Рік видання: 2009 | Кількість сторінок: 500
О.О. Жукова
Процеси глобалізації, що активно впливають на соціально- економічну структуру більшості країн світу, демонструють необхідність реорганізації систем соціального захисту населення відповідно до нових реалій постінформаційного суспільства. Великобританія стала однією з перших країн Європи, політичні лідери якої сприйняли виклик глобального світу й розпочали процес модернізації соціальної системи задля покращення добробуту своїх громадян. Провідна роль у цьому процесі належить лідерові лейбористської партії Великобританії Т. Блеру та його уряду.
Україна є невід’ємною частиною сучасного світу, а тому вона також втягнута у процеси глобалізації. Досвід Великобританії 1997-2001 рр. є повчальним для України, тому що ми рухаємося в одному напрямку і, маючи на озброєнні досвід британців, зможемо адекватно реагувати на неминучі зміни, що несе за собою перехід на стадію постіндустріального суспільства. У зв’язку з цим звернення до історії політики соціального реформізму британських лейбористів наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття є виправданим і актуальним.
Метою даної статті є висвітлення проблеми соціальної політики уряду Тоні Блера 1997-2001 рр. Відповідно до мети були поставлені такі завдання: розглянути праці провідних істориків-британістів Російської Федерації; статті російських дослідників, присвячених соціальному реформаторству лейбористської партії.
Провідні академічні центри з дослідження історії Великобританії ще за часів Радянського Союзу були сконцентровані у Москві, туди ж стікалася іноземна література. З розпадом СРСР уся ця спадщина перейшла до Російської Федерації, яка й досі тримає лідерство у дослідженні новітньої історії Західної Європи та Америки на теренах колишнього Радянського Союзу.
Наприкінці 90-х років у російській історіографії з’являється низка робіт, присвячених англійському лейборизму. Одним з провідних дослідників цього напрямку є доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН С.П. Перегудов. Йому належить ряд монографій і наукових статей, присвячених «епосі» М.Тетчер та неоконсерватизу, а також «новому лейборизму» в періоди його перебування в опозиції та при владі [17]. В останній час інтереси автора стосуються вивчення особистості Т. Блера, його політичної діяльності на посту лідера партії й прем’єр- міністра; реалізації ним постулатів концепції «третього шляху» на практиці [18]. С.П. Перегудов зазначає, що дана концепція є передусім програмою внутрішньополітичного розвитку і одне з провідних місць у ній займають питання соціальної політики [14, с.15]. Ряд статей цього відомого російського британіста присвячено дослідженню політики третього шляху, аналізу її впливу на внутрішню політику Великобританії загалом, і соціальні реформи зокрема [15,16]. Дві статті С.П. Перегудова, перша, що стосується перемоги на виборах 1997 р. [12], а друга - виборів 2001 року [13] дають змогу порівняти обіцянки й досягнення лейбористів у внутрішній політиці протягом першого строку перебування при владі.
У монографії «Політичний реформізм у Великобританії (1970-ті - 1990-ті рр.» іншого відомого британіста О.А. Громико [5] розглядається процес формування «нового лейборизму» й доводиться теза про те, що він покликаний стати відповіддю британського суспільства на виклики, які воно отримало з входженням у постіндустріальну епоху й переходом процесів глобалізації на новий рівень. Дослідження ґрунтуються на значній джерельній базі, також у книзі міститься багатий фактичний та аналітичний матеріал.
У статті «До 100-ліття британських лейбористів» [4] О.А. Громико надає чи не єдину спробу у сучасній російській британістиці висвітлити й осмислити шлях, який пройшла лейбористська партія. У ній детально описано, зокрема, роль, яку зіграли лейбористи у соціальному реформаторстві Великобританії. Він зазначає, що лейборизм, як ідеологічний напрямок, був альтернативою «тетчеризму», котрий вичерпав свій потенціал. І хоча «нові лейбористи» багато чого перейняли зі спадщини М. Тетчер та її послідовників, підкреслює О. А. Громико, проте їх концепція «третього шляху» заснована на «соціальному залученні», комунітаризмі, соціальних функціях держави.
Є. В. Ананьєва у статті «Тиха революція Т. Блера» [1] аналізує концепцію «третього шляху» як основу нового лейборизму. Соціальну політику вона розглядала нею в контексті розподілу державних ресурсів. Автор робить висновок про те, що спроба лейбористів реформувати систему соціального забезпечення є насправді спробою «міркувати про те, що не піддається обміркуванню». На її думку, соціальні реформи «нових лейбористів» виражалися не у збільшенні об’єму державних коштів, а у їх більш раціональному використанні.
М.М. Мілін [10] розглядав у своїй статті питання внутрішньої та зовнішньої політики «нових лейбористів» у контексті «третього шляху». Зокрема, він звернув увагу на першочерговість урядових реформ у сфері зайнятості й охорони здоров’я. Крім того, на його думку, в основі соціальної політики «нового лейборизму» лежало бажання Т. Блера приєднатися до «Соціальної хартії» Договору про Євросоюз.
Одне з чільних місць у вивченні новітньої соціально-економічної історії Великої Британії посідає Є. С. Хесін. У своїх статтях [22, 23, 24, 25] він дав глибокий аналіз економіці Сполученого Королівства, зауваживши, що у 1998-2001 рр. Великобританія переживала довготривалу стадію економічного підйому, а тому могла дозволити собі солідні фінансові вливання у соціальну сферу держави. Він передбачив, що за умов неминучої кризи ці витрати можуть підірвати фінансову стабільність країни.
Питаннями впливу процесів глобалізації на ринок праці та національну економіку розвинених держав в умовах постіндустріального суспільства, в тому числі й Великобританії, займається Владислав Леонідович Іноземцев - доктор економічних наук, директор Центру досліджень постіндустріального суспільства. У своїй монографії «Сучасне постіндустріальне суспільство: природа, протиріччя, перспективи» [6] він обґрунтовує думку проте, що для економічного, соціального та культурного розвитку країни надзвичайну важливість має розвиток «людського капіталу». У статті «Специфічні особливості європейської соціальної моделі» [7] на основі порівняльного аналізу соціальної політики США та країн Європи, зокрема Великобританії, автор розкриває особливості соціального забезпечення в умовах глобалізації.
Праця Н.К. Капітонової «Великобританія наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст.: від консерваторів до лейбористів» [8] розкриває етапи політичної діяльності урядів М. Тетчер, Дж. Мейджора та Т. Блера. У ній вміщено багато статистичних даних і фактичного матеріалу. Однак книга має більш описовий, аніж аналітичний характер.
Багато цікавих та змістовних статей щодо соціальних проблем подано в журналі «Мировая экономика и международные отношения» та «Современная Европа». У публікаціях В.Ф Сорокіної [19, 20, 21] подано гарний фактичний матеріал, що розкриває систему соціального забезпечення у Сполученому королівстві. Вона також всебічно розглядає урядову програму Приватної Фінансової Ініціативи, детально зупиняючись на реалізації соціальних програм, зокрема в сфері будівництва лікарень та загальноосвітніх шкіл. Н. Говорова присвятила свої статті [2, 3] проблемам зайнятості та безробіття на теренах Європи. Чільне місце у її публікаціях відведене Сполученому Королівству. Змістовними й багатими на фактичний матеріал є статті М. Кольчугіна [9], Я. А. Певзнера [11].
Отже, російські науковці у своїх монографіях і публікаціях, присвячених історії «нового лейборизму», найбільше уваги приділяли питанням реформування системи соціального забезпечення у контексті ідеології «третього шляху». Також значне місце в науковому доробку російських британістів посідають питання розвитку освіти та боротьби з безробіттям Великобританії за допомогою інвестицій у «людський капітал».
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА