§7. Політизація етнічності: специфічні причини в колишньому СРСР та незалежній Україні
Окрім зазначених вище загальних і універсальних причин і умов політизації етнічності можуть існувати і діяти безліч особливих, притаманних окремим регіонам, країнам і навіть деяким їх районам. Вони, зокрема, мали місце у колишньому СРСР, і мають у пострадянських державах.57 З огляду на їх теоретичну і практичну значимість та недостатню розробленість цієї' проблематики у вітчизняній науці, доцільно хоча б коротко на них зупинитись.
Перш за все, слід підкреслити, що головними вирішальними причинами і умовами політизації етнічностей на теренах колишнього СРСР, на нашу думку; були загальні й універсальні, зокрема: перехід до індустріального суспільства, процеси глобалізації, модернізації та етнічного ренесансу, діяльність політичних антрепренерів та ін. Серед специфічних причин і умов, потрібно назвати наступні:
1) припинення "холодної війни", падіння "залізної завіси" й проникнення до СРСР західних ідей, цінностей і рухів;
2) початок перебудови, демократизації й гласності;
3) народження й поширення критичного /нового/ етнополітичного мислення;
4) вкрай нерівноправне становище етнонаціональних спільнот;
5) небажання та нездатність тогочасного уряду займатись етнополі-тичними проблемами;
6) намагання зберегти СРСР у незмінному вигляді;
7) ставка на силові методи вирішення етнополітичних конфліктів тощо.
Особливої уваги, на наш погляд, тут заслуговує роль діаспор, зокрема української, які надавали моральну і матеріальну допомогу своїм народам на всіх етапах їх політизації. В умовах мовчанки та полохливої реакції правлячих кіл західних країн, така підтримка діаспор мала величезну' значимість.
Не можна оминути і такої причини, як відродження історичної пам 'яті етнонаціональних спільнот. Ця, загалом універсальна причина, за нашим переконанням, стала однією з головних у посиленні процесу політизації етнічностей. Адже важко, якщо взагалі можливо, знайти хоча б якийсь один народ колишнього СРСР, який би не зазнав насильницької асиміляції, дискримінації тощо.
Слід наголосити, що із розвалом СРСР процес політизації етнонаціональних спільнот не припинився, а продовжувався і продовжується в незалежних країнах. Прикладами тут можуть служити російські, точніше "русекие", етнічні спільноти у всіх пострадянських державах, в тому числі й в Україні, поляки у Литві, гагаузи у Молдові, абхази у Грузії, чеченці, інгуші, татари та інші народи в Росії тощо. До речі, це все є ще одним підтвердженням ланцюгової реакції процесу політизації етнічності.
В пострадянських державах процес політизації етнічності був викликаний тими ж самими причинами й умовами, що діють у всьому світі і діяли в колишньому СРСР. Але й тут були і залишаються свої специфічні причини, основними серед яких автор вважає наступні:
1) наздоганяючий, прискорений характер модернізації;
2) розчарування у сподіваннях і очікуваннях, пов'язаних з отриманням незалежності;
3) різке погіршення соціально-економічної ситуації і зниження життєвого рівня населення;
4) збереження старих чи поява нових проявів дискримінації за етнічною ознакою та ін.
Звичайно, це далеко не повний перелік причин і умов політизації
етнічності. Зрозуміло, що їх чисельність і різноманітність не могли не позначитись на наслідках зазначеного процесу. Ці наслідки просто вражають своєю масштабністю, значимістю, різноманітністю, суперечливістю і т. ін.