Політологія - Узагальнюючий підручник

Дивись також:

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНА

різновид соціальної відповідальності, що означає морально-психологічну настанову суб'єктів політики, засновану на глибокому розумінні сенсу й ...

ІМПІЧМЕНТ

(англ. impeachment - звинувачення) – особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за ...

ГЕНОЦИД

(від грець, genos - рід і caedere - вбиваю) - здійснювані властями масові вбивства, переслідування, ...

4.8. Політика і мораль

В сучасній практиці все більш актуальним стає питання про співвідношення моралі і політики. Політика розцінюється багатьма людьми як “брудна справа”, і на це дійсно є підстави.

В сучасній практиці все більш актуальним стає питання про співвідношення моралі і політики. Політика розцінюється багатьма людьми як “брудна справа”, і на це дійсно є підстави. Давно минули ті часи, коли політика поєднувалась з етикою і вважалась засобом виховання доброчинностей (Арістотель), або розглядалась як наука про справедливість та несправедливість (Гоббс). З часів Макіавеллі аморальність в політиці розглядається не як особистий недолік, а як професійна риса.
М.Вебер вирішував це питання розрізняючи “етику переконання” і “етику відповідальності”. Етика переконання є діянням на підставі певних принципів, отже, за наслідки цих діянь відповідає той, хто встановив ці принципи (наприклад, Бог). Етика відповідальності є діянням заради певних цілей та інтересів, де визначальним є вже не дотримання абстрактних принципів, а розуміння відповідальності за власні діяння, відповідність мети і засобів. Отже, політична мораль – в її відповідальності. Аморальною є безвідповідальна політика, хибне співвідношення мети та засобів.
Навпаки, російська релігійна філософія намагалась відновити поєднання політики та етики, підкорити політичну діяльність моральним принципам. Так, Вол.Соловйов писав: “Здравая политика есть лишь искусство наилучшим образом осуществлять нравственные цели в делах народных и международных. Область вопросов политических есть лишь новая, более широкая и сложная сфера для применения тех самых идеальных начал, которыми должна управляться личная деятельность каждого.”. Очевидно, він прав в тому, що людина, яка діє в політиці, залишається моральною істотою, тобто або виходить, або не виходить з вимог моралі. Але якщо відділення політики від моралі – “хибний та шкідливий забобон”, то треба визнати, що цей забобон досить стійкий та переважаючий, так що “всё политическое существование человечества – наследственная болезнь”. Головною проблемою моральної філософії політики є примирення ідеалу з дійсністю.