§2. Політизація етнічності: змісті етапи
У вітчизняну науку термін "політизація етнічності" було привнесено зовсім недавно - десь наприкінці 80-х років і чіткого розгорнутого визначення він ще не має. Проте, у західній етнополітології вже є кілька спроб аналізу самого процесу політизації етнічності. Найбільш вдалими з них є вже згадувана робота Дж.Ротшильда "Етнополітика: концептуальні рамки", яка, на наш погляд, заслуговує на те, щоб стати настільною книгою кожного етнополітолога та політичного діяча, а також праці Д.Белла , В.Ісаїва, Дж.Келласа, УНьюмена, УПетерсона та деяких інших.
Як же розуміти процес політизації етнічності? Відповідаючи на це запитання. Дж.Ротшильд зокрема слушно зазначав, що політизувати етнічність - це:
1) переконувати людей, що "політика є корисною справою для здоров'я їх культурних цінностей";
2) "стимулювати їх зацікавленість і стурбованість цим зв'язком";
3) "мобілізувати їх, тобто перетворити на самосвідомі етнічні групи";
4) спираючись на ці усвідомлення, стурбованість і групову свідомість, спрямовувати їх поведінку на діяльність на політичній арені".
"Така політизація етнічності, - підкреслює класик західної етнопо-літології, - в кінцевому підсумку може прискорити, загальмувати або взагалі зупинити політичну інтеграцію держав, може легітимізувати або делегітимізувати їх політичні системи та стабілізувати або підірвати їх режими й уряди. Але у зв'язку з тим, що вона завжди виводить нових акторів на політичну арену і часто впроваджує нові зразки участі, її первинний поштовх спрямований на те, щоб підірвати і ліквідувати встановлені інститути та процеси".47 Політизація перетворює особисті пошуки людини свого місця й ролі, тобто призначення, на групові вимоги поваги і влади. Водночас політизація вказує напрямки виходу психологічно-культурної енергії етнічних спільнот.
Виходячи з цих та інших положень західних вчених, а також власного бачення проблеми, автор посібника визначає політизацію етнічності як процес набуття етнічною спільнотою політичної свідомості, її/спільноти/мобілЬації на досягнення певних цілей, виходу на арену політичного життя і боротьби за право на участь у прийнятті політичних рішень та контролі за їх виконанням. Коротко, це процес виходу етнічних спільнот на політичну арену і перетворення їх на суб'єкти історії.
Перш за все, слід відзначити, що політизація етнічності, за нашим переконанням, є продовженням процесу етнічного ренесансу, щоправда на якісно іншому, більш високому рівні. Політизація етнічності, по суті справи, є четвертим - політичним - виміром етнічного ренесансу/окрім символічного, культурного та структурного/. Тому, на нашу думку, правомірним буде введення в етнополітологію терміну "етнополітичний ренесанс", який стосується і узагальнює процеси етнічного ренесансу та політизації етнічності. Під етнополітичнимренесансом автор пропонує розуміти процес відродження індивідуальної чи групової етнічної самосвідомості, піднесення політичної свідомості етнічних груп, їх вихід на арену політичного життя і перетворення із об'єктів на суб'єкти історії.
Сам процес політизації етнічності умовно можна поділити на три основних етапи: /а/ набуття політичної свідомості; /Ь/ політична мобілізація; /с/ вихід на політичну арену.
На першому етапі члени етнічної спільноти, і перш за все, її еліта, набувають політичної свідомості. Внаслідок синтезу з раніше існуючою етнічною самосвідомістю виникає етнополітична свідомість. Під етно-політичною свідомістю автор даного посібника пропонує мати на увазі усвідомлення людиною своєї належності до етнічної спільноти, її місця, ролі й призначення в етнонаціональній структурі тау політичній системі суспільства і у світі взагалі, розуміння етнополі-тичних процесів і відносин, а також здатність приймати адекватні етнополітичнірішення та готовність шукати поліваріантні, кач-промісні шляхи їх реалізації.
На другому етапі має місце політична мобілізація етнічності, під якою розуміється перетворення етнічностей із психологічного, культурного або соціального чинника на політичну силу І метою шіни або зміцнення систем структурної нерівності між етнічними спільнотами. Досить велику роль тут відіграють представники етнічної еліти, яких з легкої руки Дж.Ротшильда на Заході називають "політичними антрепренерами" /political entrepreneurs/, про що докладно йтиметься у наступному параграфі.
На третьому етапі політизована і мобілізована етнічність виступає на арену політичного життя, голосно заявляючи про свої цілі й наміри і починаючи рішуче діяти у напрямку їх реалізації.