§3. Основні передумови інтеграційних процесів
Як відомо, процес інтеграції може досягти успіху, а може і зазнати невдачі. Значною мірою це залежить від передумов, які існують у середині кожної одиниці, що інтегрує і між ними усіма. Ці передумови К.Дойч теж поділяє на чотири основні групи. По-перше, взаємна відповідність частин, що мають інтегрувати. По-друге, сумісність їх цінностей і деяких справжніх спільних винагород. По-третє, взаємна відповідальність. І, по-четверте, певна ступінь узагальненої спільної ідентичності або лояльності. Всі ці чотири групи передумов можуть взаємодіяти і підсилювати одна одну, але в принципі кожну з них можна й виокремити.
Проте, К.Дойч не обмежується лише з'ясуванням передумов інтеграції. Він досліджує, конкретизує і уточнює умови успішного розвитку інтеграційних процесів. Таких умов рівно дюжина:
1) взаємна сумісність основних цінностей та норм політичної поведінки;
2) особливий, привабливий спосіб життя;
3) очікування більш міцних і корисних економічних зв'язків або спільних винагород;
4) помітне збільшення політичних і адміністративних можливостей, принаймні кількох учасників;
5) більш високе економічне зростання, принаймні кількох учасників /у порівнянні із сусідніми територіями/;
6) кілька важливих нерозривних ліній соціальних комунікацій через спільні кордони територій, які мають бути інтегровані та крізь бар'єри деяких основних соціальних страт, що мешкають на них;
7) розширення політичних еліт, принаймні деяких учасників і піднесення більшої спільноти як цілого;
8) відносно висока географічна й соціальна мобільність осіб, принаймні серед політично активних страт;
9) різноманітність і масштабність потоку взаємної інформації;
10) деяка загальна компенсація винагород у потоках інформації серед учасників;
11) досить часта зміна групових ролей серед учасників;
12) взаємне передбачення поведінки всіх учасників.72
Тут доцільним буде додати і деякі досить слушні думки канадського вченого Богдана Гаврилишина. У своїй блискучій доповіді Римському клубові він визначив низку нових умов, котрі сприяють світовій інтеграції. Головними серед них є: 1) зростання відкритості держав; 2) збільшення густоти економічних, політичних, культурних, інформаційних та інших взаємозв'язків; 3) зростання взаємозалежності народів і держав у вирішенні глобальних проблем; 4) посилення планетарного резонансу регіональних подій тощо.73
На думку К.Дойча, цілі й умови інтеграції значною мірою визначають характер цього процесу і засоби його забезпечення. Ці засоби він знов-таки поділяє на чотири великі групі: а) виробництво цінностей; Ь) розподіл цінностей; с) утримування силою; d) ідентифікація. При цьому під "а" і "Ь", тобто виробництвом і розподілом цінностей, він має на увазі виробництво та/чи надбання й розподіл товарів, послуг або зв'язків найбільш потрібних населенню. Під "с", тобто утримування силою, мається на увазі, головним чином, "мілітарний або інший примус". І, нарешті, "d", тобто ідентифікація, означає свідоме і поступове сприяння процесу зародження й розвитку "сентиментів взаємної ідентифікації, лояльності та "Ми - почуттів" / "We - feelings"/.74