Історія Стародавнього Сходу: Навчальний посібник

Мистецтво, музика

Про мистецтво Східного Середземномор’я в давнину багато говорити не доводиться. Воно виникло давно (найдавніші його пам’ятки глиняні жіночі фігурки датуються кінцем VI — початком V тис. до н. е.), але особливих вершин не досягло. Тамтешня гліптика, наприклад, в усіх відношеннях дуже поступалася шумерській. Найбільші успіхи мали метал о пластика (різьба по металу) та вироби зі слонової кістки. Проте навіть у цих способах художнього самовираження відчувався сильний вплив хурритських, середземноморських, єгипетських і передньоазіатських мотивів. Утім, кращі фінікійські художні вироби вирізнялися віртуозністю виконання, оскільки призначалися на експорт чи виконувалися на замовлення.

Архітектурні споруди сирійсько-фінікійського регіону зводилися переважно з цегли-сирцю, однак у них використовувалися також камінь і дерево.

Щодо мистецтва стародавніх євреїв, то воно виглядало провінційним навіть на фоні не особливо "столичного" мистецтва фінікійців та арамеїв. Найдавніші ізраїльтяни фактично не мали ані своєї архітектури, ані образотворчого мистецтва (майже цілковита відсутність останнього значною мірою була спричинена існуванням табу на зображення ізраїльського бога). Храмове будівництво в єврейській столиці велося руками фінікійських майстрів.

Інша справа — музика, яка стала невід’ємною частиною культурного, громадського та релігійного життя східно середземноморських народів. Звуками "міді дзвінкої", "бубна гудячого", цимбал, гуслів сповнювали ці народи своє дозвілля, супроводжували ритуальні дійства, тішили своїх володарів, причому музика здебільшого супроводжувалася співом і танцями. Виконавська майстерність їхніх музикантів, їхні музичні інструменти мали неабияку популярність у народів усього Середземномор’я, без їхньої участі рідко обходилися весілля, похорони, культові відправи. Пронизливі звуки "сурм із баранячих рогів" кликали євреїв на воєнні подвиги.