Історія української преси: Навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Наша культура і наука | Кількість сторінок: 368

Дивись також:

ЛЕГИТИМНОСТЬ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ВЛАСТИ

(лат.Legitimus- законный) — признание народом и по­литическими силами правомерности, законности по­литической власти, ее инструментов, механизмов ...

РЕСПУБЛІКА

(лат. від respublica, від respublica – суспільна справа) -держава, в якій органи влади формуються за ...

НАРОД

важнейшая категория политической науки, содержание которой существенно меняется в зависимости от интересов и политических позиций ...

МАНИПУЛИРОВАНИЕ ПОЛИТИЧЕСКОЕ

(фр. manipulation – махинация) - система способов психологического воздействия на массы, которые политические власти используют ...

МАКИАВЕЛЛИЗМ

— образ, схема политического поведения, пренебрегающая нормами морали для до­стижения политических целей. Термин связан с ...

Представники народного українського напряму проти так званого москвофільства в пресі

В таких умовах доводилося пробивати собі стежку молодій українській журналістиці західноукраїнських земель на перших же порах. Розвинута впродовж десяти років акція прихильників "общерусекости" чи "москвофільства" зустрічала часами спротив як з боку поодиноких діячів народно-українського напряму, так і з боку ширших кіл українського суспільства. Досить на цьому місці згадати хоч би голоси таких визначних діячів як А. Могильницький, Т. Глинський; член "Собору учених", один з тих небагатьох, що від перших же хвилин пробудження українського культурного життя і до останніх своїх днів був рішучим послідовником народної української мови, — Т. Лисяк, який підкреслював у пресі, що "з живим народом треба говорити живою мовою", а "хто народ любить, з народом живе, той піде разом з народом"; Йосип Лозинський, жвавий тогочасний полеміст у сфері мовної проблеми; Вислобоцький (В. Зборовський) — редактор "Вестника" (після І. Головацького) та інші.

Але в цілому представників української інтелігенції, які в цей час пішли з народом та намагалися якнайширше розгорнути свою національно-громадську чинність, було не багато.

Чинність ця виявилася, головним чином, у перебранні згадуваного вже "Вестника" у Відні, у поширенні своїх періодичних видань та в боротьбі за володіння "Зорею Галицькою".