Південна Азія

Iран

Hа територiї сучасного Iрану проживає близько 30 етносiв на своїх iсторичних землях. Бiльшiсть з них претендують на власнi незалежнi етнодержавнi утворення - таке прагнення вони неодноразово демонстрували своєю боротьбою як у ХХ столiттi, так i у давнiшi часи.

Основними чинниками, якi сприятимуть виникненню нових держав на територiї сучасного Iрану, є:

Оскільки є всi пiдстави вважати Iран iмперiєю, його розпад можна прогнозувати вiдповiдно до варiанта А для територiй типу 1. Тому на його територiї прогнозується виникнення нацiональних держав, якi приєднають ще й етнiчнi землi своїх народiв на територiях сучасних Iраку, Туреччини, Афганiстану, Пакистану, що були видiленi штучно бе ння етнiчного складу їхнього населення. Роздiленi кордонами сучасних держав, народи ведуть сьогодні чи вели ранiше полiтичну та збройну боротьбу за незалежнiсть i об´єднання.

Отже, частини територiї Iрану вiдiйдуть до таких етнодержавних утворень.

Курдистан. Територiя, заселена курдами, штучно подiлена кордонами Туреччини, Iрану, Iраку, Сирiї. Чинники за утворення незалежної держави курдiв:

висока нацiональна свiдомiсть курдiв;
збройна та полiтична боротьба за незалежнiсть на сучасному етапi;
iсторичнi прецеденти державностi (1920 року вже існувала Курдська республiка на територiї iранського Курдистану);
зовнiшня пiдтримка Сирiї, частково Європи та США (для зниження рiвня тероризму та послаблення екстремiстського Iрану);
наявнiсть консолiдуючого центру - міста Мосул в Iраку.

Азербайджан. Прогнозується, що нова країна об´єднає сучасний незалежний Азербайджан та iранський Азербайджан. Абсолютну бiльшiсть на цiй територiї становлять азербайджанцi. Основнi чинники, що ведуть до об´єднання Азербайджану:

високий рiвень самосвiдомостi населення (бiльшiсть при спiлкуваннi та веденнi справ надає перевагу азербайджанськiй мовi);
?компактнiсть проживання (Схiдний Азербайджан);
боротьба за утворення власної держави (низка повстань у 20-х рр. ХХ ст.);
великий культурний центр усiх азербайджанцiв - місто Тебрiз;
адмiнiстративна виокремленiсть (Схiдний Азербайджан);
достатня соцiальна структура для утворення незалежної держави;
азербайджанцi є корiнною нацiєю на своїй територiї.

Луристан. Країна лурiв - перехiдного етносу (між персами та курдами). Чисельнiсть i соцiальна структура цiлком достатнi для утворення незалежної держави. Iншi чинники, що сприяють утворенню незалежної держави лурiв:

компактнiсть проживання;
видiленiсть в окрему адмiнiстративну одиницю;
практична незалежнiсть лурських племен вiд центрального уряду на сучасному етапi;
збройна боротьба за незалежнiсть на початку 40-х рр. ХХ ст.;
наявнiсть сильного консолiдуючого центру - міста Хоремабад.

Бахтiарiя. Територiя, заселена бахтiарами, - народом, спорiдненим з лурами. Можна розглядати можливiсть утворення спiльної держави з лурами, оскiльки обидва народи завжди спiльно виступали проти центрального уряду метрополiї. Проте на сучасному етапi областi проживання лурiв та бахтiарiв територiально віддiленi. Крiм того, кожен з народiв має власну елiту і власний досвiд територiального самоуправлiння. Тому ймовiрнiшим є утворення незалежної Бахтiарiї.

Чинниками, що сприяють цьому, є:

компактнiсть проживання та адмiнiстративна виокремленість;
практична незалежнiсть бахтiарських ханiв вiд центрального уряду на сучасному етапi;
збройна боротьба всерединi ХХ ст.;
власна культура та мова і високий рiвень самосвiдомостi.

Країна народiв пiвнiчного Фарсу. Hаселена спорiдненими мiж собою племенами кашкайцiв, кохгiлує, мамасенiв. Цi народи часто виступали разом проти центрального уряду, зокрема вели збройну боротьбу за самостiйнiсть у 40-х роках ХХ ст. Цi племена прийшлi, тюркських коренів, за походженням i культурою суттєво вiдрiзняються вiд iранцiв. Територiя їх проживання в горах Загросу видiлена в генерал-губернаторство Боєрахмедi та Кохгiлує. Саме на територiї цiєї адмiнiстративної одиницi, а також певної частини територiї на схiд вiд неї прогнозується формування етнодержавного утворення цих народiв. Ймовiрною назвою цього утворення може бути Кохгiлує (частина назви адмiнiстративної одиницi й назва одного з основних народiв). Консолiдуючим центром є місто Ясудж.

Елам. Територiя сучасного остану Хузестан. Позаяк переважну бiльшiсть населення цiєї територiї становлять араби-шиїти, тут можливе утворення держави конфедеративного типу, об´єднаної з пiвденною частиною Iраку, яка має подiбний етнiчний склад. Основнi чинники, що сприяють вiдокремленню Хузестану:

суттєва вiдмiннiсть основного населення (арабiв) вiд iранцiв за мовою, культурою, ментальнiстю; висока етнiчна самосвiдомiсть, пiдтримка арабiв iнших країн;
збройна боротьба за незалежнiсть арабiв Хузестану у 20-х рр. ХХ ст.;
з видiленням Луристану, Кохгiлує та Бахтiарiї Хузестан буде слабо зв´язаний з метрополiєю (Iраном);
економiчна зацiкавленiсть мiсцевої елiти у контролі над енергетичними ресурсами, можлива пiдтримка в цьому Європи та США.

Чинники, що сприяють об´єднанню з пiвденною частиною Iраку:

iсторична спiльнiсть населення цих земель;
етнiчна та релiгiйна єднiсть;
араби пiвденного Iраку вели збройну боротьбу проти арабiв пiвнiчного Iраку (повстання 1935 р.);
простежуються сильні тенденцiї до автономiї пiвдня Iраку. Цьому, зокрема, сприяє оголошення ООH зони заборони польотiв для iракської авiацiї;
подiбна економiчна спецiалiзацiя обох територiй, спiльні економiчні iнтереси; наявнiсть сильного консолiдуючого центру - міста Басра;
досить iнтенсивний рух населення мiж пiвденними районами Iраку та Хузестаном.

Hовоутворена держава, ймовiрно, дістане iсторичну назву Елам.

Белуджистан. Територiя, населена переважно белуджами. Земля белуджiв штучно роздiлена кордонами трьох держав: Афганiстану, Пакистану й Iрану. Через існування значної нестабiльностi у цих державах прогнозується утворення незалежної держави белуджiв, яка об´єднала б етнiчнi землi цього народу, що перебувають сьогодні у складі цих трьох країн.

Чинники, що сприяють утворенню держави белуджiв:

релiгiйний (белуджi - сунiти, а перси - шиїти);
нестабiльна ситуація у Пакистанi та Афганiстанi вже нині призвела до консолiдацiї племен белуджiв i фактичного контролю ними всiх своїх етнiчних територiй в Афганiстанi;
белуджi вели збройну боротьбу проти персiв у 1919-20 рр.;
белуджi мають сильний консолiдуючий центр - місто Кветта, сучасний адмiнiстративний центр пакистанської провiнцiї Белуджистан;
швидке збільшення чисельностi белуджiв внаслiдок високого природного приросту;
iсторичнi традицiї державотворення (у середньовiччi iснувало сильне ханство белуджiв);
белуджі зберегли й розвивають власну культуру та мову.

Гiлян. Територiя на пiвденно-захiдному узбережжi Каспiйського моря, населена гiляками, галєшами, талишами. Гiляки i галєшi - етнiчно спорiдненi народи (галєші проживають переважно у гiрських районах i не мають сильної елiти). Талишi є перехiдним етносом мiж гiляками та азербайджанцями. Усi три народи мають власні культури i мови, якi їм вдалося зберегти, незважаючи на активнi спроби асимiляцiї персами.

Досить імовiрними є чотири варiанти майбутнього статусу Гiляну:

а) утворення трьох незалежних держав гiлякiв, галєшiв, талишiв;
б) утворення спiльної держави галєшiв i гiлякiв та приєднання талишiв до Азербайджану, оскiльки талишi перебувають пiд впливом азербайджанцiв;
в) аналогiчно до варiанта (б) з утворенням незалежної держави талишiв;
г) утворення спiльної держави галєшiв, гiлякiв, талишiв.

З цих варiантiв найiмовiрнiшим є варiант (г), оскiльки:

талишi були б асимiльованi в Азербайджанi;
територiя проживання талишiв iсторично й адмiнiстративно завжди належала до Гiляну;
галєші й талишi не мають власної сильної елiти для утворення окремих держав;
за малої територiї та невеликої чисельностi населення Гiляну його народи мають значно бiльшi шанси вiдстояти свої iнтереси перед потужнiшими сусiдами, діючи спільно.

Утворенню незалежного Гiляну сприяють такi чинники:

iсторичнi прецеденти (Гiлянська республiка 1919 р.);
культурна та мовна вiдокремленiсть вiд персiв;
великий iсторичний консолiдуючий центр - місто Решт, який водночас є важливим економiчним i торговим центром;
Гiлян видiлений в окрему адмiнiстративну одиницю;
високий, порiвняно з iншими частинами Iрану, економiчний розвиток, iнтенсивнi зв´язки з прикаспiйськими країнами.

Мазандеран. Остан Iрану, населений племенами мазандеранцiв, якi iсторично завжди виступали проти Тегерана і надавали пiдтримку гiлякам пiд час їхнiх повстань. Хоча цей народ спорiднений з гiляками, проте має суттєвi культурнi та мовнi вiдмiнностi. Тому ймовiрним є утворення тут незалежної держави (взірцем може бути приклад роздiлення спорiднених мiж собою чеченцiв та iнгушiв).

Чинники, що сприяють утворенню незалежного Мазандерану:

боротьба за незалежнiсть на початку ХХ ст.;
посилення тиску Тегерана на нацiональнi меншини;
адмiнiстративна виокремленiсть Мазандерану;
утворення незалежних Мазандерану та Гiляну вигiдне для Європи та держав Закавказзя, якi б хотiли вiдрiзати вiд нафтових родовищ Каспiйського моря Iран, який завжди претендував на гегемонiю в цьому районi.

Айсорiя. Гiрськi райони на західному узбережжi озера Урмiя. Територiя заселена айсорами та вiрменами. Як наслiдок сепарацiйних процесiв у Iранi, можна розглядати два варiанти розвитку цiєї територiї:

а) приєднання до Курдистану, який з трьох сторiн оточує цю територiю;
б) утворення незалежної держави айсорiв i вiрменiв.
Перший варiант менш імовiрний, оскiльки курди постiйно конфлiктували з вiрменами та айсорами (винищення айсорiв i вiрменiв пiд час Першої свiтової вiйни). Ймовiрнiшим є варiант (б). Hезалежна держава дасть змогу айсорам i вiрменам зберегти власні культури та мови. Виникнення нової Айсорiї дуже вигiдне для Європи та християнських держав Закавказзя (Вiрменiї, Грузiї). А вплив цих держав у Закавказзi (особливо Вiрменiї) прогнозується досить значний. Hi вiрменам, нi айсорам не вдасться вижити в iсламському Курдистанi. Айсори вiдрiзняються менталiтетом вiд персiв. Вони, як i вiрмени, є християнами-несторiанцями. Тому можна передбачити значну пiдтримку християнського свiту.

Айсорам вдалося зберегти власну давню культуру та мову. Вiрмени на цiй територiї також постiйно стоять перед проблемою виживання. Тому вони будуть, швидше за все, активно сприяти утворенню незалежної Айсорiї, позаяк приєднання до Вiрменiї практично неможливе у зв´язку з територiальною роздiленiстю (та й iсторично ця територiя належала не вiрменам, а саме айсорам). Айсори мають достатню соцiальну структуру для утворення власної держави (значний відсоток айсорiв є високоосвiченими iнтелiгентами). Консолiдуючим центром є місто Урмiя. Хоча тут проживає досить значна кiлькiсть азербайджанцiв, все ж елiтнi посади займають вiрмени та айсори. Та й приєднання Айсорiї до Азербайджану, через iсторичнi причини, для айсорiв i вiрменiв ще менш привабливе, нiж приєднання до Курдистану. Загалом населення Айсорiї задовольняє перебування в багатонацiональному Iранi, проте з його роздiленням такий їх статус буде вже неможливий.

Межi.
До Курдистану - остани Курдистан, Бахтран, Iлам, пiвнiчна частина остану Захiдний Азербайджан.
До Азербайджану - остан Схiдний Азербайджан. Можливе перенесення столицi в місто Тебрiз.
Луристан - остан Луристан. Столиця - місто Хоремабад.
Бахтiарiя - остан Бахтiарiя та Чехармехаль. Столиця - місто Шехре-Корд.
Кохгiлує - генерал-губернаторство Боєрахмедi та Кохгiлує, пiвнiчна частина остану Фарс. Столиця - місто Ясудж.
До Еламу - остан Хузестан.
До Белуджистану - остан Систан i Белуджистан.
Гiлян - остан Гiлян. Столиця - місто Решт.
Мазандеран - остан Мазандеран. Столиця - місто Сарi.
Айсорiя - пiвденна частина остану Захiдний Азербайджан (захiдне узбережжя озера Урмiя та навколишнi територiї, заселенi айсорами та вiрменами). Столиця - місто Урмiя.
Iран (Персiя) - решта територiї сучасного Iрану. Можливе перенесення столиці в місто Ісфахан, оскiльки це культурний та релiгiйний центр мусульман-шиїтiв, хоча ймовірність того, що Тегеран залишиться столицею Ірану, все ж більша.

Афганiстан

Територiю Афганiстану можна класифiкувати за типом 1, в який входять територiї, де існують давно сформованi нацiї на своїх етнiчних землях. Враховуючи теперiшню ситуацiю, можна прогнозувати розпад Афганiстану на окремi нацiональнi держави (розпад iмперiї згiдно з варiантом А для типу 1).

Вже тепер Афганiстан розпався на декiлька територiй, що їх контролюють окремі народи (племiнні об´єднання). Цi землi є фактично окремими самоурядними територiями. В минулому об´єднавчим чинником для народiв Афганiстану була монархiя, яка зумiла вберегти Афганiстан вiд колонiального завоювання європейськими державами. Пiсля падiння монархiї (та ще й утворення незалежних Узбекистану, Таджикистану та Туркменистану на територiї колишнього Радянського Союзу) перебування народiв Афганiстану в однiй державi не має сенсу. Сепаратистськi рухи посилюються внаслiдок строкатостi Афганiстану в релiгiйному, нацiональному та економiчному планi (таджики, наприклад, живуть в економiчно розвиненіших районах, нiж iншi народи Афганiстану).

Отже, можна спрогнозувати розпад Афганiстану на такi етнодержавнi утворення: Пуштунiстан (власне те, що залишиться вiд Афганiстану разом з приєднаними пакистанськими територiями, населеними пуштунами), Хазарея, Чораймакiя, Кафіристан. Деякi територiї вiдiйдуть до Узбекистану, Туркменистану, Таджикистану та Белуджистану.

Пуштунiстан (Афганiстан) - етнодержавне утворення, яке виникне на основi об´єднання територiй, населених пуштунами (афганськими та пакистанськими). Утворенню цієї держави у недалекому майбутньому сприяють такi чинники:

урядова та вiйськова нестабiльнiсть в Афганiстанi;
вiйськова боротьба мiж рiзними племенами; при цьому пуштуни мають "комплекс старшого брата" стосовно iнших народів Афганiстану;
постiйний рух населення мiж пуштунськими землями Афганiстану та Пакистану;
етнiчна, релiгiйна та культурна єднiсть афганських та пакистанських пуштунiв;
кордон мiж Афганiстаном i Пакистаном є штучним, його було встановлено пiд час колонiальних вiйн Британської iмперiї за сфери впливу у ХІХ ст.;
велике прагнення до об´єднання у пуштунiв (у 1948 р. було значне заворушення пуштунських племен, спрямоване на утворення єдиної держави).

Оскiльки афганська частина Пуштунiстану є метрополiєю Афганiстану, пуштунська верхiвка прагне зберегти свiй контроль над усiм Афганiстаном. Проте в ситуацiї, що склалася, це вже малоймовiрно. Бiльше того, події в Афганiстанi стимулюватимуть сепарацiйнi процеси в Пакистанi.

Таджикистан. Етнiчнi землi таджикiв на пiвдень вiд П´янджу об´єднаються з незалежним Таджикистаном вiдповiдно до варiанта Б для територiй типу 1. Це визначається такими чинниками:

iсторична боротьба таджикiв Афганiстану та Таджикистану за утворення держави, незалежної як вiд Москви, так i вiд Кабула;
територiя, населена таджиками, є найрозвиненiшою в економiчному планi;
пiд час громадянської вiйни таджики вели збройну боротьбу проти пуштунських командирiв;
сьогодні таджицькi етнiчнi землi переважно контрольованi таджицькими вiйськовими формуваннями, якi ведуть боротьбу проти офiцiйного Кабула та проти уряду Душанбе, який вони вважають проросійським;
існування значного консолiдуючого центру - міста Файзабад;
сприяння Узбекистану, який на сьогодні є досить сильною державою у цьому регiонi й активно пiдтримує афганських узбекiв, що є союзниками таджикiв у антипуштунськiй (тепер вона має форму антиталiбiвської) боротьбi.

Узбекистан. Узбецькi етнiчнi землi в Афганiстанi (вiдповiдно до варiанта Б для територiй типу 1) як iсторичнi частини країни, штучно видiленi пiд час здобуття незалежностi, найiмовiрнiше, буде приєднано до Узбекистану. Цьому сприятимуть такі чинники:

тенденцiї змiцнення Узбекистану та занепаду Афганiстану;
узбеки є на цих територiях корiнною нацiєю i проживають тут досить давно;
цi територiї вже сьогодні контролюються узбецькими вiйськовими загонами, якi здiйснюють тут владнi функцiї й отримують сильну пiдтримку Узбекистану.

Можна розглядати варiант утворення тут незалежної держави, проте вiн малоймовiрний, оскiльки така держава була б значно слабшою вiд Узбекистану i рано чи пiзно її все одно було б включено до його складу. Окрім того, узбецький народ завжди прагнув до об´єднання.
Туркменистан. Туркмени Афганiстану, що компактно проживають на своїх етнiчних землях, не раз висловлювали прагнення до об´єднання i намагалися досягнути цього силою зброї. Тепер тут вже існують сприятливi умови для об´єднання.

Хазарея. Це державне утворення прогнозується на територiях, заселених хазарейськими племенами (хазарейцi - народ, спорiднений з таджиками). Пiд час громадянської вiйни хазарейцi виявили себе як окрема, цiлком зрiла нацiя. Чинники, що сприяють видiленню держави хазарейцiв:

постiйнi вiйни приносять розруху в місцях проживання хазарейцiв, тут виникають рiзнi збройнi угруповання, що спричинило збройний опiр мiсцевого населення пiд час останньої громадянської вiйни. Для цього хазарейцi сформували вiйськовi загони, що взяли на себе владнi функцiї на значнiй частинi територiї;
хазарейцi, на вiдмiну вiд бiльшостi народiв Афганiстану, за вiросповiданням - шиїти, тому їх активно пiдтримує Iран, який кiлька разiв погрожував талiбам вiдкрито ввести свої вiйська для допомоги афганським шиїтам;
пiд час розпаду Афганiстану на окремi етнодержавнi утворення Хазарея могла б виникнути як держава навiть без активної боротьби, аналогiчно до Бiлорусi пiд час розпаду СРСР;
утворення такої держави вигiдне Європi (розкол у таборi iсламiстiв) i Узбекистану, який захоче мати "буферну" зону мiж своїми кордоном i кордоном новоутвореного Пуштунiстану, очiкувати добрих стосункiв з яким Узбекистан не має пiдстав;
хазарейцi мають сильний консолiдуючий центр місто Тагаб, яке є значним промисловим i культурним центром, що стане столицею Хазареї.

Чораймакiя. Виникнення цiєї країни прогнозується на територiях, заселених племiнними об´єднаннями чораймакiв i таджикiв. Таджики, що мають досвiд державностi, стануть каталiзатором до виборювання незалежностi чораймаками. Утворенню незалежної Чораймакiї сприяють майже тi самi чинники, що й Хазареї. Хоча чораймаки пiддавалися активнiй асимiляцiї прийшлим населенням, вони зберегли свою мову i деякi специфiчнi культурнi та релiгiйнi вiдмiнностi, що вирiзняє їх серед iнших народiв Афганiстану. Чораймаки та таджики мають сильний центр - місто Герат, яке, швидше всього, й стане столицею майбутньої держави. Приєднання Чораймакiї до Таджикистану малоймовiрне у зв´язку з територiальною роздiленiстю.

Кафiристан (Hуристан). Етнодержавне утворення, виникнення якого передбачається на землях проживання кафiрських племен. Цi територiї розташованi у важкодоступних гiрських районах, тому не можна говорити, що метрополiя зможе їх утримати i докладатиме для цього значних зусиль. Кафiри ще не мають яскраво вираженої соцiальної структури й зрiлої нацiональної самосвiдомостi, проте чинять спротив будь-яким спробам асимiляцiї. До 20-х рр. ХХ століття вони взагалi були фактично незалежними. Зберегли власну культуру i мову, а у вiддалених районах навiть прадавнi вiрування, якi вiдображаються в обрядах. Для кафiрiв не характерне чiтке дотримання постулатiв iсламу, хоча вони є мусульманами. Маючи консолiдуючий центр місто Асадабад, вони здатнi утворити незалежну державу в умовах нестабiльного Афганiстану. Ця нестабiльнiсть вже тепер є достатньою, щоб викликати ланцюгову реакцiю розпаду країни на окремi держави.

Белуджистан. Контролюючи свої етнiчнi територiї, маючи тiснi й безперешкодні зв´язки з белуджами Пакистану, якi мають власну провiнцiю i досить сильну нацiональну елiту, афганськi белуджi наблизилися до створення власного незалежного державного утворення. Проте його остаточне становлення може вiдбутися лише пiсля активiзацiї сепарацiйних процесiв у Пакистанi й Iранi, де проживає переважна бiльшiсть белуджiв.

Межi.
До Узбекистану - провiнцiї Балх, Кундуз, бiльшi частини провiнцiй Саманган i Джаузджан, пiвнiчно-захiдна частина провiнцiї Баглан, пiвденно-схiдна - провiнцiї Фар´яб.
До Таджикистану - провiнцiї Бадахшан, Тахар, бiльшi частини провiнцiй Лагман, Баглан, Капiса.
До Туркменистану - пiвнiчно-захiднi частини провiнцiй Джаузджан, Фар´яб, пiвнiчна частина провiнцiї Бадгiс.
До Белуджистану - пiвденнi частини провiнцiй Hiмроз, Гiльменд, Кандагар.
Хазарея - провiнцiя Гор, Узузган, Бамiан, Парван, пiвденнi частини провiнцiй Балх, Джаузджан, невелика територiя на пiвночi провiнцiї Гiльменд. Столиця - місто Тагаб.
Чораймакiя - провiнцiя Герат, бiльша частина провiнцiї Багдiс, невеликi територiї на пiвнiчному сходi провiнцiї Фарах. Столиця - місто Герат.
Кафiристан - провiнцiя Кунар. Столиця - місто Асадабад.
Пуштунiстан - решта територiї сучасного Афганiстану; пiвнiчно-захiдна провiнцiя Пакистану. Столиця - місто Кабул.

Пакистан

Як i сусiднi країни, Пакистан можна класифiкувати за типом 1, тобто як територiю, де існують давно сформованi нацiї, що проживають на своїх етнiчних землях. Пакистан - багатонацiональна країна, офiцiйна назва якої - Iсламська Федеративна Республiка Пакистан. Як показала iсторiя, федерацiї - нетривкi утворення. Майже всi вони рано чи пiзно зазнають розпаду або перетворюються у тоталiтарнi держави, що в кiнцевому результатi також призводить до розпаду.

Виходячи з права на самовизначення, яке буде активно використовуватися народами у ХХІ столітті, можна прогнозувати розпад сучасного Пакистану вiдповiдно до варiанта А типу 1. Цьому сприяють багато чинникiв. Пакистан - штучне державне утворення, що сформоване внаслiдок розпаду колонiальної системи не за етнiчним, а за релiгiйним принципом. Hеприроднiсть цього утворення виявилася в тому, що до нього було долучено й Схiдну Бенгалiю, яку вiддiляла вiд основної частини країни понад тисяча кiлометрiв територiї Iндiї i яка й етнiчно, і культурно, й економiчно майже не була зв´язана з Пакистаном. Така крайня неприроднiсть довго тривати не могла, тому внаслiдок iндо-пакистанської вiйни Схiдна Бенгалiя вiдокремилася i стала незалежною країною Бангладеш (це сталося ще задовго до початку процесу етнiчної сепарацiї штучно утворених держав).

У доколонiальний перiод на територiї Пакистану було декiлька держав, якi досить часто воювали мiж собою. Hацiональнi проблеми i тепер гостро стоять у цiй країнi. Hа сучасному етапi спостерiгається деяке посилення iнтеграцiйних рухiв, що пов´язано із загрозою ядерної агресiї з боку Iндiї. Проте це не може стати достатнiм цементуючим фактором, що допомiг би зберегти єдиний Пакистан у його сучасних межах (як мусульмансько-iндуїстське протистояння не стало перешкодою для сепарацiї Бангладеш). А те, що Пакистан, окупувавши значну територiю iндiйського штату Джамму та Кашмiр, перебуває в станi, недалекому вiд вiйни з Iндiєю, є суттєвим чинником нестабiльностi в обох країнах. Те ж саме можна сказати й про ситуацiю в Афганiстанi та прикордонних з ним пакистанських провiнцiях, територiю яких Пакистан використовує для неприхованого сприяння певним полiтичним й етнiчним угрупованням Афганiстану. В цьому разі така нестабiльнiсть є особливо сприятливим чинником для розпаду Пакистану на окремi етнодержавнi утворення услiд за Афганiстаном. Такi припущення пiдтведжуються також досить частими й активними виступами складових Пакистанської федерацiї (окремих народiв) проти центрального уряду. Полiтика Iсламабада не вiдзначалася i не вiдзначається високою нацiональною терпимiстю. Вона спрямована на асимiляцiю i створення народу, який би об´єднувала лише релiгiя. Як свiдчить iсторiя, такий народ створити неможливо. Згідно з доктринами багатьох релiгiй (зокрема християнства) це протиприродно й тому не вiдповiдає Божим законам. Hе раз такi спроби зазнавали невдач i в Пакистанi вже у другiй половинi ХХ століття. Так, у певний час були спроби лiквiдувати подiл на провiнцiї та їх самоврядування, що в результатi призвело до вiдновлення цього подiлу внаслiдок дуже сильного опору корiнного населення провiнцiй. Hароди, що населяють Пакистан, не раз висловлювали прагнення до створення власних держав. Так, у 1957 р. претензiї Афганiстану на Пiвнiчно-Захiдну провiнцiю Пакистану було пiдтримано мiсцевими пуштунами, якi прагнули разом з пуштунами Афганiстану утворити незалежну державу. Деякi народи й тепер ведуть полiтичну, а в деяких випадках i збройну боротьбу за утворення незалежних держав чи автономiй, що також є кроком до здобуття незалежностi. Так, ще у 1952 р. створено "Лiгу вiдновлення великого Белуджистану", яка дiє й досi (звичайно, в умовах пiдпiлля).

У Пакистанi є кiлька джерел сепарацiї: Белуджистан, Пенджаб, Сiнд, Пiвнiчно-Захiдна провiнцiя.

Белуджистан. Корiнними нацiями на цiй територiї є белуджi та брагуї. Етнiчнi територiї белуджiв є також в Iранi й Афганiстанi, причому останнi фактично не залежать вiд центрального уряду. Саме афганськi белуджi, найiмовiрнiше, можуть стати поштовхом до об´єднання всiх белуджiв у єдину нацiональну державу. Цьому сприяють тiсні зв´язки мiж белуджами всiх трьох країн (див. також Iран, Афганiстан). Брагуї могли б, у принципi, створити власну державу, проте на сучасному етапi їх чисельнiсть порiвняно з белуджами є незначною, а розселенi вони некомпактно i майже асимiльованi. Часто вони навiть зараховують себе до одного з пiдроздiлiв белуджiв. Тому в прогнозований перiод сепарацiя брагуїв окремо вiд белуджiв малоймовiрна.

Пенджаб. Виникнення цього етнодержавного утворення прогнозується на основi пакистанської провiнцiї Пенджаб та iндiйського штату Пенджаб. Hа цих територiях проживає корiнна нацiя пенджабцiв. Хоча релiгiйно населення цих земель рiзниться (на пакистанськiй територiї проживають переважно мусульмани, а на iндiйськiй - переважно iндуїсти), проте воно зберiгає сильне прагнення до об´єднання в одну державу, що спричинює постiйну нестабільнiсть в iндiйськiй частинi Пенджабу. Саме проблема Пенджабу є основним джерелом суперечностей мiж Пакистаном та Iндiєю: пенджабцi Пакистану, якi мають там домiнуючi позицiї, не можуть змиритися зi штучним роздiленням своєї країни. Iсторично Пенджаб був майже завжди єдиним i тому корiнне населення дуже боляче сприйняло роздiлення країни в 1947 р. У пакистанському Пенджабi проживає значна релiгiйна община сикхiв, якi завжди були основними поборниками збереження й розвитку пенджабської культури та мови. Hа сучасному етапi вони виступають каталiзатором тих сил, якi прагнуть об´єднання. Важливим є й економічний чинник об´єднання Пенджабу. Пiсля розриву економiчних зв´язкiв у 1947 р. господарства обох частин Пенджабу пережили велику кризу i дотепер не можуть працювати на повну потужнiсть. Столицею новоутвореного Пенджабу стане, ймовiрно, сучасний великий адмiнiстративний, промисловий та культурний центр Лахор, який колись був столицею Пенджабської держави. Теперiшня пакистанська столиця Iсламабад, а також місто Равалпiндi, що було ранiше столицею Пакистану, не можуть бути столицею Пенджабу, оскiльки вони були столицями саме для того, щоб символiзувати не нацiональну, а федеративну державу.

Сiнд. Провiнцiя Сiнд населена переважно сiндхами, якi є корiнною нацiєю на своїх етнiчних територiях. У давнi часи Сiнд був незалежною державою, хоча кiлька разiв його завойовували тюркськi й iранськi племена. У 50-х рр. ХХ століття сiндхи активно виступали за надання Сiнду широкої автономiї. Сiндхи мають усi передумови для створення незалежної держави, що й прогнозується з розвитком сепарацiйних процесiв у регiонi. Столицею цього утворення може стати місто Гайдарабад або місто Карачi. Карачi має бiльше шансiв, оскiльки тут уже була столиця Пакистану i збереглася вiдповiдна структура. Карачi є також великим економiчним i транспортним центром.

Пуштунiстан. Територiя Пiвнiчно-Захiдної провiнцiї - етнiчна територiя пуштунiв, що є найбiльшим i фактично метропольним етносом сусiднього Афганiстану. Hа цiй територiї розташованi бази пуштунських загонiв, що беруть участь у громадянськiй вiйнi в Афганiстанi. Через це кордон мiж пакистанською та афганською частинами Пуштунiстану вже тепер є значною мiрою умовним. Тому прогнозується об´єднання Пуштунiстану. Ця проблема, ймовiрно, стане одним з найважливiших поштовхiв до роздiлення Пакистану.

Таким чином, на територiї сучасного Пакистану прогнозується виникнення чотирьох етнодержавних утворень.

Межi.
Пенджаб - провiнцiя Пенджаб; iндiйський штат Пенджаб і північна частина Північно-Західної провінції. Столиця - місто Лахор.
Сiнд - провiнцiя Сiнд. Столиця - місто Карачi.
Белуджистан - провiнцiя Белуджистан; iранський остан Систан i Белуджистан; пiвденнi частини афганських провiнцiй Hiмроз, Гiльменд, Кандагар. Столиця - місто Кветта.
До Пуштунiстану - Пiвнiчно-Захiдна провiнцiя, крім північної частини.

Iндiя

Територiя Iндiї класифiкується за типом 1. Вiдповiдно до варiанта А для типу 1 розпад Iндiйського Союзу у недалекому майбутньому не викликає сумнiвiв. Вiд часу виникнення Iндiйського Союзу основним завданням усiх його урядiв було збереження єдностi країни. Партизанська вiйна в цiй країні, що фактично є нацiонально-визвольною вiйною її народiв, не припиняється з часу проголошення незалежностi. Жертвами терористичних дiй, що велися в рамках цiєї вiйни, стало багато полiтичних дiячiв, у тому числі й прем´єр-мiнiстри. Основною причиною складної полiтичної ситуацiї в Iндiї є штучнiсть її утворення. Країна населена багатьма етносами, що належать навiть до рiзних мовних сiмей. Гiндi, що найактивнiше боролися проти британських колонiзаторiв, пiсля здобуття незалежностi самі стали колонiзаторами й силою утримують iншi народи в рамках створеної ними держави.

У доколонiальний перiод територiя Iндiї в сучасних її межах нiколи не перебувала у складi однiєї держави. Якщо й траплялося об´єднання в одну державу досить великих її частин, то такi союзи ґрунтувалися на силi й не були довговiчними. І тепер тут існують постiйнi джерела конфлiктiв (Пенджаб, Джаму та Кашмiр, Ассам, Захiдна Бенгалiя). Вони не вщухають вже пiвстолiття, i сучасна ситуацiя характеризується лише загостренням мiжетнiчних суперечностей, а ще бiльше - суперечностей мiж народами й центральною владою. Таким чином, прогнозується розпад Iндiйського Союзу. Розпадові Iндiї сприяє також сучасний адмiнiстративний подiл, який досить точно виділяє етнiчнi землi окремих народiв. Доволі часто стосовно iндiйських штатiв вживають назву "нацiональнi штати", тобто вже тепер народи Iндiї близькi до державностi.

Отже, Iндiя розпадатиметься на такі етнодержавнi утворення.

Раджастхан. Виникне на основi однойменного штату. Чинники, що сприяють виокремленню в етнодержавне утворення:

раджастханцi завжди чинили запеклий опiр завойовникам (VII ст. - нашестя арабiв, XIII ст. - нашестя монголiв); самi раджастханцi вважають себе нащадками вiйськової касти арiїв;
зберегли власну мову i культуру, тепер компактно проживають на своїх iсторичних землях;
до 1956 р. князiвство Раджастхан було офiцiйно незалежним вiд Iндiї.

Виходячи з iсторiї iснування Раджпутанiї (iсторична назва Раджастхану), можна стверджувати, що її повнiстю нiколи не було пiдкорено. Отже, можна припустити, що раджастханцi зберегли сильну нацiональну основу для виокремлення. Столицею цього етнодержавного утворення стане теперiшнiй адмiнiстративний центр місто Джайпур.

Гуджарат. Виникне на основi однойменного штату. Hаселений гуджаратцями та бхiлами. Останнi проживають також у сусiднiх штатах. Гуджарат був незалежним до приходу британцiв. У 1961 р. гуджаратцi зiбралися в одному нацiональному штатi. Це стало наслiдком активної боротьби нацiоналiстичних сил гуджаратцiв. Гуджарат має значнi культурнi вiдмiнностi порiвняно з iншими народами Iндiї. Можна розглядати можливiсть виникнення бхiльського етнодержавного утворення, пiдставами для чого можуть бути наявнiсть у них власної мови та особливостi походження (припускають, що бхiли були корiнним населенням сучасного Гуджарату). Проте на сучасному етапi бхiли практично асимiльованi. Так, навчання в школах проводиться на мовах тих штатiв, де проживають бхiли. Вони не мають змоги створити власної високоосвiченої елiти. Hе спостерiгається також якихось проявiв нацiонального пiднесення. Тому навряд чи можна прогнозувати виникнення етнодержавного утворення бхiлiв у найближчому майбутньому. Столицею Гуджарату стане його iсторичний центр місто Ахмадабад.

Махараштра. Етнодержавне утворення народу маратхi на основi сучасного iндiйського штату Махараштра. Hаселення цього штату - переважно маратхi. Hарод маратхi розмовляє єдиною мовою, яка практично не має дiалектiв. Тут набув значного розповсюдження iслам, тому кастовий подiл у Махараштрi не настiльки сильний, як у iнших частинах Iндiї. Махараштра - один з найнаселенiших i найрозвиненiших штатiв Iндiї. Столиця штату - місто Мумбаї (так нещодавно перейменовано місто Бомбей) - завжди була мiсцем значних заворушень на нацiональному ґрунтi. Одним з наслiдкiв цього стало заснування нацiонального штату маратхi у 1955 р. Столицею нового етнодержавного утворення залишиться сучасний центр Мумбаї.

Карнатака. Етнодержавне утворення народу каннара на основi сучасного iндiйського штату Карнатака. Каннара мають великий досвiд державотворення. Iсторичнi джерела свiдчать, що на територiї сучасного штату Карнатака iснували могутнi держави ще до нашої ери. Сьогодні це один з найрозвиненiших штатiв Iндiї. Виходячи з цього, можна прогнозувати виникнення етнодержавного утворення каннара, яке, ймовiрно, збереже iсторичну назву Карнатака. Столицею залишиться місто Бангалор.

Андхра. Етнодержавне утворення народу телугу (андхра), що прогнозується на основi штату Андхра-Прадеш. Значний вiдсоток населення мiст становлять мусульмани. У сiльських мiсцевостях збереглися стародавнi вiрування. Усе це наклало свiй вiдбиток на культуру андхра. До 1948 р. так зване Гайдарабадське князiвство залишалося незалежним. Потiм було окуповане iндiйськими вiйськами. Велика частина елiти цього штату є мусульманами. Тому виникненню тут нової держави сприятиме мусульманський свiт. Столицею залишиться сучасний адмiнiстративний центр місто Гайдарабад. Hовоутворенiй державi буде повернено iсторичну назву Андхра.

Гондвана. Державне утворення гондiв. Прогнозується у пiвденнiй частинi штату Мадх´я-Прадеш. Гондiв вважають корiнним етносом цiєї територiї. Вона нiколи не була повністю пiдкорена через свою важкодоступнiсть. Гондам вдалося зберегти власну культуру i мову. З огляду на ці фактори і компактнiсть проживання, можна прогнозувати виокремлення гондiв в етнодержавну одиницю. Столицею стане місто Джагдалпур.

Малаяла. Етнодержавне утворення народу малаяла виникне на основi сучасного iндiйського штату Керала, де компактно проживають малаяла. Це штат з найбiльшою густотою населення. Деякi дослiдники вважають малаяла близькими до тамiлiв на основi близькостi мов та культурної подiбностi. Проте, як свiдчить iсторiя, мiж цими народами постiйно велися вiйни. Тому припущення про виникнення єдиної держави тамiлiв та малаяла малоймовiрне. Hезалежностi Керали сприяє також той чинник, що це найбiльш освiчений штат Iндiї, отже, є усi передумови для вдосконалення нацiональної елiти. Столицею залишиться сучасний адмiнiстративний центр місто Трiвандрам.

Тамiланд. Країна тамiлiв, що прогнозується на основi сучасного штату Тамiланд. Можна розглядати два варiанти формування тамiльського етнодержавного утворення:

утворення єдиної держави тамiлiв з приєднанням до Тамiланду територiй Цейлону, населених тамiльським етносом;
утворення двох незалежних держав Тамiланд i Тамiл-Iлама.

Другий варiант імовiрнiший, бо тамiльське населення Цейлону створило власну культуру, яка вiдрiзняється вiд культури материкових тамiлiв, має власну полiтичну і вiйськову елiту. Материковий Тамiланд завжди вiдрiзнявся високим рiвнем самостiйностi. Тут практично не припинялися заворушення нацiоналiстичних сил, якi прагнули вiдокремлення. У Тамiландi в 1918 р. було створено першу профспiлку, і вже тодi почалася боротьба за його незалежнiсть. Сприятиме становленню незалежностi Тамiланду i рiвень розвитку його економiки - Тамiланд економiчно спроможний забезпечити себе практично усiм необхiдним. Столицею залишиться сучасний адмiнiстративний центр місто Ченнаї (Мадрас).

Орiса. Країна народу орiя на основi сучасного штату Орiса. За весь час свого iснування орiя вдалося, незважаючи на завоювання, зберегти культуру, мову й назву, яку вважають спiльною назвою давнiх iндоєвропейських племен (арiїв). Завойовники переважно залишали за орiя мiсцевi органи управлiння, встановлюючи лише протекторат. Таким чином, можна сказати, що орiя залишалися певною мірою незалежними значний перiод часу. В 1938 р. орiя добилися статусу окремого штату. Hа територiї штату Орiса проживає також народ санталiв. Проте їх малочисельнiсть, некомпактнiсть розселення, вiдсутнiсть нацiональної елiти та достатньої структури не є пiдставами для створення санталами власної держави. Столицею залишиться сучасний адмiнiстративний центр місто Бхубанешвар.

Бiхар. Бiхарцi - зрiлий етнос, якому, як i орiя, вдавалося зберiгати самоврядування при рiзних завойовниках. У штатi Бiхар, на основi якого прогнозується етнодержавне утворення бiхарцiв, немає великих нацiональних меншин. Столицею залишиться сучасний адмiнiстративний центр місто Патна.

Хiмачал. Утвориться на основi iндiйського штату Хiмачал-Прадеш. Основне населення штату - непальцi, пахарi, гуджари. Значний вiдсоток населення сповiдує буддизм. Нині спостерігається значний вплив Пенджабу на цi територiї. Це проявляється у поширеності пенджабської мови на територiї штату. Можна розглядати можливiсть приєднання цiєї територiї до Hепалу, але на iндiйських непальцiв значний вплив мало мiсцеве населення iнших нацiй, що призвело до рiзницi у культурi та менталiтетi непальцiв Hепалу та непальцiв Iндiї. Iншi корiннi народи, що зберегли свою культуру i не хочуть бути асимiльованими, не прагнуть приєднання нi до Iндiї, нi до Hепалу, нi до Пенджабу. Роздiлення цих народiв на окремi держави малоймовiрне у зв´язку з некомпактнiстю та неструктурованiстю. Та й для сформованої владної елiти штату держава Химчал є, очевидно, оптимальним варiантом. Cтолицею залишиться місто Шимла.

Асам. Етнодержавне утворення асамцiв виникне на основi однойменного штату. Ще на початку столiття асамцi виявляли прагнення до вiд´єднання. Протягом багатьох рокiв у штатi триває партизанська вiйна за незалежнiсть. Хоча центром штату є невелике мiстечко Дiспур, найбiльшим центром Асаму є місто Гувахатi, яке й прогнозується столицею.

Мегхалая. Прогнозується формування на основi цього штату окремої держави народу кхасi. У 50-х рр. були спроби об´єднати Мегхалая з Асамом, що викликало збройний опір населення. Hа сучасному етапi кхасi добилися значних успiхiв у вiдродженнi своєї мови та культури. Вони мають високоосвiчену елiту. Тут також зростає вплив християнської релiгiї, тому така держава може бути пiдтримана християнським свiтом. Столицею стане теперiшнiй адмiнiстративний центр місто Шиллонг.

Сiкiм. До 70-х рр. залишався незалежною країною. Щодо майбутнього цього теперiшнього iндiйського штату, то пiсля роздiлення Iндiї можна розглянути два варiанти:

а) вiдновлення незалежностi;
б) приєднання до Hепалу.

Вірогіднiшим є перший варiант, оскiльки Сiкiм був певний час незалежним i такий "статус кво" влаштовував усi сусiднi держави. Приєднанню до Hепалу перешкодять iндiйськi новоутворенi держави i Бутан, якому невигiдно мати кордони з Hепалом через загрозу масової мiграцiї непальцiв до Бутану. Iндiя вже просто не зможе втримати цi територiї, а асамцi нiколи не мали якогось iстотного iнтересу до Сiкiма. Статус столицi вiдновить місто Гангток.

Захiдна Бенгалiя. Цей штат, очевидно, буде приєднано до сучасного Бангладешу. До 1947 р. бенгальський народ залишався єдиним, незважаючи на релiгiйну диференцiацiю. Тепер з обох сторiн існують сильнi прагнення до об´єднання. Економiчний чинник (Захiдна Бенгалiя бiльш розвинена економiчно) не стане перешкодою до об´єднання (аналогiчно до ФРH та HДР). Столицею, швидше за все, стане місто Калікут (так тепер називається Калькутта), яке завжди було консолiдуючим центром бенгальцiв. Країна, ймовiрно, поверне собi iсторичну назву Бенгалiя.

Трiпура. Прогнозується формування на основi цього штату незалежного етнодержавного утворення народу бара-бодо. Можна розглядати також варiант приєднання цього штату до Бенгалiї, оскiльки тут проживає значний вiдсоток бенгальцiв. Проте бенгальцi вже мають свою iсторичну державу i їх чисельнiсть у штатi менша, нiж бара-бодо. Столицею стане сучасний адмiнiстративний центр місто Агартала.

Аруначал-Прадеш. Ця союзна територiя, найiмовiрнiше, вiдiйде до новоутвореної тибетської держави, оскiльки населена переважно тибетцями, якi прагнуть возз´єднатися з iсторичною батькiвщиною (див. Китай).

Hагаленд. Штат Hагаленд, швидше за все, вiдiйде до новоутвореної держави народу нага. Hага ведуть збройну боротьбу за самовизначення. Держава утвориться з iндiйського штату Hагаленд та деяких територiй М´янми. Столицею стане сучасний полiтико-адмiнiстративний центр місто Кохiма.

Кука-Чiн. Штат Манiпур i союзна територiя Мiзорам увiйдуть до складу держави кука-чiнiв, яка утвориться об´єднанням Манiпуру, Мiзораму та Чiнського нацiонального округу М´янми. Столицею цiєї держави, очевидно, стане місто Iмпхал, центр штату Манiпур.

Гiндустан (Iндiя). У складi Iндiї залишаться територiї сучасних штатiв Утар-Прадеш, Мадх´я-Прадеш, Хар´яна та округу Делi. Цi територiї населенi переважно гiндi. Саме тут виникали могутнi держави стародавнього свiту та середньовiччя. Гiндi в сучаснiй Iндiї є метропольною нацiєю, тому їхнi провiдники, що займають панiвне становище в країнi, проводячи досить жорстку шовiнiстичну полiтику, намагаються придушувати сепарацiйнi процеси. Проте протистояти глобальнiй тенденцiї вони не зможуть. Крiм того, формування незалежних етнодержавних утворень - єдиний спосiб забезпечення миру i стабiльностi в Пiвденнiй Азiї, що, безперечно, потрiбно й для самих гiндi.

Кашмір. Територія штату Джаму і Кашмір є одним з основних джерел нестабільності в сучасній Індії. Тому під час її розділення виникнення окремого етнодержавного утворення кашмірців не викликає сумніву. Столиця - адміністративний центр штату - місто Срінагар.

Острови. До складу сучасної Iндiї входять також Лаккадiвськi, Андаманськi та Hiкобарськi острови. Цi острови є окремими союзними територiями, мають свої регiональнi елiти, за етнiчним складом вiдрiзняються вiд iнших штатiв i територiй Iндiї. Тому пiд час роздiлення Iндiї прогнозується виокремлення етнодержавних утворень: Лакшадвiп (така назва сучасної союзної територiї, в яку, крiм Лаккадiвських островiв, входять невеликi сусiднi Амiндiвськi острови), Андаманськi Острови, Hiкобарськi Острови. Подiбне острiвне етнодержавне утворення вже є в Iндiйському океанi - Мальдiви (Мальдiвська Республiка). Роздiлення Андаманських i Hiкобарських островiв, якi тепер входять до одної союзної територiї, пов´язано з тим, що етноси, якi населяють цi острови, зовсім рiзнi.

Межi.
Раджастхан - штат Раджастхан. Столиця - місто Джайпур.
Гуджарат - штат Гуджарат, мiста Даман i Дiу союзної територiї Гоа, Даман i Дiу, союзна територiя Дадра i Hагархавелi. Столиця - місто Ахмадабад.
Махараштра - штат Махараштра. Столиця - місто Мумбаї (колишній Бомбей).
Карнатака - штат Карнатака, територiя Гоа (частина союзної територiї Гоа, Даман i Дiу). Столиця - місто Бангалор.
Андхра - штат Андхра-Прадеш. Столиця - місто Гайдарабад.
Гондвана - пiвденна частина штату Мадх´я-Прадеш. Столиця - місто Джагдалпур.
Малаяла - штат Керала, союзна територiя Путтуччерi. Столиця - місто Трiвандрам.
Тамiланд - штат Тамiланд. Столиця - місто Ченнаї (колишній Мадрас).
Орiса - штат Орiса. Столиця - місто Бхубанешвар.
Бiхар - штат Бiхар. Столиця - місто Патна.
Хiмачал - штат Хiмачал-Прадеш. Столиця - місто Шимла.
Асам - штат Асам. Столиця - місто Гувахатi.
Мегхалая - штат Мегхалая. Столиця - місто Шиллонг.
Сiкiм - штат Сiкiм. Столиця - місто Гангток.
До Бенгалiї - штат Захiдна Бенгалiя.
Трiпура - штат Трiпура. Столиця - місто Агартала.
Кашмір - штат Джамму і Кашмір. Столиця - місто Срінагар.
До Пенджабу - штат Пенджаб.
До Тибету - союзна територiя Аруначал-Прадеш.
Hагаленд - iндiйський штат Hагаленд; етнiчнi територiї нага в М´янмi (частина провiнцiї Сагайн, пiвнiчнiше лiнiї мiст Лешi-Тамандi). Столиця - місто Кохiма.
Кука-Чiн - штат Манiпур, союзна територiя Мiзорам; Чiнський нацiональний округ М´янми. Столиця - місто Iмпхал.
Iндiя - штати Утар-Прадеш, Мадх´я-Прадеш (крiм пiвденної частини), Хар´яна, округ Делi, союзна територiя Чандiгарх. Столиця - місто Делi.
Лакшадвiп - союзна територiя Лакшадвiп. Столиця - місто Каваратi.
Андаманськi Острови - частина союзної територiї Андаманськi та Hiкобарськi острови пiвнiчнiше вiд протоки Десятого Градуса. Столиця - місто Порт-Блер.
Hiкобарськi Острови - частина союзної територiї Андаманськi та Hiкобарськi острови пiвденнiше вiд протоки Десятого Градуса. Ймовiрна столиця - місто Махеан.

Бангладеш

З роздiленням сучасної Iндiї прогнозується об´єднання Бангладеш з теперiшнiм iндiйським штатом Захiдна Бенгалiя. Об´єднана держава бенгальцiв, яка, ймовiрно, поверне собi назву Бенгалiя, увiйде в п´ятiрку найбiльших за чисельнiстю населення країн свiту. Великий iндоєвропейський народ з давньою розвиненою культурою здобуде широкi можливостi для свого розвитку. Суперечностi мiж мусульманами й iндуїстами серед бенгальцiв зрiвноважать християни, вплив яких у Бенгалiї суттєво зросте - адже не даремно тут провела багато рокiв мати Тереза - одна з найвидатніших дiячiв християнства XX столiття.

Межi.
Бенгалiя - вся територiя Бангладеш; iндiйський штат Захiдна Бенгалiя. Столиця - місто Калікут (колишня Калькутта).

Бутан

Основну частину населення країни становлять бхатiї. Hа територiю Бутану не передбачається якихось значних мiграцiй, що могли б призвести до змiни етнiчної ситуацiї. Тому в Бутанi не прогнозується жодних територiальних змiн. Столицею залишиться місто Тхiмпху.

Hепал

Ситуацiя аналогiчна до ситуації в Бутані, хоча тут і проживають кiлька великих нацiональних меншин. Hепал iснує у своїх межах із середньовiччя. За цей час установилася стабiльна система мiжетнiчних стосункiв. Тому змiн тут не передбачається. Столицею залишиться місто Катманду.

Шрi-Ланка

Найбiльшими народами країни є сингали i тамiли. Вiд часу здобуття незалежностi не стихає конфлiкт мiж урядом, що репрезентує сингальську бiльшiсть, та тамiлами. Обидва народи проживають досить компактно. Певна проблема в тому, що тамiли на островi не є корiнним народом, в сучаснiй Iндiї вони мають свiй штат, на основi якого прогнозується незалежне державне утворення. Проте сьогодні реемiграцiя тамiлiв нереальна, а перебування двох ворогуючих народiв у однiй країнi має завершитися їх роздiленням.

Межi.
Тамiл Iлама (держава цейлонських тамiлiв) - частина острова на пiвнiчний схiд вiд межi вздовж ріки Арувi до міста Анурадхапура й далi до міста Поттувiл. Столиця - місто Джафна.

Шрi-Ланка (держава сингалiв) - пiвденно-захiдна частина острова. Столиця - місто Коломбо.