Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

§3. Політизація етнічності: характерні риси

Слідом за західними вченими, автор зазначає, що процес політизації етнічності має глобальний характер. Він відбувався і ще довго відбуватиметься в усіх поліетнічних країнах.

На думку більшості західних вчених, яку ми поділяємо, процес політизації етнічності є протидіючим за своїм характером. Адже він може відбуватись лише в поліетнічному суспільстві, де між етнічностями встановлюються контакти й взаємозв'язки і особливо там, де мають місце найменші прояви нерівноправ'я та дискримінації або навіть натяки на них. В моноетнічних державах та/чи серед ізольованих етнічних спільнот процес політизації етнічності зародитись не може. Щоправда, там може проходити процес класової чи конфесійної політизації, але то вже дещо інші речі. Погоджуючись із такою точкою зору, автор підкреслює, що протидіючий характер має не лише процес політизації етнічності, а й всі інші етнічні та особливо етнополітичні процеси.

Процес політизації етнічності, як і етнічний ренесанс, має також характер ланцюгової реакції. Варто хоч одній з етнічних спільнот зробити кілька кроків у напрямку політичної арени, не говорячи вже про кроки на самій арені, реакції інших етнічних спільнот не доведеться
довго чекати. Процес політизації одразу й неодмінно перетворюється на ланцюгову реакцію, яку надзвичайно важко зупинити і тим більш повернути у зворотному напрямку. Однак і тут можуть траплятись винятки. Деякі етнічності можуть певний час стояти осторонь, а окремі з них можуть після певної участі у цьому процесі й виключитись з нього. Але це скоріше ті винятки, які підтверджують правило. Проте, і це слід підкреслити особливо, зовсім не обов'язково, щоб кожна етнічна група у ході цього процесу висувала радикальні вимоги і демонструвала політичну войовничість. Все залежатиме від багатьох чинників і, перш за все, від "антрепренерів" та центрального й місцевого урядів, їх позицій, намірів і дій.

Деякі західні науковці цілком слушно твердять про циклічний характер процесу політизації етнічності. Але це цікаве і складне питання потребує окремого аналізу.

Як і всі інші суспільні явища, політизація етнічності є діалектичним, тобто складним і суперечливим процесам. Досить яскраво і переконливо це довів Дж.Ротшильд. "Політизація етнічності, - зазначає він, - це діалектичний процес, який зберігає етнічні групи шляхом підкреслення унікальності, а також створює й підсилює їх модернізацію шляхом перетворення їх на політичні конфліктні групи для сучасної політичної арени, де вони повинні диференціювати світовий досвід і ресурси".48 Цю точку зору поділяють також В. Ісаїв, У. Ньюмен, У. Петерсен та деякі інші західні вчені. При цьому вони наголошують, що два аспекти зазначеного діалектичного процесу підживлюють і підсилюють один одного, заперечуючи загальноприйняте припущення, що довічна модернізація та етнічна ідентифікація обернено пропорційні.49 Суперечливий характер процесу політизації етнічності виявляється, на наш погляд, ще й у тому, що він вирішує вкрай суперечливі проблеми вкрай суперечливими методами і призводить до вкрай суперечливих наслідків. Цей процес одночасно може легітимізувати одні режими й уряди і делегітимізу-вати інші, призводити до розвалу одних і виникнення інших держав, сприяти пом'якшенню та розв'язанню одних конфліктів і загостренню чи народженню інших і т. д.

Про складний, суперечливий характер процесу політизації етнічності свідчить, на думку автора, і той факт, що він, з одного боку, є обєк-тивним природним процесом, обумовленим цілою низкою об"єктивних внутрішніх і зовнішніх факторів, а, з іншого, є породженням певних політичних сил. І саме цей вкрай суперечливий характер процесу політизації етнічності, за нашим переконанням, призводить до його діамет-рально протилежних оцінок. Дійсно, частина західних вчених досить позитивно оцінює цей процес і "зачарована" ним, у той час, як інша
частина характеризує його негативно і "занепокоєна" його дестабілізуючим впливом.

Але при аналізі таких складних і суперечливих процесів краще застосовувати принцип, вільний від оціночних суджень /value-free approach/ . Розглядаючи процес політизації етнічності саме таким чином, автор дійшов наступних висновків:

1/ Процес політизації етнічності - це процес передачі частини суверенітету від урядів народам, тобто це процес демократизації політики, включення до неї широких народних мас, причому, набагато ширших ніж це відбувалось під час політизації станів чи класів, що мало місце не так вже й давно.

2/ Вихід на арену політичного життя широких народних мас завжди ускладнює становище, несе в собі небезпеку сваволі й насильства. І в цьом}' плані політизація етнічності не краща й не гірша за політизацію класів.

З/ Всі негативні явища /загострення конфліктів, заколоти, війни і т. п. / породжуються не стільки процесами політизації етнічності, скільки спробами їх загальмувати, зупинити і повернути назад силою зброї або загрозою її застосування.

4/ Цивілізованій частині людства вдалось домогтись деполітизації класів. Значних успіхів домоглась вона і в деполітизації етнічності, але зовсім не шляхом застосування силових методів, хоча й останні мали місце.

5/ Є такі шанси, хай їх і не дуже багато, у народів посттоталітарних держав.

6/ Але для цього потрібні об'єктивні знання про причини політизації етнічності, рушійні сили цього процесу, умови, наслідки і перспективи його розвитку.