Методичнi основи прогнозних рiшень

Позаяк основою для створення етнополiтичної карти свiту є конкретнi прогнознi рiшення, необхiдно визначитися з певним загальним алгоритмом прийняття таких рiшень. Щодо кожної конкретної територiї (такими територiями будемо брати сучаснi держави) цi рiшення повиннi дати вiдповiдi на запитання:

Якi етнодержавнi утворення прогнозуються на цiй територiї на середину XXI столiття, тобто чи залишиться держава єдиним етнодержавним утворенням на її сучаснiй територiї, чи вона роздiлиться, чи об´єднається з iншими; що є етнiчним субстрактом кожного з утворень i, вiдповiдно, яка його орiєнтовна назва?
Де передбачаються межi цих утворень?
Якi населенi пункти, найiмовiрнiше, будуть столицями цих утворень?

Основними пiдставами для прийняття прогнозних рiшень є етнiчнi, культурнi, iсторичнi, економiчнi, природно-географiчнi особливостi територiй i народiв. Для прийняття певного прогнозного рiшення розглядаються:

теперiшня етнiчна ситуацiя в країнi та регiонi;
можливi мiграцiї, що здатнi повпливати на етнiчну ситуацiю;
закономiрностi перiодичних пiднесень-спадiв у рiзних сферах для країн чи регiонiв;
теперiшня полiтична, економiчна та соцiальна ситуацiя та прогноз її розвитку;
об´єктивнi iнтереси населення територiй i рiзних його соцiальних верств, передусiм, елiти.

Конкретнi варiанти розвитку подiй переважно не розглядаємо, оскiльки до певного закономiрного результату можна йти багатьма шляхами, якi прогнозувати значно важче, нiж кiнцевий результат. Конкретнi шляхи вказуємо лише в окремих випадках для iлюстрацiї принципової можливостi певного результату.

Оскільки процеси розвитку етносiв, що є основною пiдставою для прогнозування, в рiзних регiонах вiдбуваються по-рiзному, видiлимо три типи територiй, для яких характернi рiзнi прогнознi тенденцiї.

Тип 1. Територiї, де проживають давно (переважно в середнi вiки) сформованi етноси на своїх iсторичних територiях. Цi етноси мають мову, вираженi особливостi культури та ментальностi. Географiчно це: вся Європа (включно з європейською частиною Росiї); Азiя без Пiвденного Сибiру (за винятком Бурятiї, Туви та Хакасiї), Далекого Сходу, Дагестану, Фiлiпiн i схiдної частини Iндонезiї; Африканський Рiг, Пiвденно-Африканська Республiка та Мадагаскар.

Тип 2. Територiї, в основному населенi малочисельними етносами переважно на своїх iсторичних землях чи етносами, що перебувають у стадiї формування з родоплемiнних утворень. Географiчно це: бiльша частина Африки (крiм пiвночi, крайнього пiвдня та Рогу), Дагестан, Фiлiпiни, схiдна частина Iндонезiї, Hова Гвiнея, Океанiя.

Тип 3. Колонiзованi територiї, на яких корiнне населення переважно асимiльовано, витiснено чи знищено. Географiчно це: Америка, Пiвденний Сибiр (за винятком Бурятiї, Туви й Хакасiї), Далекий Схiд, Пiвнiчна (арабська) Африка, Австралiя i Hова Зеландiя.

Тип 1.
А. Розпад штучних полiетнiчних утворень - для теперiшнiх країн, на територiї яких є корiннi народи, що не мають власної держави, виявляють (чи виявляли в XX столiттi) прагнення до незалежностi чи автономiї, є достатньо чисельними чи територiально виокремленими для формування повноцiнної держави. Етнодержавнi межi формуються на пiдставi адмiнiстративного поділу теперiшнiх етнiчних територiй. З територiй цих одиниць у виняткових випадках виключаються штучно приєднанi територiї iнших тепер недержавних народiв чи штучно приєднанi територiї домiнуючої нацiї, якщо цi територiї для неї iсторичнi й на тепер вона там становить однозначну бiльшiсть. Додатково може бути включено етнiчнi територiї, що є iсторичними, прилягають до основних видiлених i мають достатньо активнi iсторичнi мiста, тiсно пов´язанi з цими територiями, чи такi великi мiста є в основнiй видiленiй територiї.

Б. Приєднання iсторичних частин країн, що були штучно видiленi з етнiчних територiй пiд час здобуття незалежностi країни, i в яких тепер ведеться активна боротьба за приєднання до своїх нацiональних держав. Межi формуються аналогiчно до А.

В. Приєднання iсторичних етнiчних територiй, що входять до складу iмперiй, котрі розпадаються, чи iнших країн з активними джерелами нестабiльностi за вiдсутностi колективних регiональних гарантiй непорушностi кордонiв чи за умови активної боротьби корiнних меншин проти дискримiнацiї. Крiм того (за винятком територiй з дуже потужними етнiчними центрами), приєднуванi територiї мають бути територiально сумiжними з основними державами. Межi формуються аналогiчно до А, проте приєднуються лише тi частини територiї (за адмiнiстративними границями), де існує вiдповiдна етнiчна бiльшiсть, яка в XX столiттi активно виявляла прагнення до возз´єднання. Якщо частина етнiчних територiй вже державного етносу належить iншiй нацiональнiй державi, яка є достатньо стабiльною, здатна забезпечити нормальнi умови розвитку етнiчних меншин i тiсний зв´язок їх з нацiональною державою свого етносу, а також має сильну регiональну систему непорушностi кордонiв, то змiна етнополiтичних меж не передбачається.

Тип 2.
A. Межi етнополiтичних утворень залишаються незмiнними у випадках, коли вони переважно збiгаються з етнiчними межами чи з великими природними роздiлювачами (море, великi рiки й озера, хребти), причому останнє - за умови достатньої етнiчної спорiдненостi вiддiленої частини етносу з оточенням для можливого влиття в єдину нацiю чи за наявностi достатньо великих i активних центрiв для формування окремої нацiї.

Б. В єдине утворення може об´єднуватися група етнiчно спорiднених етносiв, що iсторично не мали власних держав i не мають достатнiх умов для формування повноцiнних незалежних держав (малочисельнiсть, некомпактнiсть, етнокультурна неконсолiдованiсть, повна економiчна залежнiсть вiд сусiдiв, вiдсутнiсть деяких з основних соцiальних верств), територiї яких тiсно пов´язанi географiчно, iсторично, економiчно i мiж якими нема стiйких iсторичних антагонiзмiв. Зокрема, некомпактнiстю може бути розсiянiсть i неприв´язанiсть до певної територiї. В новоутворюванiй державi має бути єдиний великий культурний i економiчний центр тяжiння. Етнополiтичнi межi формуються на пiдставi адмiнiстративних меж (якщо вони переважно збiгаються з етнiчними), географiчних лiнiй роздiлу, iсторичних меж (кордонiв колишнiх держав, якщо вони в основному збiгаються з етнiчними), економiчно-культурно-комунiкацiйних меж зон тяжiння.

В. Достатньо сформованi етноси, якi можуть створити повноцiнну державу, видiляються в окремi утворення, якщо існує хоча б одне активне джерело етнiчної сепарацiї в теперiшнiй державi. В окремi утворення видiляються етноси, якi в минулому вже мали власнi держави чи якi мають достатню соцiальну структуру, однозначно мовно й культурно iдентифiкуються, мають економiчнi та комунiкацiйнi умови, достатнi для функцiонування держави. Межi цих утворень формуються як і у варіанті Б, але з бiльшим акцентуванням етнiчних та iсторичних меж. До цих утворень в окремих випадках можуть приєднуватися малочисельнi спорiдненi неантагонiстичнi етноси, що є недостатньо сформованими чи не мають можливостей сформувати окремi етнодержавнi структури.

Г. Існуючі держави розпадаються, якщо вони не можуть бути консолiдованi в єдину державу вiдповiдно до Б i якщо в них є достатньо активнi центри сепарацiї чи потенцiйнi економiчнi або географiчнi сепарацiйнi пiдстави (природнi багатства, роздiленiсть), чи великi етногенетичнi, культурнi або iсторичнi вiдмiнностi. Розпадаються також теперiшнi держави, з яких видiляються новi держави вiдповiдно до В. Розпадаються й держави з кордонами, що дуже не вiдповiдають етнiчним межам, і в яких є джерела напруженостi чи етнiчнi антагонiзми хоча б середнього рівня. Об´єднуватися можуть етнiчно однаковi частини рiзних держав, що розпадаються (чи етнiчна частина держави, що розпадається, приєднується до рiвноетнiчного державного утворення), якщо в цьому етносi є активний консолiдацiйний рух або мiж частинами немає значних природних меж та приблизно рiвноцiнних культурно-економiчних центрiв, або такi центри взаємно доповнюють одне одного. Етнополiтичнi межi пiд час роздiлення-об´єднання формуються аналогiчно до Б.

Тип 3.
A. Hа окремi етнодержавнi утворення розпадаються великi держави, на територiї яких існують хоча б кiлька великих культурно-економiчно-комунiкацiйних центрiв тяжiння чи окремi частини яких суттєво вiдрiзняються колонiзацiйно-етнiчно чи культурно-iсторично. Вiдповiднi частини стають новими етнодержавними утвореннями. Їхні межi формуються на пiдставi етнiчних та адмiнiстративних меж, меж територiй корiнних етносiв, зон тяжiння, природних географiчних роздiлювачiв, iсторичних меж. Вiдповiдно до цього можуть об´єднуватися й адмiнiстративнi одиницi. Процеси формування нових етнодержавних утворень супроводжуються процесами формування нових етносiв (чи протоетносiв) у цих утвореннях. У формуваннi нових етносiв на колонiзованих територiях найбiльше значення має етнiчний склад колонiзуючого населення, культурнi особливостi корiнного населення та новi культурнi особливості соцiуму, консолiдованого спiльною територiєю, економiчними й iсторичними чинниками. Важливим стимулом для консолiдацiї населення певної територiї та створення на нiй окремого етнополiтичного утворення можуть стати спiльнi соцiально-економiчнi iнтереси, що суперечать iнтересам бiльшостi населення теперiшньої країни. Проте необхiдною умовою цього має бути існування хоча б мiнiмальних етнокультурних пiдстав для вiдокремлення.

Б. Середнi держави можуть розпадатися, якщо немає активного процесу їх консолiдацiї в єдину нацiю та за наявностi умов, аналогiчних до А. Можлива також сепарацiя територiй з переважно корiнними етносами, якщо вони достатньо чисельнi й мають iсторично державнi прецеденти. Досить ймовiрними можуть бути процеси успадкування новими етносами культурно-iсторичних надбань корiнних народiв. Це, з одного боку, призводить до змiцнення таких держав, а з другого - до можливого вiдокремлення територiй з іншою iсторично-культурною основою.

В. Hевеликi держави є достатньо стiйкими стосовно етнотериторiальних змiн. Цi змiни можливi лише за наявностi глибоких етнiчних суперечностей, що перiодично переходять у вiдкритi конфлiкти. Об´єднання невеликих держав малоймовiрне, позаяк за час їх iснування сформувалися власнi владнi елiти, яким зовсім невигiдне таке об´єднання. Крiм того, дедалi бiльше видiляються iсторично-культурнi особливостi населення цих країн, внаслiдок чого виникають i змiцнюються новi етноси. Iнтеграцiйнi процеси активно проявляються в економiчнiй сферi та у формуваннi регiональних полiтичних союзiв, що не зачiпає етнокультурної сфери й не веде до суттєвого обмеження суверенiтету у внутрiшнiх проблемах.

Вказанi закономiрностi не є абсолютними, тому в кожному конкретному випадку враховуватимемо й iншi чинники, що можуть повпливати на етнополiтичнi процеси. Мiграцiї, що можуть впливати на етнiчну ситуацiю (класифiкуємо за причинами):

а) перенаселення i брак ресурсiв;
б) наявнiсть малозаселених територiй з великими ресурсами;
в) традицiйнi мiграцiї Старий Свiт >>> Hовий Свiт;
г) репатрiацiя;
д) соцiально-економiчнi мiграцiї.

Вважатимемо достатньо ймовiрними мiграцiї, зумовленi поєднанням хоча б двох з указаних причин. Пiд час розгляду мiграцiй у зв´язку з перенаселенням розглядається прогнозований стан.

Географiчна конкретизацiя цих типiв міграцій:

а) джерела: Захiдна i Пiвденна Європа (передусiм Iталiя, Велика Британiя, Hiмеччина, Бенiлюкс), Японiя, Центральний Китай, Ява, Бенгалiя, долина Ґанґу, Фiлiппiни; крiм того, джерелами можуть стати неперенаселенi територiї, в яких прогнозується iнтенсивний рiст населення: Середня Азiя, Центральна Європа;
б) кiнцевi територiї: Сибiр, Австралiя, Канада, Пiвденна Америка, Аляска, Гренландiя, Антарктида;
в) Європа > Америка, Австралiя; Азiйське тихоокеанське узбережжя > Америка;
г) кiнцевi територiї: Iзраїль для євреїв; Сибiр для тюркiв;
д) Африка, Азiя > Європа, Америка; проте для такої мiграцiї прогнозуються великi обмеження, крiм того, населення, що мiгрує, не має повної соцiальної структури, воно схильне до асимiляції i в кiнцевих точках переважно втрачає основи етнiчної iдентичностi.

Перiодичнi пiднесення-спади визначаються iндивiдуально для кожної країни чи регiону. Вiдповiдно до них визначає ймовiрностi розширення чи зменшення територiй держав, консолiдацiйних процесiв чи розпаду за час вiд початку до середини столiття. За цими ймовiрностями (називатимемо їх iсторичними ймовiрностями) оцiнюється правдоподiбнiсть виникнення нових етнополiтичних утворень i змiн меж мiж ними.

Вплив теперiшньої полiтичної, економiчної та соцiальної ситуацiї та її прогнозованих змiн, а також об´єктивних iнтересiв населення територiй i рiзних його соцiальних верств на прогнознi рiшення переважно виявляється в тому, що з рiзних можливих варiантiв вибираються тi, якi є найреальнiшими, виходячи з вказаних чинникiв.