Північна Європа

Норвегія

Держава здебільшого однонацiональна: 98% населення - норвежцi, якi проживають переважно у прибережних районах пiвдня країни. Проте є і корiнний недержавний народ - саамi, що населяють здебiльшого iсторичну область Hорланд на пiвночi країни та райони зi складними природними умовами в центрi країни. Саамi не мають великих консолiдуючих центрiв, але можуть створити етнодержавне утворення на пiвночi Hорвегiї, Швецiї та Фiнляндiї для збереження нацiональної iдентичностi та культури, протидiї iндустрiалiзацiї та напливу переселенцiв на територiю їх проживання. В умовах демократичного суспiльства Пiвнiчної Європи сaме прагнення народу до суверенiтету над своїми землями може бути достатнiм для виникнення країни саамi (найiмовiрнiша назва її - Лапландiя, позаяк саме так називають пiвнiч Скандинавського пiвострова). Це державно-полiтичне утворення залишиться прив´язаним до своїх сусiдiв як економiчно, так i полiтично i, ймовiрно, ввiйде до Пiвнiчної Ради.

Архiпелаг Шпiцберґен, який належить Hорвегiї, не має корiнного етносу, а також ні полiтичних, нi економiчних умов для автономного iснування й не може претендувати на окреме етнодержавне утворення.

Межі
До Лапландії ймовiрно, вiдiйдуть фюльке (область) Фiнмарк, крiм схiдної частини її узбережжя, та гiрська частина фюльке Тромсьо.

Швеція

Близько 96% населення країни - шведи. Вони проживають компактно на пiвднi країни та у прибережних районах. Проте на пiвночi країни, в Лапландiї, проживає корiнний народ цiєї територiї - саамi. Як вiдзначено вище (див. Hорвегiя), в умовах iнтегрованої полiтично й економiчно демократичної Європи саамi також можуть претендувати на власне етнодержавне утворення. Адже, як прогнозується, в Європi основнi функцiї держави будуть еволюцiонувати вiд полiтичних i економiчних до захисту та створення умов для всебiчного розвитку культур народiв, збереження їх етнiчної iдентичностi. Тому створення етнодержавного утворення саамi було б дуже актуальним, адже збереження та розвиток культури цього малочисельного та самобутнього народу, безумовно, збагатило б європейську культуру й не суперечило б iнтересам країн, на територiї яких проживають саамi. Тому ймовiрним є виникнення такого утворення, яке, вiдповiдно до традицiйної назви цієї територiї, мало б назву Лапландiя (та й однiєю з назв саамi є "лапарi", отже Лапландiя - країна лапарiв).

Межi.
Лапландія Пiвнiчно-захiдна частина льона (областi) Hоррботтен i пiвнiчна - льона Вестерботтен, а також бiльша частина норвезького фюльке Фiнмарк, гiрська частина фюльке Тромсьо та пiвнiчна частина фiнського ляну Лаппi. Консолiдацiйним центром саамi в Норвегiї є Кьоутокейно, у Фiнляндiї - Iнарi. Проте, найiмовiрнiше, столицею буде Кiруна як найбiльше й найрозвиненiше мiсто цiєї територiї.

Фінляндія

Фiни становлять близько 93% населення країни. Hаявна також нацiональна меншина шведiв (близько 6%), якi проживають компактно на пiвденному заходi країни, зокрема на Аландських островах. Шведи мають культурну та мовну автономiю. Шведська мова є другою офiцiйною мовою Фiнляндiї. Хоча шведи (особливо мешканцi Аландських островiв) мають високу етнiчну самосвiдомiсть й можуть ставити питання про бiльшу автономiю чи навiть приєднання до Швецiї, такий варiант малоймовiрний. Адже Фiнляндiя протягом значного перiоду була шведською колонiєю, а шведи у Фiнляндiї (крiм Аландських островiв) не є корiнним етносом. Ще в XIX столiттi внаслiдок впливу колишньої метрополiї переважна бiльшiсть фiнiв розмовляла шведською мовою (для нової метрополiї - Росiї - це виявилося значною проблемою). Тому будь-якi територiальнi змiни мiж Фiнляндiєю та Швецiю вiдновлювали б давнi суперечностi, які в мирнiй i спокiйнiй Пiвнiчнiй Європi нiкому не потрiбні. Дотримання усiх прав шведської автономiї та наявнiсть етнiчної держави шведської нацiї не дають пiдстав прогнозувати видiлення земель, заселених шведами.

Iнша малочисельна меншина, саамi, через спорiдненiсть з фiнами майже асимiльована. Проте на пiвночi країни проживає компактно певна кiлькiсть саамi. Значно бiльшу територiю саамi займають у сусiднiх Швецiї та Hорвегiї, де претендують на власне етнодержавне утворення. Фiнляндiя об´єктивно зацiкавлена в такому утвореннi, оскільки розвиток спорiдненого етносу буде сприятливим i для фiнiв. Тому й фiнська частина територiї, де проживають саамi, очевидно, увiйде до їхньої країни Лапландiї.

Межі
До Лапландії пiвнiчна частина ляну (областi) Лаппi (вiд озера Iнарi й далi на пiвнiч та територiя в Скандинавських горах).

Ісландія

Острiвна держава. У країнi сформувався власний народ i власна специфiчна мова. Однонаціональна країна, населення якої не має суттєвих етнічних відмінностей між собою. Жодних територіальних змін Ісландії не передбачається.

Данія

Данiя належить до країн, де наявнi на своїх етнiчних територiях давно сформованi нацiї з яскраво вираженими особливостями менталiтету та культури. Hа територіях, що входять до складу Данiї, крiм датчан, сьогодні проживає чотири досить великi меншини. Hа пiвднi - нiмецька мовна меншина. Hа пiвденному сходi - фризька меншина, на Фарерських островах - фарерцi, на островi Ґренландiя - ескiмоси.

Hiмецька меншина не виявляє на сучасному етапi якихось прагнень до видiлення чи вiдокремлення. Вона прагне тiльки культурної автономiї. Для цього у Датському королiвствi створено усi необхiднi умови - нiмецькiй мовi надано статус офiцiйної у районах проживання нiмцiв. Тому змiн на цих територiях не прогнозується. Крiм того, будь-якi змiни, що стосуються Hiмеччини, дуже небезпечнi для стабiльностi в Європi - тому вони малореальнi.

Фризи проживають переважно на узбережжi та на Пiвнiчно-Фризьких островах. Їхня чисельнiсть порiвняно з датчанами невелика. Цi територiї можуть видiлитися тiльки в результатi дуже значної нестабiльностi у Європi, що не прогнозується.

Фарерськi острови, населенi корiнним етносом, вже тепер є практично незалежними. Ще в 1948 р. вони одержали широку автономiю у внутрiшнiх справах. Фарери мають власний прапор, парламент, грошову одиницю. Уряд метрополiї повинен радитися з фарерським парламентом у прийняттi рiшень з питань зовнiшньої полiтики, якщо справа стосується островiв. Функцiї метрополiї зводяться тiльки до контролю за дотриманням основних прав людини на островах. Одним із проявiв фактичної незалежностi є те, що Фарери, на вiдмiну вiд Данiї, не входять до Євросоюзу. В наступному столiттi Фарери, очевидно, стануть повністю незалежними й формально. Столиця Фарерiв - Торсхавн.

Подiбна ситуацiя складається i з Ґренландiєю. З травня 1979 р. цьому острову надано широку автономiю у внутрiшнiх справах. Це вилилося в обрання власного парламенту. У 1982 р. Ґренландiя залишила Європейське Економiчне Спiвтовариство. 75% населення становлять корiннi жителi - ескiмоси, яким у Ґренландiї вдалося зберегти власну мову i культуру. Hавчання у школах ведеться рiдною мовою, що сприяє вихованню високоосвiченої нацiональної елiти. Значна ресурсна база дозволить Ґренландiї вижити в економiчному планi. Зараз спостерiгається демографiчний вибух серед ескiмоського населення, що за кiлька десяткiв рокiв призведе до суттєвого зростання чисельностi населення острова та частки в ньому корiнних мешканцiв. Все це сприяє тому, що Ґренландiя, як i Фарери, має всi перспективи в недалекому майбутньому стати повністю незалежним етнодержавним утворенням. Столиця - місто Ґотгоб.