20]. Група авторів Ф. Винокурова., П. Лещенко, Л Шпильова. [3, с.3] досліджували час, коли готувався І Універсал. Науковці підкреслюють, що на території Вінниччини перебувало чимало військ. Вирувало політичне життя, вже після прийняття універсалу активізувався український рух.
Інформацію про події, пов’язані з Центральною Радою, а також про документи того періоду знаходимо у статті Ф.А. Винокурової [4], де вказувалось, що Вінниччина мала у своїх фондах всі чотири універсали, а відозва Центральної ради до населення Волині й Поділля від 15 липня 1917 року у Вінниці була надрукована чотирма мовами : українською, російською, польською та єврейською. Документи свідчать про об’єднання громадськості навколо нової влади, яка робила перші кроки на шляху до незалежності України. Ці події описані у статтях В. Воловика, М. Стопчака [8, с. 40-41].
У квітні відбувається Гетьманський переворот. До влади прийшов Гетьман Павло Скоропадський. Цей період на Вінниччині і Поділлі досліджували О.І. Яременко, П.С. Григорчук [10, с.60-65], які розповідають що у Вінниці переворот проявився в тому, що начальник міліції Мартиновський розповсюдив оголошення про те, що влада в Україні належить Гетьману всієї України - Павлу Скоропадському. О.І. Яременко [40, с. 246-248] розповідає про встановлення на Поділлі влади гетьмана П.Скоропадського.
У період Г етьманату про поступові кроки до повної концентрації влади на місцях в руках старост свідчить дослідження П.С. Григорчука [11, с. 183188], який досліджував політичне життя Поділля в роки П. Скоропадського.
Після падіння гетьманату на зміну приходить Доба Директорії - складний і багатоманітний період в історії України і Поділля зокрема. Про це свідчать матеріали місцевої періодики. Часописи Поділля протягом періоду українських визвольних змагань виходили безперервно загальною кількістю 312 одиниць і найбільш активно в часи Директорії [1, с. 20].У статті М.Становича [33, с. 45-48] аналізується діяльність української політичної еліти доби визвольних змагань 1917 - 1920 років. Обґрунтовується, що криза відносин між різними її течіями та угрупованнями обернулася кризою всієї політичної системи країни і втратою незалежності України.
В історичних дослідженнях Вінниччини 1917-1920 р. міститься ряд політичних портретів провідних діячів Української революції. Це праці К.Завальнюка, [13, с. 13-18] А.Бортняка, [2] М. Становича [29], де знаходимо опис діяльності С. Петлюри; К. Завальнюка [14], І. Ткаченко [38], В. Тимчука [37], які описують організаторів повстанського руху на Поділлі в 1917-1920 р. Анатолія Я Волинця,. Г. Гандзюка; у праці С. Калитка [18, с. 37-39] дізнаємось про перебування влітку 1981 р. у м. Бар, Кам’янець М.Грушевського, який тут збирав матеріал для дослідження про Барське староство. Автори Л. Шпильова [39, с.5], М. Станович [33, с. 45-48] описують В. Приходька, політичного і громадського діяча Поділля, який був міністром юстиції в уряді Директорії.
Прихід у грудні 1918 р. до влади Директорії започаткував нову добу в розвитку національно-демократичній революції - добу Директорії УНР. Одним із результатів її діяльності було проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. Цитуємо далі дослідника цього періоду М. Становича [30]: «Директорія вступила до Києва 18 грудня, вона прибула із Вінниці де вона приймала 10 грудня 1918 р. представників Франції. [31]
Під час воєнної інтервенції та громадянської війни Поділля стало ареною запеклих боїв (тут були австрійські, німецькі окупанти в 1918 р., польські легіонери в 1919 році і особливо в 1920 р., денікінці в 1919 і представники генерала Врангеля, що намагались на території губернії формувати свою третю армію, у 1920 р. про це читаємо у праці В. Воловика [6], який також досліджував історію українського національного руху на Поділлі в першій половині 1917 р. [9, с. 40-41].
Несподівана, нерішуча політика Директорії призвела до того, що Уряду доводилося переховуватись у різних містах України, зокрема на Поділлі. Про перебування Директорії у Вінниці, як столиці УНР, описує М. Станович [34] у своїх статтях, звідки дізнаємось про проживання членів Директорії Андріївського, Макаренка в готелі «Савой», канцелярія уряду знаходилась по вулиці Романівській 67, поруч з палацом Директорії - по вулиці Б.Хмельницького, 4 секретаріат народних міністрів, державна канцелярія по вулиці Б. Хмельницького, 12 (Подільський дім), там був кабінет Голови, його секретаря, працював керуючий справами, урядовці з особливих доручень, комендатура.
Намагаючись врятувати українську справу, Директорія пішла на переговори з Польщею. 24 квітня 1920 року між урядами УНР і Польщею було підписано Варшавський договір. У травні цього ж року Україна, і зокрема, Вінниця приймала Юзефа Пілсудського. Ці події детально описані в статті М. Становича [32], а також у праці І.І Гучва [12, с. 60]. Про перебування поляків на Поділлі в період української революції 1917-1920 рр. пише В.С. Лозовий [21, с. 264-267]
М. Стопчак, В. Воловик [36,41-42], Новінський [26] досліджували перебування С. Петлюри у Вінниці, яку у травні 1920 році було проголошено тимчасово столицею, а також у цій праці згадується про візит прем’єр- міністра Ісаака Мазепи до нашого міста.
Після відновлення радянської влади і втрати владою Директорії восени 1919 р. Директорія перейшла до партизанської форми боротьби. Взимку 1919-1920 рр. її 5-тисячна армія здійснила так званий «зимовий похід». З дослідження А. Малигіна [22, с. 40] дізнаємось про проходження «зимового походу» через Вінниччину.
Досить детально описано дні перебування С. Петлюри на Вінниччині у праці Завальнюка [15], де знаходимо інформацію про візит до Вінниці директора ЗУНР Петрушевича, і до Жмеринки Мазепи. Стаття А. Залигіна [23, с. 6] дає опис подій пов’язаних з прийняттям Петлюрою місії Антанти, у праці М. Становича [28] йдетьсяпро перебування Петлюри, І. Мазепи у м. Липовець.
Досить яскраво наступне побачення Петлюри з містом над Бугом відбулось у травні 1920 року, про це описує І.П. Вільшина [5, с. 59], цитуючи місцеву газету «Хвиля» 7 травня 1920 р.
Міста Бар, Брацлав, Бершадь, Вапнярка теж були осередками українського державотворення, відповідно до статті М. Становича [30], міста Могилів-Подільський, Жмеринка - місця ставки, де у вагонах готувались і друкувались українські видання .
Однією із неприємних сторінок історії української революції стали єврейські погроми. Праці В. Сергійчука [27, с. 105], Л. Бернара [19] свідчать, що погроми мали місце й на Вінниччині.
Боротьба за незалежність в Україні 1917-1920 рр. завершилась поразкою: Західна Україна ввійшла до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини, а в Наддніпрянській Україні остаточно утвердився більшовицький режим. Героїчна боротьба українського народу 1917-1920 рр. стала прикладом вона дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б не можливим проголошення державної незалежності в 1991 році. І досить вагоме місце в цій боротьбі відіграла Подільська земля, адже вона стала ареною боротьби, важливість пов’язана з тим, що подільські землі пов’язані із створенням Української держави, пов’язані з тим, чим живе зараз народ України.
Аналіз зазначеного наукового матеріалу, незважаючи на різноманітність поглядів щодо оцінки історичних подій, дозволяє нам прийти до рішення, що події періоду 1917-1920 рр. на території Вінниччини потребують ще ретельного дослідження.
Революційні події не завжди закінчуються щасливо, так і революція 1917-1920 рр., але вони вчать прийдешні покоління не припускають помилок минулого, пробуджують свідомість у народу. Ось головний урок історії для народу, який прагне до свободи, до кращого майбутнього, до розвитку.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА