§3. Загальні причини етнічного ренесансу
На думку багатьох західних фахівців, етнічний ренесанс обумовлений цілою низкою об'єктивних і суб'єктивних, загальних і специфічних причин. Серед причин загального характеру, тобто тих, які діють на всій планеті, найчастіше згадуються світові й громадянські війни, соціальні революції та міжетнічні конфлікти. Саме вони пробуджують і підносять індивідуальну й групову етнічну самосвідомість і призводять до вибуху націоналізму та етніцизму.
Як свідчить історичний досвід, процес етнічного ренесансу різко посилюється при розпаді імперій, народженні нових держав та формуванні нових націй. Величезний вплив на етнічний ренесанс справляють процеси глобалізації та модернізації, а також поширення т.зв. "масової культури", уніфікації та стандартизації всіх сфер людського життя, що їх супроводжують.
За твердженням співробітника Центру регіональних досліджень Манільського університету /Монреаль, Канада/ Ральфа Премдаса, до якого приєднується і автор, модернізація сприяє більш тісному об'єднанню тієї чи іншої етнонаціональної спільноти. Але зміни, які приносить із собою модернізація, по-різному впливають на різні етнонаціональні спільноти, ставлячи одні з них у вигідне, а інші у невигідне становище. Нерівномірність впливу модернізації стимулює почуття загрози і відносних втрат, які посилено мусуються засобами масової інформації, швидкому розвиткові яких сприяє модернізація. Відмінності у розвитку породжують заздрість, сіють страх перед наступом внутрішнього колоніалізму, підсилюють побоювання експлуатації й дискримінації, що, в решті решт, і призводить до зростання етнічної свідомості.42
В таких умовах, уточнює редактор "Журналу американської етнічної історії" Рональд Бейор, виникає "небезпека існуванню етнічної групи"43, посилюється "її беззахисність у великому суспільстві". Все це, слушно наголошує Г. Айзекс, призводить до того, що багато представників етнічної групи "починають думати, що єдина й справжня їх безпека, врешті решт, у тісному колі своїх племінних родичів".44
Етнічному відродженню значною мірою сприяють посилення соціальної та територіальноїмобтьності населення багатьох країн і континентів, а також торговельно-економічних, культурних та туристи чних зв 'язків. Адже все це дає змогу людині ознайомитись з іншими культурами, звичаями, способом життя, побачити їх відмінності від власних матеріальних і духовних цінностей, викликає бажання зберігати й примножувати останні тощо.
Слід відзначити також вплив засобів масової інформації на процес етнічного відродження. Саме їх розвиток, особливо радіо і телебачення, сприяють поширенню етнічних знань, піднесенню індивідуальної й групової етнічної самосвідомості та посиленню етнічної солідарності, причому не лише у межах якоїсь держави, а й на світовому рівні.
Нарешті до загальних причин етнічного ренесансу слід віднести й етнонаціональну політику багатонаціональних та поліетнічних держав. І як це парадоксально не звучить, але, на думку автора, будь-яка політика - і демократична і антидемократична - веде до етнічного відродження, щоправда з досить різними кінцевими наслідками.
Так, наприклад, політика "злиття націй" у колишньому СРСР /30-ті-середина 80-х років XX ст./ та політика "плавильного котла" /melting pot/ у США /кінець XIX - перша чверть XX ст/, що були спрямовані на асиміляцію етнорасових та етнонаціональних спільнот, вели до етнічного ренесансу, але водночас загострювали етнорасові та етнонаціональні конфлікти, погіршували етнополітичну ситуацію. Ще більше сприяє етнічному відродженню політика "етнічного плюралізму" /яку нині проводять США, і котра спрямована на підтримку етнічних груп/, але, на відміну від попередньої політики, вона призводить до пом'якшення етнорасових конфліктів, зміцнення етнополітичної стабільності. Виявлена нами закономірність - незалежність етнічного ренесансу від бажань та намірів правлячих кіл і лише певна відносна залежність від етнонаціональної політики - є ще одним свідченням його природного й об'єктивного характеру.
За висновком західних науковців, до яких приєднується автор, окрім зазначених вище факторів, що мають універсальний характер і діють у всьому світі, значний вплив на стан етнічної свідомості та розвиток етнічних процесів мають і специфічні причини, зумовлені особливостями внутрішнього життя тієї чи іншої країни. Так, наприклад, однією із специфічних причин етнічного відродження у США /як втім і в інших країнах/ стало зростання добробуту і життєвого рівня американського народу. Це дало змогу багатьом представникам етнічних груп переключити свою увагу з проблем боротьби за "хліб насущний" на питання з'ясування свого етнічного походження, відродження й збереження своєї мови, культури, звичаїв тощо.
Неабияку роль в етнічному ренесансі у США і на Заході у цілому відігршіи послаблення й занепад класової свідомості населення. Вакуум, який утворився внаслідок цього, і був заповнений зростаючою індивідуальною та груповою етнічною свідомістю. Варті згадки також рух за громадянські права, боротьба проти расової дискримінації й антисемітизму та деякі інші специфічні причини, які привели до етнічного ренесансу у СІЛА та й у більшості західних країн.