Історія української преси: Навчальний посібник

Нові правила про друк було оголошено 24 листопада 1905 р. Зараз же по різних містах роблено спроби дістати формальний дозвіл на видавання українських часописів. Але влада спочатку відкидала ці прохання. Так, не було дано дозволу на видання щоденника "Вільне Слово" у Києві, потім — на "Нове Життя", що мало виходити за редакцією С. Єфремова, далі — на "Працю" за редакцією Дятлова та інші. Щойно з 24.ХІІ у Полтаві починає виходити другий український часопис під назвою "Рідний Край". Був це політично-економічний і літературний тижневик, який привітали українські кола із захопленням. Відбивав він настрої і думки української радикальної інтелігенції. У своїй програмовій статті він заявив: "Виходимо на широкий світ, щоб укупі з народом боротися за кращу долю для всіх трудящих, покривджених, обідраних, щоб визволити людей наших і цілий наш милий край з неволі"...

Ініціатором і першим головним редактором-видавцем "Рідного Краю" був популярний у Полтаві український діяч М. Дмитрієв. Співредактором — Панас Рудченко (відомий письменник Панас Мирний), який і редагував, головно, літературно-художню частину часопису. Другим редактором (він же і секретар) був Г. Коваленко. Серед співробітників — О. Пчілка, О. Коваленко, І. Нечуй-Левицький, Д. Дорошенко та інші.

З ч. 16 за 1907 р. видання "Рідного Краю" було адміністрацією заборонено. М. Дмитрієву довелося зазнати чимало неприємностей. Причиною переслідування був, зокрема, виступ Його на суді в ролі оборонця селян, що брали участь у революційних подіях 1905 р.

З 20.Х. 1907 р. видання перенесено було до Києва, де й виходив цей часопис до 31.VI1.1910 р. за веденням О. Пчілки (О. Косаче вої). По перенесенню видання до Києва перший його редактор-видавець М. Дмитрієв брав якнайактивнішу участь до самої трагічної смерті, тобто до 6.VIІ. 1908 р., коли він, рятуючи дівчину, що потопала, утонув у ріці Пслі біля містечка Яресьок.