Політичні еліти і лідери

Автори: , | Рік видання: 1996 | Видавець: Львів: Кальварія | Кількість сторінок: 224

Передмова

У книжці висвітлена одна з найважливіших проблем політичної науки, присвячена суб'єкту політики, зроблено спробу дати відповідь на запитання, ХТО керує політичними процесами, ХТО приймає політичні рішення, ХТО нав'язує тип політичних відносин. При розкритті змісту книжки наскрізною стала думка Д.Донцова, який зазначав, що «коли суспільство починає ділитися на маси й на еліти., це не поділ по соціальних, лише по людських категоріях». Оскільки політична влада спирається на фундамент нерівності та ієрархічності, то й політичне життя неминуче провадить до виділення політичної еліти — з такої тези починається ця праця. Закінчується вона спробою сформулювати окремі власні пропозиції щодо розв'язання проблеми формування національної політичної еліти. Варто зазначити, що авторське видання, яке з'явилося навесні 1995 року (як курс лекцій, що його читали в деяких львівських вузах, зокрема в Інституті внутрішніх справ), знайшло своїх читачів. їхні зауваження, за що щира подяка, а також подальша праця над проблемою спонукали переробити та доповнити друге видання.

Власне, з таких міркувань і, не приховую, особистої зацікавленості у книжці виділено й доповнено розділ про політичних лідерів, який добросовісно опрацювала київський автор Н.Теплоухова. Зроблено також спробу поставити питання про психологічні дослідження феномена політичного лідера. Видається, що такий напрям аналізу матиме певне майбутнє в Україні, особливо коли до нього долучаться професійні психологи. Водночас ця праця не претендує на вичерпне висвітлення проблеми, вона радше має на меті ознайомити українського читача із станом вивчення проблеми та викладом власного її
бачення. Хочу підкреслити, що поява книжки - це також результат групових зусиль. Насамперед моїх безсторонніх читачів рукописів — дружини Людмили Олександрівни, лікаря-психіатра за фахом, сина Олександра та доброї волі і терплячості працівників видавництва «Кальварія». Сподіваюся, що прочитана книжка спонукає читачів до глибшого вивчення проблеми, а навіть і до висловлення своєї думки. Крім того, видання звернене передусім до молоді, яка є резервом майбутньої національної політичної еліти. Тому хочу присвятити його своїм онукам — Анні та Роману, яким, можливо, удасться хоч трішки реалізувати окремі думки, висловлені на цих сторінках.

Борис Кухта