23. Темпоральні словосполучення в діалектологічних студіях Івана Огієнка

О. М. Мозолюк
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

У статті характеризується функціонування словосполучень прямого часу, передчасу й післячасу на матеріалі говірок Західного Поділля.

Ключові слова і словосполучення: темпоральні словосполучення, захід- ноподільські говірки, прямий час, передчас, післячас, граматична модель.

Вивчення української діалектної мови тісно переплітається з вивченням української мови загалом, а також духовної і матеріальної культури українського народу, його побуту, звичаїв, обрядів, усної народної творчості тощо. «В самій мові нашій одбився дух нашого народу...» [9, с. 22].

І.І. Огієнко, поборник української соборності, державний, громадський, церковний діяч, один із провідних українських мовознавців, усе своє життя присвятив неньці-Україні, її народові. Особливу увагу у своїй творчій спадщині він приділив дослідженню історії української культури й української мови. Не залишились поза його увагою й питання, пов’язані з діалектним мовленням, яке ховає в собі силу найрізноманітніших мовних перлин і є джерелом цілющих, живильних соків для розвитку мови літературної — треба їх лише знати й уміти використати. «У своїй же цілості — як збірність усіх говорів нації — народна мова надзвичайно цінна й розвинена, — вона вбирає в себе всю живу історію й живу ще довгу будуччину нашої мови: має багато давніх форм, відомих нам іще з перших пам’яток, має й форми нові, пізніш посталі» [7, с. 79-80].

Вплив говірок на мову літературну і, навпаки, літературної мови на народну завжди потрібний і важливий. На думку І. Огієнка, саме складня (синтаксис) — «... це та ділянка, де вплив народної мови на літературну найсильніший і найкорисніший» [8, с. 46].

Мета нашого дослідження — простежити особливості функціонування темпоральних словосполучень у західноподільських говірках української мови.

Темпоральність — це фукціонально-семантичне поле, що охоплює різні мовні засоби вираження часу. У лінгвістичній літературі ще не склалася єдина система темпоральних значень. Немає цілісного їх дослідження і на основі говірок, зокрема й Західного Поділля.

Складну систему темпоральних значень виділяє З.І. Іваненко [2; 3; 4]. За її словами, макросистема часу включає прямий та відносний час. Так, прямий час характеризується заповненістю-незаповненістю, повторюваністю-неповторюваністю, точністю-приблизністю часу дії, завершеністю-незавершеністю, натомість відносний час конкретизує етапи різночасності: передчас, післячас, проміжний час [4, с. 88-134].

На сучасному етапі питанню системного опису синтаксичних одиниць-конструкцій темпорального значення з використанням нового функціонально-семантичного підходу до вивчення діалектного синтаксису присвятили свої роботи О.В. Юсікова [16] та Т.І. Сердюкова [12; 13].

Зібраний нами матеріал з західноподільських говірок дає можливість зосередити увагу на двох основних протиставленнях дієслівних словосполучень з темпоральною семантикою залежних синтак- сем: 1) за ознакою прямого-відносного часу; 2) за значенням часу, що збігається з моментом мовлення, передчасу чи післячасу.

Словосполучення зі значенням прямого часу, що збігається з моментом мовлення, є досить поширеними у досліджуваних говірках.

Найбільшу групу серед них становлять словосполучення з семантикою часу, який повністю заповнений дією (V • S_a, V • через • S_a, • на • S ):

1) словосполучення зі значенням неповторюваного точного проміжку часу, повністю заповненого дією без указівки на її обмеженість (V • S , V • через • S_a), наприклад: чиркали ц’і´лиї ´веч’ір (Кт); ц’і´ле ´л’іто па´су Кон’і (Тр); ус’о ´лі’то ´пасли Іоч’ір’ід^т’ (СК); і´де (їде) дошч Ц’ілиї тижде^ин’ (Слб, СК, Клч, Тр, Іс, Гр, Злн, Стр, Кр, ПО, Івн, Крв, Зв, ВС, Врб, ІП, Глш); ц’ілиї ден’ блуКали у ´л’іс’і (Кн); ус’ої час думала за ´тебе^и (Мк); (дошч) їде Чери^ез^с ц’ілиї ´тиждин’ (Вр, Блн, Бгв, Лс), паде ´черис ´ц’і´лиї тиждин’ (Двж), іде ´черис ц’ілиї ´тиждин’// ц’ілу нид’іл’у (Пдл) тощо;

2) словосполучення, до складу яких входять темпоральні синта- ксеми, що вказують на неповторюваний точний проміжок часу, повністю заповнений дією з указівкою на її обмеженість (V • на • S_a), наприклад: п’і´ти на ц’ілу н’іч (Бгв, ВС, Вр, Гм, Дбр, Кт, Пдл, Рх, ВЖ, Глз, Злн, Мк, Ост, Ст, Вл, Слбк, Крв, ІП); приї´ти на годину (Вр, Гм, Дбр, Рп, Блн, Глз, Зл, Мк, Кр, Гк, Лт, Вл, Ів, Івн); при´с’істи на хви´лину (Бгв, Вр, Кт, Рп, Глз, Мк, Кр, Гк, Крн, Лс, Івн); ´с’істи на ми´нуту (ПО); при´с’істи хот’ на м’і´нутку (Мдж).

Подібні словосполучення простежуємо в літературних, фольклорних та етнографічних джерелах з Поділля: Ходив же я без (через) масниці На ті вечорниці [6, с. 113]; Шість день Бог творив світ [11, с. 70]; Цілий вік з тобою не сварився [10, с. 580]; Попыв він кіл’кана- ц’ят’літ [1, с. 65]; Буде мене, Коваленка, весь вік поминати [15, с. 177]; А сам піду ляжу на час, на годину [6, с. 201]; Де-якым людям на кілька ден’ перед смертю оумзкає мову [1, с. 19].

Серед дієслівних словосполучень із значенням передчасу у синтаксичній системі досліджуваних говірок на основі проведених спостережень можна виділити дві групи:

1) словосполучення передчасу, повністю заповненого дією (V • до • S_g), наприклад: с´пати до пу´лудн’а (Івх, Вшн, Рх, Брщ), до о´б’іду (Мдж, Дбр, Бл), го´б’іда (Ржч), во´б’іду (Слбк, Кр); ба´лакати до ´п’іуночи (Врб, Лт), гово´рити до ´вечора (Бсн), ба´лакати до ´ночи (Чрн); ´бавитис’і до сме^ир´ку (Пср); бал’у´ватис’і до ´ран’а (Ск); ´постити до ´Паски (Врб, Вхв, См) тощо;

2) словосполучення передчасу, не повністю заповненого дією (V

•до • S_g, V • перед • S., V • під • S_a, V • над • S_a, рідко V • під • S., V • над

• S,), серед яких перша модель є домінантою і вказує на найширше і недиференційоване передування в часі, а друга — менш уживана, передає дещо ближче порівняно з попередньою конструкцією передування, наприклад: пос´тавитис’а до зи´ми (Лв); постройітис’е до вої´ни (Пч); причти до во´б’іду (Пч); причти ¹перид во´б’ідом (Лт); приї´ти до ран’а (Бгв, ВС, Вхв, Гм, ІП); приї´ти під ранок (Мш); задр’і´мати п’ід ´´ран’а (Чрн); з´в’ійалос’а над ранок (Рг, Хд, Гр, Ржч, ПО, НС); приї´ти над ран’ом (Вл); зас´нути над ´досвітком (Ів); заСнути п’ід ранком (Стр, Мдж, Мш, рідше — Клб).

Значення «найближчого передчасу» з відтінком співвіднесеності дій з проміжком часу [4, с. 100] репрезентовано найменш уживаним словосполученням V • проти • S_g: сп’і´вати п´рот’іу ´ночи (ВЖ, Гр, Злн, Скл, Бр, ІП, Ямп, Брщ, Ск), проти ´ночи (Гм, Рг, Хд, Кч, Лт, Св, Вл, Хпт).

Такі ж словосполучення трапляються і в подільських народних піснях, казках, прислів’ях, етнографічних і літературних записах, як- от: А я звикла до полудня спати [6, с. 227]; До Дмитра дівка хитра... [10, с. 622]; Так довелось ждать аж до вакацій [11, с. 57];... орут до полудня [5, с. 152]; Передъ литургіей мальчики ходять «по хатахь засівать» [1, с. 1]; ... проте іноді ще перед палютим і сніг розтає [11, с. 100]; Під вечір зібралася до нашого дому уся Тодорцева родина [6, с. 23]; Надвечір прийшла мати з поля [11, с. 38]; Куди ви проти ночі? [11, с. 123]; Піп під вечір сповідав, А дід вночі дуба дав [14, с. 315]; Над дньом жид пробудився [5, с. 134] і под.

Серед словосполучень з семантикою післячасу теж виділяємо дві групи, а саме:

1) словосполучення з семантикою післячасу, що повністю заповнений дією (V • від (од) • S , V • з • S ), наприклад: в’ітпочи´вати споР´лудн’и^е (Чрн); в’іди´хати віт поР´лудна (Ржч, Івш, Івн); в’іди´хати з о´б’іда (Лв); в’іди´хати з го´б’іда (Крв); в’ітпочи´вати спо^у´´лудн’е // в’іт по^у´´лудн’е (Ів), спо^у´´лудн’а // од^тпо^у´лудн’а (Св); си´д’іти від ´ран’е (Хр, Мш); си´д’іти з´ран’и^е (Крм, Чрн); ¹сапати в’ід ´´ранку / ´ран’а (Яр); у^читис’а з ´осени (Кн, Рх, Рг, ВП, Злн); у´читис’і с ´першого ´вере^исн’і (Лт); у´читиса в’ід^т ´першого ´верисн’а (Дж);

2) словосполучення з семантикою післячасу, не повністю заповненого дією (V • через • S_a, V • за • S^ рідко V • в (у) • S_a; V • після • S , V • по • S,, рідко V • з • S_g), наприклад: при´йіхати ´чериз дв’і го´дині (См, Ямп); при´йіхати за дв’і го´дин’і (Кн, Зл, Хр, Вл, Бр, Брщ, ІП, Дж, МП); при^еї´ти ´через^с час (Гр, Кп, Зк); приї´ти ´чери^ез го´дину (Вр, Гм, Дбр, Глз); прип´лентатис’і за ´тижде^ин’ (Вл); прича´лапати ´чери^ез не“´д’іл’у (Кн); прип´лентатис’за ´м’іс’ац’//у ^м’іс’ац’ (Брщ); при^йіхати ´черис ´тиждин’ // за ´тиждин’ // у ´тиждин’ (Двж); приї´ти ´п’ісл’а го´б’іду (Крв), по по^у´´лудн’у (Брщ), з о´б’іду (Хр, Гм, Хд, Івн, Врб), по о´б’ід’і (Лс, Пр, Втк, Вл); при´йіхати ´п’ісл’а сват (с’ват) (Км), по с´в’етах (Ів), з^с с’ват (Пс) та інші.

Моделі аналізованих словосполучень такого типу є характерними також для мови фольклору, літературних джерел з Поділля: Ой ми вчера із вечера їхали к дівці [6, с. 34]; А вчера звечера сім годин не спала [6, с. 108]; По обіді виходять із-за столу [14, с. 114]; ... співається опісля первої застави [6, с. 61]; Все йшло як треба; по косовиці жнива наставали, як і щороку [11, с. 42]; Після обіду прийшов Ковин- ський... [11, с. 141]; ... на четвертім році по весіллі й богу душу віддала [11, с. 243] тощо.

Отже, досліджуваний говірковий матеріал з Західного Поділля дає можливість виділити й охарактеризувати семантичні групи словосполучень прямого часу, передчасу, післячасу, кожна з яких репрезентована різною кількістю граматичних моделей.

Список використаних джерел:

1. Бытъ подолянъ, издаваемый К. Шейковскимъ. — Кіевь, 1860. — Т. 1. — Вып. 2. — 74 с.

2. Іваненко З.І. Прийменникові конструкції часу в сучасній українській мові: Посібник для студентів-філологів. — Чернівці, 1967. — 62 с.

3. Іваненко З.І. Прийменникові конструкції часу в сучасній українській мові: Посібник для студентів-філологів. — Ч. ІІ. — Чернівці, 1969. — 69 с.

4. Іваненко З.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення. — К. — Одеса: Вища школа, 1981. — С. 88-134.

5. Левченко М. Казки та оповідання з Поділля: В записах 1850-1860 рр. — К., 1928. — Вип. 1-2. — 598 с.

6. Народні пісні в записах Степана Руданського. — К.: Музична Україна, 1972. — 292 с.

7. Огієнко І.І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / Упоряд. М.С. Тимошик. — К.: Либідь, 1995. — 296 с.

8. Огієнко І. Складня української мови. — Жовква, 1935. — Ч. І. — 196 с.

9. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. — К.: Видавництво книгарні Є. Череповського, 1918. — 272 с.

10. Приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис. — К., 1993. — 768 с.

11. Свидницький А.П. Люборацькі. — К.: Дніпро, 1984. — 297 с.

12. Сердюкова Т.І. Локативні та темпоральні синтаксеми в українських схід- нослобожанських говірках: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. — Запоріжжя, 2002. — 20 с.

13. Сердюкова Т.І. Локативні та темпоральні синтаксеми в українських схід- нослобожанських говірках: Дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України. Інститут української мови. — К., 2002. — 197 с.

14. Танцюра Г. Весілля в селі Зятківцях. — К., 1998. — 404 с.

15. Труды этнографическо-статистической зкспедиціи въ западно-русскій край, снаряженной императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ. Юго-западный отд^лъ / Матеріальї изсл^дованія, собранные д. чл. П.П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 3. — 488 с.

16. Юсікова О.В. Із спостережень над синтаксисом // Говірки Чорнобильської зони: Системний опис / П.Ю. Гриценко, Г.В. Воронич, Л.І. Дорошенко та ін. — К.: Довіра, 1999. — С. 66-108.